АКТИЛІЗЕ Ціна

Склад:

діюча речовина: альтеплазе

1 флакон порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій містить

альтеплазе 50 мг;

1 флакон розчинника містить стерильної води для ін’єкцій 50 мл;

допоміжні речовини: L-аргінін, кислота фосфорна, полісорбат 80.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичний агент. Код АТС B01A D02.

Клінічні характеристики.

Показання.

1. Тромболітичне лікування при гострому інфаркті міокарда

90-хвилинний (прискорений) режим введення (див. Спосіб застосування та дози) для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом перших 6 годин після виникнення симптомів;

3-годинний режим введення (див. Спосіб застосування та дози) для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом 6–12 годин після виникнення симптомів.

Доведено, що АКТИЛІЗЕ^® знижує смертність протягом 30 днів у хворих з гострим інфарктом міокарда.

2. Тромболітичне лікування при гострій поширеній тромбоемболії легеневої артерії з гемодинамічною нестабільністю

При можливості діагноз повинен бути підтверджений такими об’єктивними засобами, як легенева ангіографія, або таким неінвазивним втручанням, як сканування легенів.

Щодо смертності та пізньої захворюваності в зв’язку з тромбоемболією легеневої артерії, клінічних випробувань проведено не було.

3. Тромболітичне лікування гострого ішемічного інсульту

Лікування необхідно починати якомога раніше, протягом перших 4,5 годин після виникнення симптомів інсульту і після виключення внутрішньочерепного крововиливу за допомогою методів, що передбачають візуальне спостереження (наприклад, комп'ютерна томографія або інший метод діагностики з візуалізацією, який дає можливість виявити наявність крововиливу). Ефективність лікування залежить від того, як швидко починають надавати допомогу, тобто чим раніше почати лікування, тим більша вірогідність сприятливого результату.

Протипоказання.

Взагалі, при використанні за показаннями АКТИЛІЗЕ не призначається хворим, які мають гіперчутливість до діючої речовини — альтеплазе, а також гентаміцину (який використовується при виробництві препарату та може залишатися в слідовій кількості) або будь-якої допоміжної речовини.

Як і всі тромболітичні агенти, Актилізе не призначається у випадках високого ризику крововиливів, таких як:

• значна кровотеча, існуюча або та, що сталася протягом останніх півроку, відомий геморагічний діатез;
• пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, наприклад натрію варфарин (МНВ>1,3);
• наявність в анамнезі будь-якого захворювання центральної нервової системи (такого як новоутворення, аневризма, внутрішньочерепне або спинномозкове хірургічне втручання);
• наявність в анамнезі чи засвідчений або підозрюваний внутрішньочерепний крововилив, включаючи субарахноїдальний крововилив;
• тяжка форма неконтрольованої артеріальної гіпертензії;
• серйозне хірургічне втручання або значна травма за останні 10 днів (це стосується будь-якої травми, пов’язаної з наявним гострим інфарктом міокарда), нещодавно перенесена черепно-мозкова травма;
• тривала або травматична кардіо-легенева реанімація (> 2 хв), пологи протягом останніх 10 днів, нещодавня пункція кровоносних судин, що не можуть бути здавлені (наприклад пункція підключичної або яремної вени);
• тяжка форма дисфункції печінки, включаючи печінкову недостатність, цироз, портальну гіпертензію (варикозне розширення вен стравоходу) та наявний гепатит;
• бактеріальний ендокардит, перикардит;
• гострий панкреатит;
• шлунково-кишкова виразкова хвороба, виявлена протягом останніх 3 місяців;
• аневризми артерій, артеріальні/венозні вади;
• новоутворення з підвищеним ризиком кровотечі.

При гострому інфаркті міокарда та гострій легеневій емболії додаються такі протипоказання:

• геморагічний інсульт або інсульт невідомого походження протягом будь-якого часу;
• ішемічний інсульт або транзиторна ішемічна атака (TIA) протягом останніх 6 місяців, за винятком гострого ішемічного інсульту, що стався протягом останніх 4,5 годин.

