Склад:
діюча речовина: циталопрам (citalopram);
1 таблетка містить 10 або 20 мг циталопраму у вигляді гідроброміду;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, коповідон, гліцерин, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелози натрієва сіль, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A B04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування депресії різної етіології та виду, профілактика рецидивів.
Лікування панічних розладів з або без агорафобії.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого компонента препарату. Сумісне застосування інгібіторів моноаміноксидази (ІМАО, в т.ч. селегіліну у добовій дозі понад 10 мг) та перші два тижні після припинення застосування необоротного ІМАО або як зазначено в інструкції для застосування оборотного ІМАО. Лікування ІМАО повинно починатися не раніше як через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Одночасне застосування лінезоліду, якщо немає умов для проведення ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, пімозиду та лікарських засобів, які пролонгують інтервал QT. Стани з ознаками, властивими серотоніновому синдрому.
Циталопрам протипоказаний пацієнтам зі встановленим подовженим QT-інтервалом або вродженим синдромом подовженого QT.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі приймають циталопрам щоденно 1 раз на добу. Таблетки циталопраму можна приймати у будь-який час протягом дня, незалежно від прийому їжі.
Лікування депресії.
На початку лікування дорослим потрібно приймати 20 мг препарату перорально один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена максимально до 40 мг на добу.
Антидепресивний ефект звичайно настає через 2 — 4 тижні. Лікування депресії є симптоматичним, а тому тривалим і повинно продовжуватися звичайно ще протягом 6 місяців після одужання для запобігання рецидиву. У пацієнтів із рекурентною (уніполярною) депресією підтримуюча терапія може тривати протягом кількох років для попередження нових епізодів.
Панічні розлади.
На початку лікування дорослим рекомендується приймати 10 мг препарату перорально 1 раз на добу протягом першого тижня з подальшим збільшенням дози до 20 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена максимально до 40 мг на добу.
Деякі пацієнти з панічним розладом можуть відчувати посилення симптомів тривоги на початку терапії антидепресантами. Така парадоксальна реакція зазвичай спадає протягом перших 2 тижнів лікування. Низька початкова доза рекомендується для зменшення ймовірності парадоксальної тривожної реакції.
Максимальна ефективність циталопраму в лікуванні панічних розладів досягається приблизно після 3 місяців безперервного лікування і підтримується завдяки тривалому лікуванню.
Лікування ОКР
Рекомендована початкова доза становить 20 мг. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена максимально до 40 мг на добу.
Терапевтичний ефект при лікуванні ОКР настає через 2 — 4 тижні та посилюється з часом.
Пацієнти літнього віку
Доза повинна становити половину від рекомендованої щоденної дози, тобто 10–20 мг на добу. Максимальна рекомендована доза для людей літнього віку дорівнює 20 мг.
Дозування при зниженій функції нирок
Дозові обмеження не обов'язкові у випадках ниркової недостатності незначного чи середнього ступеня тяжкості. Рекомендується обережність при тяжкому порушенні функції нирок.
Дозування при зниженій функції печінки
Пацієнтам з ураженням печінки легкого або середнього ступеня тяжкості початкова рекомендована доза протягом 2 перших тижнів становить 10 мг. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена максимально до 20 мг на добу. Рекомендується обережність та надзвичайно уважна титрація дози пацієнтам зі зниженою функцією печінки тяжкого ступеня.
Зниження функції CYP2C19
Пацієнтам зі зниженою функцією CYP2C19 початкова рекомендована доза протягом 2 перших тижнів становить 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена максимально до 20 мг на добу.
Симптоми відміни СІЗЗС
Слід уникати раптової відміни застосування. Якщо лікування циталопрамом припиняється, дозу слід поступово знижувати протягом щонайменше 1 або 2 тижнів для зменшення ризику реакцій відміни. При появі небажаних реакцій після зниження дози або припинення лікування слід розглянути можливість відновлення застосування у попередній дозі. Згодом можна продовжити знижувати дозу, але більш повільно.
Побічні реакції.
Побічні ефекти циталопраму є минущими та незначними. Частіше вони спостерігаються протягом 1 або 2 тижня лікування та поступово зникають.
Встановлена залежність таких симптомів від дози препарату: посилене потовиділення, сухість у роті, безсоння, сонливість, діарея, нудота та втома.