При гострому ішемічному інсульті додаються такі протипоказання:

• симптоми гострої ішемії почалися раніше, ніж за 4,5 години до початку інфузії, або час виникнення симптомів невідомий;
• симптоми гострої ішемії швидко зменшуються або є незначними до початку інфузії.
• тяжкий інсульт за клінічними оцінками (наприклад NIHSS > 25) та/або визначений за допомогою належних методів візуалізації;
• судоми при виникненні симптомів інсульту;
• наявність попереднього інсульту або серйозна травма голови протягом останніх 3 місяців;
• поєднання попереднього інсульту й цукрового діабету;
• введення гепарину протягом останніх 48 годин до початку інсульту з підвищеним активованим частковим тромбопластиновим часом АЧТЧ при надходженні хворого до лікарні;
• кількість тромбоцитів становить менше 100 000/мм³;
• систолічний артеріальний тиск > 185 або діастолічний артеріальний тиск > 110 мм рт.ст., або для зниження артеріального тиску до цих меж необхідне активне медикаментозне втручання (внутрішньовенне) необхідно для зниження артеріального тиску до цих меж;
• глюкози в крові < 50 або > 400 мг/дл.

АКТИЛІЗЕ не призначається для лікування гострого інсульту у дітей і підлітків до 18 років. Щодо застосування у пацієнтів, старших 80 років, див. Особливості застосування.

Спосіб застосування та дози. Актилізе слід застосовувати якомога раніше після виникнення симптомів захворювання.

1. Інфаркт міокарда.

a) 90-хвилинний (прискорений) режим введення для хворих на інфаркт міокарда, лікування яких можна розпочати протягом 6 годин після виникнення симптомів:

• 15 мг як внутрішньовенний болюс;
• 50 мг як інфузія протягом 30 хвилин, потім інфузія 35 мг протягом 60 хвилин до максимальної дози 100 мг.
• для пацієнтів, маса тіла яких менша 65 кг, загальну дозу слід відрегулювати щодо маси: 15 мг як внутрішньовенний болюс та 0,75 мг/кг маси тіла протягом 30 хвилин (максимум 50 мг), потім інфузія 0,5 мг/кг протягом 60 хвилин (максимум 35 мг).

б) 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких може початися протягом 6–12 годин після виникнення симптомів:

• 10 мг як внутрішньовенний болюс;
• 50 мг як внутрішньовенна інфузія протягом першої години, в наступні 2 годин інфузія по 10 мг кожні 30 хвилин до максимальної дози 100 мг протягом 3 годин;
• для пацієнтів із масою тіла, меншою 65 кг, загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг.

Максимально допустима доза альтеплазе при гострому інфаркті міокарда становить100 мг.

Допоміжна терапія.

Антитромботична супутня терапія рекомендується відповідно чинним міжнародним рекомендаціям щодо лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з елевацією сегменту SТ.

2. Тромбоемболія легеневої артерії.

Загальну дозу 100 мг слід ввести протягом 2 годин. Найбільш поширеним є досвід застосування в такому режимі:

• 10 мг як внутрішньовенний болюс протягом 1–2 хвилин;
• 90 мг як внутрішньовенна інфузія протягом 2 годин.

Для пацієнтів з масою тіла, меншою 65 кг, загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг.

Допоміжна терапія. Після застосування Актилізе слід почати (або продовжити) лікування гепарином, коли значення АЧТЧ є меншими від подвійної верхньої межі норми. Інфузію слід регулювати відповідно до АЧТЧ протягом 50–70 секунд (в 1,5–2,5 рази більше від вихідного рівня).

3. Ішемічний інсульт.

Рекомендована доза становить 0,9 мг/кг (максимум 90 мг), яка вводиться інфузійно протягом 60 хвилин. 10% загальної дози початково призначається внутрішньовенно струминно. Терапію слід розпочати якомога раніше протягом перших 4,5 годин після виникнення симптомів. Ефективність лікування залежить від того, як швидко починають надавати допомогу, тобто чим раніше почати лікування, тим більша вірогідність сприятливого результату.

Допоміжна терапія. Безпека та ефективність цього режиму із супутнім застосуванням гепарину і ацетилсаліцилової кислоти в перші 24 години після виникнення симптомів достатньою мірою не досліджувалися. Тому в перші 24 години після терапії Актилізе при ішемічному інсульті слід уникати призначення ацетилсаліцилової кислоти або гепарину внутрішньовенно. Якщо гепарин необхідно застосовувати за іншими показаннями (наприклад запобігання тромбозу глибоких вен), доза не повинна перевищувати 10 000 МО на добу, підшкірно.

Інструкції щодо застосування.

В асептичних умовах вміст флакона Актилізе (50 мг сухої речовини) розчиняється стерильною водою для ін’єкцій для отримання кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе на 1 мл. Для цієї потреби до упаковки 50 мг додається одна перехідна канюля. Під час приготування препарату з відповідної кількості порошку та розчинника суміш необхідно лише злегка перемішати до повного розчинення. Щоб запобігти утворенню піни, слід уникати інтенсивного перемішування.

Готовий препарат має вигляд прозорого безбарвного або блідо-жовтого розчину. Перед введенням препарат необхідно візуально перевірити на наявність часток та кольору. Його можна ще розбавити стерильним розчином натрію хдориду (0,9%) для ін’єкцій до отримання мінімальної концентрації 0,2 мг/мл.

Розчинення відтвореного розчину у стерильній воді для ін’єкцій або у вуглеводовмісних розчинах для інфузій, наприклад у глюкозі, не рекомендується.

Актилізе не слід змішувати з іншими препаратами в тому ж флаконі для інфузій та не слід використовувати для інфузії той самий венозний доступ (навіть для гепарину).

Побічні реакції.

При таких показаннях, як інфаркт міокарда, гостра тромбоемболія легеневої артерії та гострий ішемічний інсульт

Найчастішою побічною реакцією, пов’язаною з Актилізе, є кровотечі (>1:100, ≤ 1:10: масивні кровотечі; >1:10: будь-які кровотечі), які призводять до зниження гематокриту та/або гемоглобіну. Може виникнути кровотеча будь-якої локалізації, що може призвести до ситуацій що загрожують життю, постійної втрати працездатності або до смерті.

Типи кровотеч, пов’язаних з тромболітичною терапією, можуть бути розділені на дві головні категорії:

• поверхневі кровотечі, зазвичай з пункцій або ушкоджених кров'яних судин;
• внутрішні кровотечі будь-якої локалізації або порожнини тіла.

З внутрішньочерепним крововиливом можуть бути пов’язані такі неврологічні симптоми, як сонливість, афазія, геміпарез, судоми.

Систематизація випадків жирової емболії, яка не спостерігалася під час клінічних випробувань, ґрунтується на спонтанному звітуванні.

Кількість пацієнтів, які приймали участь у клінічних випробуваннях із діагнозом емболія легеневої артерії та інсульт (в проміжку 0–4,5 години від початку захвоювання), дуже невелика порівнянно з кількістю хворих, які приймали участь у дослідженні на згаданий вище інфаркт міокарда. Тому невелика числова різниця, що спостерігалася порівняно з даними при інфаркті міокарда, ймовірно, пов’язана з невеликим обсягом вибірки. За винятком внутрішньочерепного крововиливу як побічного ефекту при інсульті, а також реперфузійної аритмії при інфаркті міокарда, немає жодних медичних підстав вважати, що якісний та кількісний профіль побічних реакцій АКТИЛІЗЕ при емболії легеневої артерії та гострому ішемічному інсульті відрізняються від профілю побічних реакцій при інфаркті міокарда

Порушення імунної системи:

• анафілактичні реакції, як правило, в легкій формі, але в окремих випадках вони можуть загрожувати життю.

Вони проявляються як:

• висип,
• кропив’янка,
• бронхоспазм,
• ангіоневротичний набряк,
• гіпотензія,
• шок або будь-який інший симптом, пов’язаний з алергічною реакцією.

Якщо це сталося, слід розпочати традиційну антиалергічну терапію. В таких випадках відносно більша частина пацієнтів одночасно отримувала інгібітори ангіотензинперетворюючих ферментів. Немає даних про визначені анафілактичні (IgE-опосередковані) реакції, пов’язані з АКТИЛІЗЕ. Транзиторне утворення антитіл до АКТИЛІЗЕ спостерігалося лише в деяких випадках, до того ж із низькими титрами, але клінічну значущість цих даних не можна було встановити.

Порушення зору:

• крововилив у око.

Кардіологічні порушення:

• крововилив у порожнину перикарда.

Судинні порушення:

• крововилив, наприклад гематома;
• емболія,

яка може призвести до відповідних наслідків у пов’язаних з цим органах;

• кровотеча паренхіматозних органів, наприклад:
  • печінкова кровотеча,
  • легенева кровотеча.

  Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення:

  • кровотеча дихальних шляхів, наприклад:
    • фарингеальна кровотеча,
    • кровохаркання,
    • епістаксис.

    Шлунково-кишкові порушення:

    • кровотеча у шлунково-кишковому тракті, наприклад:
      • шлункова кровотеча,
      • виразкова кровотеча,
      • ректальна кровотеча,
      • гематемезис,
      • мелена,
      • кровотеча в ротовій порожнині,
      • гінгівальна кровотеча;
      • кровотеча в ретроперитонеальному просторі, наприклад ретроперитонеальна гематома;
      • нудота;
      • блювання.

      Нудота і блювання можуть також виникнути як симптоми інфаркту міокарда.

    Порушення шкіри та підшкірних тканин:

    • екхімоз.

    Порушення сечовидільної системи:

    • урогенітальна кровотеча, наприклад:
      • гематурія,
      • кровотеча у сечостатевому тракті.

      Загальні порушення та реакції у місці введення:

      • кровотеча з місця ін’єкції, кровотеча з місця пункції, наприклад:
        • гематома в місці застосування катетера,
        • кровотеча в місці застосування катетера.

        Обстеження:

        • зниження артеріального тиску;
        • підвищення температури.

        Розлади, отруєння та ускладнення внаслідок процедур:

        • жирова емболія, яка може призвести до розладів відповідних органів.

        Хірургічні та загальномедичні процедури:

        • переливання.

        Побічні реакції при інфаркті міокарда

        Кардіологічні порушення:

        • реперфузійна аритмія, наприклад:
          • аритмія,
          • екстрасистоли,
          • фібриляція передсердь,
          • передсердно-шлуночкова блокада від першої стадії до повної блокади,
          • брадикардія,
          • тахікардія,
          • шлуночкова аритмія,
          • шлуночкова фібриляція,
          • шлуночкова тахікардія спостерігається в близькому часовому взаємозв’язку із застосуванням АКТИЛІЗЕ.

          Реперфузійні аритмії можуть призвести до зупинки серця, можуть нести загрозу життю й потребувати застосування традиційної антиаритмічної терапії.

        Побічні реакції при інфаркті міокарда та емболії легеневої артерії

        Порушення нервової системи:

        • внутрішньочерепний крововилив, наприклад:
          • крововилив у мозок,
          • мозкова гематома,
          • геморагічний інсульт,
          • геморагічна трансформація інсульту,
          • внутрішньочерепна гематома,
          • субарахноїдальний крововилив.

          Побічні реакції при гострому ішемічному інсульті

        Порушення нервової системи:

        • внутрішньочерепний крововилив, наприклад:
          • крововилив у мозок,
          • мозкова гематома,
          • геморагічний інсульт,
          • геморагічна трансформація інсульту,
          • внутрішньочерепна гематома,
          • субарахноїдальний крововилив.

          Симптоматичні крововиливи в мозок — це більшість побічних реакцій (до 10% пацієнтів). Однак немає даних, що це призводить до підвищення загальної захворюваності та смертності.

        Передозування. Незважаючи на відносну фібринову специфічність, після передозування може статися клінічно достовірне зниження фібриногену й інших компонентів коагуляції крові. У більшості випадків достатньо дочекатися фізіологічної регенерації цих факторів після завершення терапії Актилізе. Проте, якщо виникає тяжка кровотеча, рекомендується інфузія свіжозамороженої плазми або свіжої крові, а в разі необхідності можна призначити синтетичні антифібринолітики.

        Застосування у період вагітності або годування груддю.

        Вагітність і лактація. Існує дуже обмежений досвід застосування Актилізе у періоди вагітності та лактації. У випадках гострих захворювань, що загрожують життю, слід оцінити користь відносно потенційного ризику. Невідомо, чи проникає альтеплазе у грудне молоко

        Діти.

        Не застосовується дітей та підліткам до 18 років.

        Особливості застосування.

        Актилізе повинні призначати лікарі, які мають досвід застосування тромболітичної терапії і які мають у своєму розпорядженні необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії. Як і щодо всіх тромболітиків, при призначенні Актилізе рекомендується за будь-яких обставин переконатись у наявності стандартної реанімаційної апаратури і медикаментів.

        Кровотеча.

        Найбільш розповсюдженим ускладненням, яке спостерігалося при застосуванні Актилізе, є кровотеча. Супутнє застосування антикоагуляції гепарином може спричинити кровотечу. Оскільки фібрин розчиняється під час терапії Актилізе, може виникнути кровотеча в місці нещодавньої пункції. Тому тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіх місць можливої кровотечі (включаючи місця катетеризації, артеріальної та венозної пункцій або венесекції). Під час терапії Актилізе слід уникати застосування негнучких катетерів, внутрішньом’язових ін’єкцій і необов’язкового турбування пацієнта.

        У разі серйозної кровотечі, зокрема внутрішньочерепних крововиливів, слід припинити фібринолітичну терапію й негайно відмінити супутнє введення гепарину. Слід розглянути можливість призначення протаміну, якщо гепарин вводився протягом 4 годин до початку кровотечі. У виняткових випадках, коли пацієнт не реагує на ці консервативні методи, може бути призначене виважене застосування препаратів крові.

        Переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів слід розглядати разом з проведенням повторних клінічних і лабораторних оцінок після кожного введення. При застосуванні інфузії кріопреципітату бажано досягнути рівня фібриногену в об’ємі 1 г/л. Слід також розглянути можливість застосування антифібринолітичних препаратів.

        При гострому інфаркті міокарда і емболії легеневої артерії не слід призначати Актилізе в дозі, вищій за 100 мг, і 90 мг — при гострому ішемічному інсульті, оскільки це пов’язано з посиленням ризику внутрішньочерепної кровотечі.

        Гіперчутливість.

        Після лікування стійкого утворення антитіл до молекули рекомбінантного людського тканинного активатора плазміногену не спостерігалося. Системний досвід повторного призначення АКТИЛІЗЕ відсутній. Анафілактичні реакції, пов’язані з призначенням АКТИЛІЗЕ, є нечастими й можуть спричинятися гіперчутливістю до діючої речовини — альтеплазе, гентаміцину (який використовується при виробництві препарату та може залишатися в слідовій кількості) та допоміжних речовин. Пробка скляного флакона з порошком АКТИЛІЗЕ містить натуральний каучук (похідна речовина латексу), який може викликати алергічні реакції.

        Якщо анафілактичні реакції мають місце, інфузію необхідно припинити й розпочати адекватне лікування.

        Рекомендується проведення моніторингу, зокрема для пацієнтів, які супровідно отримують АПФ-інгібітори (див. Побічні реакції). Як і щодо всіх тромболітиків, слід добре зважити необхідність застосування терапії Актилізе з метою збалансування потенційного ризику виникнення кровотечі й очікуваної користі за таких умов:

        • нещодавня внутрішньом’язова ін’єкція або незначні травми, такі як біопсія, пункція магістральних судин, масаж серця при реанімації;
        • стани з підвищеним ризиком крововиливу, які не зазначені у протипоказаннях.

        При лікуванні гострого інфаркту міокарда та гострої емболії легеневої артерії слід додатково враховувати такі особливі застереження:

        • систолічний артеріальний тиск > 160 мм рт. ст.;
        • літній вік, який може збільшити ризик внутрішньочерепного крововиливу.Оскільки терапевтична користь також є більшою в групі пацієнтів літнього віку, слід провести ретельну оцінку співвідношення користі і ризику.

        При лікуванні гострого інфаркту міокарда слід додатково враховувати нижченаведені особливі застереження.

        Аритмія.

        Коронарний тромболізис може призвести до аритмії, пов’язаної з реперфузією.

        Реперфузійна аритмія може призвести до зупинки серця, може становити загрозу життю й потребувати застосування традиційної антиаритмічної терапії.

        Антагоністи глікопротеїнових рецепторів (ГП) IIb/IIIa.

        Одночасне застосування антагоністів глікопротеїну IIb/IIIа підвищує ризик кровотечі.

        Тромбоемболія.

        Застосування тромболітиків може збільшити ризик випадків тромбоемболії у пацієнтів з тромбозом у лівих відділах серця, наприклад таких, як стеноз мітрального клапана або фібриляція передсердь.

        Для лікування гострого інсульту слід додатково враховувати такі особливі застереження:

        • терапію може проводити лише лікар, який пройшов спеціальну підготовку і має досвід роботи у неврології;
        • порівняно з іншими показаннями у хворих на гострий ішемічний інсульт, які отримували терапію Актилізе, значно підвищувався ризик внутрішньочерепного крововиливу, оскільки кровотеча відбувається переважно в зоні інфаркту. Зокрема, це стосується таких випадків:
        • усі ситуації, зазначені у розділі Протипоказання, і взагалі всі ситуації з високим ризиком крововиливу;
        • незначні асимптоматичні аневризми церебральних судин;
        • пізній початок лікування;
        • пацієнти, які отримали попереднє лікування ацетилсаліциловою кислотою, можуть мати більший ризик внутрішньочерепного крововиливу, зокрема якщо затримується терапія Актилізе. З огляду на підвищений ризик церебрального крововиливу слід призначати не більше 0,9 мг альтеплази/кг маси тіла (максимально 90 мг);

        Терапію не слід починати пізніше ніж через 4,5 години після появи симптомів, тому що негативне співвідношення користі та ризику базується переважно на таких факторах:

        • позитивний ефект лікування зменшується з часом;
        • смертельні наслідки зростають серед пацієнтів, які попередньо отримували терапію ацетилсаліциловою кислотою;
        • підвищений ризик симптоматичного крововиливу.

        Необхідний моніторинг артеріального тиску (АТ) під час проведення терапії й протягом найближчих 24 годин; рекомендується внутрішньовенна антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ > 180 мм рт.ст. або дистолічний АТ > 105 мм рт.ст.

        Терапевтичні переваги зменшуються у пацієнтів, які перенесли попередній інсульт, або у хворих на неконтрольований діабет. Співвідношення користь/ризик у таких пацієнтів вважається не таким сприятливим, хоча лишається позитивним;

        У пацієнтів з інсультом легкого ступеня ризик переважає над користю, тому їм не слід проводити терапію Актилізе.

        Хворі на інсульт дуже тяжкого ступеня мають підвищений ризик внутрішньочерепного крововиливу і смерті, тому їм не слід проводити терапію Актилізе.

        Хворі на обширний інфаркт мають більший ризик незадовільних наслідків, включаючи тяжкі крововиливи і смерть. Стосовно таких пацієнтів слід добре зважити співвідношення користі і ризику.

        У хворих на інсульт ймовірність сприятливого наслідку тим менша, чим старший вік, при зростанні тяжкості інсульту та при збільшенні рівня глюкози у крові при надходженні пацієнта до лікарні. Тоді як імовірність тяжкої інвалідності і смерті або пов’язаних з цим внутрішньочерепних крововиливів збільшується незалежно від терапії. Пацієнтам, які мають тяжку форму інсульту (за клінічною оцінкою та/або за результатами обстеження з використанням належних методик візуалізації), і пацієнтам із рівнем глюкози у крові <50 мг/дл або >400 мг/дл не слід призначати Актилізе .

        Реперфузія ішемічної ділянки може спричинити набряк мозку в зоні інфаркту. Через підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не слід розпочинати протягом перших 24 годин після тромболізису альтеплазою.

        На сьогодні досвід використання альтеплазе для лікування дітей є дуже обмеженим.

        Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дані відсутні.

        Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

        Офіційні дослідження щодо взаємодії Актилізе з іншими лікарськими засобами, які зазвичай призначаються хворим на гострий інфаркт міокарда, не проводилися.

        Лікарські засоби, які впливають на коагуляцію або змінюють функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час або після проведення терапії Актилізе.

        Супутня терапія інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактичної реакції, оскільки у випадках, що описують такі реакції, відносно більша частина пацієнтів супутньо отримувала інгібітори АПФ.

        Фармакологічні властивості.

        Фармакодинаміка. Діючою речовиною Актилізе є альтеплазе, рекомбінантний людський активатор плазміногену тканинного типу, глікопротеїн, який перетворює плазміноген безпосередньо у плазмін. При внутрішньовенному введенні альтеплазе залишається відносно неактивною речовиною у кровоносній системі. Після зв’язування з фібрином альтеплазе активується, викликаючи перетворення плазміногену в плазмін, що призводить до розчинення фібринового згустка.

        Через відносну специфічність до фібрину альтеплазе дозою100 мг викликає незначне зниження рівня циркулюючого фібриногену приблизно до 60% протягом 4 годин, який за 24 години зазвичай відновлюється на більше ніж 80%. Плазміноген і альфа-2-антиплазмін знижуються відповідно до 20% і 35% через 4 години, а через 24 години їх рівень знову зростає до більше ніж 80%. Лише в кількох пацієнтів спостерігалося значне й тривале зниження рівня циркулюючого фібриногену.

        Фармакокінетика. Актилізе швидко виводиться із кровоносного русла і метаболізується головним чином, печінкою (кліренс плазми 550–680 мл/хв). Відповідний період напіввиведення плазми T¹/₂ альфа становить 4–5 хвилин. Це означає, що через 20 хвилин менше 10% початкової кількості залишається у плазмі. Стосовно залишкової кількості у глибоких структурах був установлений 40-хвилинний період напіввиведення.

        При введенні АКТИЛІЗЕ для відновлення недіючих засобів центрального венозного доступу відповідно до інструкцій не очікується, що рівні альтеплазе в циркулюючій плазмі можуть досягнути фармакологічних концентрацій. Якщо альтеплазе дозою 2 мг уводиться в вигляді болюсної ін’єкції безпосередньо в системний кровообіг (а не вливається поступово в катетер), то очікується, що концентрація альтеплазе, що циркулює, повернеться до меж, які не виявляються, протягом 30–60 хвилин.

        Фармацевтичні характеристики.

        Основні фізико-хімічні властивості: спечений порошок від білого до палево-жовтого кольору з майже невідчутним запахом.

        термін придатності.

        3 роки.

        Готовий розчин може зберігатись у холодильнику протягом 24 годин або протягом 8 годин при кімнатній температурі не вище 25 °С. З мікробіологічної точки зору, препарат слід застосовувати негайно після приготування розчину. Якщо цього не сталося, відповідальність за умови та терміни зберігання до моменту застосування препарату несе користувач, період зберігання за таких умов буде, як правило, не більше 24 годин при температурі 2–8 °C.

        Умови зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище 25 °C у темному місці, недоступному для дітей.

        Упаковка. Порошок для приготування розчину для інфузій по 50 мг у флаконі № 1 у комплекті з розчинником по 50 мл у флаконі №1.

        Категорія відпуску. За рецептом.

        Виробник. Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина.

        Місцезнаходження. Біркендорферштр. 65, 88397 Біберах/Рисс, Німеччина.