Частота побічних реакцій, пов’язаних із лікуванням СІЗЗС та/або циталопрамом, які спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів у ході подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень або у післяреєстраційному періоді, визначається як: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000) або частота невідома (не може бути встановлена).
| Система | Частота | Розлад |
| Розлади кровотворної та лімфатичної системи | Невідома | Тромбоцитопенія. |
| Розлади імунної системи | Невідома | Гіперчутливість, анафілактичні реакції. |
| Ендокринні розлади | Невідома | Порушення секреції антидіуретичного гормону. |
|
Розлади метаболізму | Часті | Зниження апетиту, зниження маси тіла. |
| Нечасті | Посилення апетиту, збільшення маси тіла. | |
| Рідкісні | Гіпонатріємія. | |
| Невідома | Гіпокаліємія. | |
|
Психічні розлади | Часті | Тривога, зниження лібідо, неспокій, нервозність, сплутаність свідомості, аноргазмія (жінки), аномальні сновидіння. |
| Нечасті | Агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія. | |
| Невідома | Панічні атаки, скреготіння зубами, неспокій, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка1. | |
|
Розлади нервової системи | Дуже часті | Безсоння, сонливість. |
| Часті | Тремор, парестезія, запаморочення, порушення уваги. | |
| Нечасті | Непритомність. | |
| Рідкісні | Судоми grand mal, дискінезія, порушення смаку. | |
| Невідома | Судоми, серотоніновий синдром, екстрапірамідні розлади, акатизія, рухові порушення. | |
|
Зорові порушення | Нечасті | Розширення зіниць. |
| Невідома | Затуманення зору. | |
| Слухові розлади | Часті | Дзвін у вухах. |
|
Серцеві розлади | Нечасті | Брадикардія, тахікардія. |
| Невідома | Подовжений QT на ЕКГ, шлуночкові аритмії, в т.ч. torsade de pointes. | |
|
Судинні розлади | Рідкісні | Кровотеча. |
| Невідома | Постуральна гіпотензія. | |
|
Респіраторні розлади | Часті | Позіхання. |
| Невідома | Носова кровотеча. | |
|
Шлунково-кишкові порушення | Дуже часті | Сухість у роті, нудота. |
| Часті | Діарея, блювання, запор. | |
| Невідома | Шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. ректальні). | |
|
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів | Рідкісні | Гепатит. |
| Невідома | Аномальні показники функції печінки. | |
|
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини | Дуже часті | Посилене потовиділення. |
| Часті | Свербіж. | |
| Нечасті | Висипання на шкірі, облисіння, пурпура, фоточутливість. | |
| Невідома | Синці, набряки. | |
| Скелетно-м’язові порушення | Часті | Артралгія, міалгія. |
| Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів | Нечасті | Затримка сечовипускання. |
|
Порушення репродуктивної системи та грудних залоз | Часті | Розлади еякуляції, відсутність еякуляції, імпотенція. |
| Нечасті | Менорагія (жінки). | |
| Невідома | Галакторея
Метрорагія (жінки). Пріапізм (чоловіки). | |
|
Загальні розлади | Часті | Втома. |
| Нечасті | Набряк. | |
| Рідкісні | Гіпертермія. |
1 Про випадки суїцидальних думок і суїцидальної поведінки повідомлялося протягом лікування циталопрамом або невдовзі після його припинення.
Переломи кісток
Епідеміологічні дослідження, переважно серед пацієнтів віком понад 50 років, демонструють підвищений ризик переломів кісток при застосуванні трициклічних антидепресантів і препаратів класу СІЗЗС. Механізм цього явища невідомий.
Подовження QT-інтервалу
Про випадки подовження QT і шлуночкової аритмії, в т.ч. torsade de pointes, повідомлялося протягом післяреєстраційного періоду переважно у жінок, пацієнтів з гіпокаліємією або існуючим подовженням QT-інтервалу з іншими серцевими захворюваннями.
Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні лікування СІЗЗС
Припинення лікування циталопрамом (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль, діарея, серцебиття, емоційна нестійкість, дратівливість, порушення зору є найбільш частими реакціями. Як правило, ці симптоми мають легку або помірну тяжкість, є минущими, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв'язку з цим рекомендується поступове зменшення дози, коли лікування циталопрамом більше не потрібне.
Передозування.
Клінічні дані обмежені, більшість випадків спричинялися одночасними передозуваннями інших засобів або алкоголю.
Симптоми: судоми, тахікардія, сонливість, подовження QT, кома, блювання, тремор, артеріальна гіпотензія, зупинка серця, нудота, серотоніновий синдром, тривога, брадикардія, запаморочення, серцева блокада, подовження QRS, артеріальна гіпертензія, мідріаз, torsade de pointes, ступор, підвищене потовиділення, ціаноз, гіпервентиляція, передсердна та шлуночкова аритмія.
Лікування. Специфічного антидоту не існує. Лікування є симптоматичним і підтримуючим. Слід промити шлунок, застосувати активоване вугілля, осмотичний проносний засіб (такий як натрію сульфат). При порушенні свідомості пацієнта слід інтубувати. Рекомендується моніторинг ЕКГ та життєвих показників.
ЕКГ-моніторинг рекомендований при передозуванні пацієнтам із застійною серцевою недостатністю/брадіаритміями, пацієнтам, які застосовують засоби, що подовжують QT-інтервал, або пацієнтам із порушеннями метаболізму, наприклад із печінковими розладами.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Циталопрам не слід призначати вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного
розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату.
Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали циталопрам
протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Слід уникати раптового припинення лікування.
У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з вигодовуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі симптоми можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. В більшості випадків прояви ускладнень виникають безпосередньо або невдовзі (до 24 годин) після пологів.
Епідеміологічні дані засвідчили, що застосування СІЗЗС вагітним, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних за даними спостережень), яка виникає у загальній популяції у 1 — 2 випадках на 1000 вагітних.
Циталопрам виявляється у грудному молоці. Доза, яку отримує немовля з молоком, становить приблизно 5% від материнської щоденної дози, пов’язаної з масою тіла (мг/кг). Проте наявних даних недостатньо для оцінки ризику для дитини. Рекомендується обережність.
Діти.
Антидепресанти не повинні застосовуватися для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних дослідженнь серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.
Особливості застосування.
Парадоксальна тривога
У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування можуть посилитися симптоми тривоги. Ця парадоксальна реакція звичайно минає протягом перших двох тижнів після початку лікування. Для зменшення ймовірності парадоксального тривожного ефекту рекомендується низька початкова доза.
Гіпонатріємія
При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про гіпонатріємію — рідкісний побічний ефект, можливо, пов’язаний з розладом секреції антидіуретичного гормону, який зазвичай минав після припинення терапії. Група ризику включає переважно жінок літнього віку.
Ризик суїциду
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкоджень та суїциду. Такий ризик існує аж до досягнення значної ремісії. Оскільки полегшення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування, слід ретельно спостерігати за пацієнтом до встановлення значного полегшення. З клінічного досвіду відомо, що ризик суїциду може посилюватися на початкових етапах одужання.
Інші психічні порушення, з приводу яких призначається циталопрам, також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальних випадків. Крім того, такі стани можуть супроводжувати тяжкий депресивний розлад. Тому особливості застосування циталопраму стосуються також інших психічних розладів.
Пацієнти з суїцидальними спробами в анамнезі або вираженим рівнем суїцидальних ідей ще до початку лікування мають високий ризик суїцидальних спроб, думок, тому слід ретельно моніторувати їх стан протягом терапії. Крім того, існує вірогідність підвищеного ризику суїцидальної поведінки у молодих людей. Лікування пацієнтів, особливо тих, які мають високий ризик суїцидальної поведінки, слід супроводжувати уважним наглядом, надто на початку терапії та після змін дози.
Пацієнти та їх близькі мають бути попереджені про необхідність уважного моніторування таких випадків та негайно звернутися за медичною допомогою у разі розвитку таких симптомів.
Акатизія
Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язують з розвитком акатизії, що характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та непосидливості разом з нездатністю стояти чи сидіти на одному місці. Такий стан можливий протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дозування для пацієнтів, які відчувають такі симптоми, може бути шкідливим.
Манія
У пацієнтів з маніакально-депресивним розладом можлива зміна фази на маніакальну. Застосування циталопраму пацієнту з маніакальною фазою слід припинити.
Судоми
Існує потенційний ризик розвитку судом при застосуванні антидепресантів. Будь-якому пацієнту при розвитку судом або збільшенні їх частоти слід припинити застосування циталопраму. Слід уникати застосування циталопраму пацієнтам з нестабільною епілепсією і ретельно контролювати стан пацієнтів з контрольованою епілепсією.
Діабет
Застосування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії, що вимагає корекції антидіабетичної терапії.
Серотоніновий синдром
У рідкісних випадках при застосуванні СІЗЗС повідомлялося про серотоніновий синдром. Комбінація таких симптомів, як тривога, тремор, міоклонус і гіпертермія може означати розвиток такого стану. Лікування циталопрамом слід негайно припинити і розпочати симптоматичну терапію.
Циталопрам не застосовують одночасно з лікарськими засобами, які спричиняють серотонінергічні ефекти, наприклад із суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом, окситриптаном і триптофаном.
Крововиливи
При прийомі СІЗЗС можливий розвиток та/або збільшення часу таких кровотеч, як екхімози, гінекологічні, шлунково-кишкові та інші шкірні або слизові кровотечі. Необхідно з обережністю призначати СІЗЗС, особливо тим пацієнтам, які приймають одночасно засоби, що впливають на згортання крові або інші засоби, які збільшують ризик кровотеч, а також пацієнтам із крововиливами в анамнезі.
ЕСТ (електро-судомна терапія)
Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується бути обережними.
Звіробій
Одночасне застосування циталопраму та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій. Циталопрам і засоби, які містять звіробій, не слід застосовувати одночасно.
Симптоми відміни СІЗЗС
Звичайно виникають після раптового припинення лікування циталопрамом.
Найчастішими проявами є запаморочення, сенсорні розлади (парестезія), розлади сну, тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору. Зазвичай симптоми є незначними та минущими, однак можуть мати тяжкий та/або тривалий перебіг у деяких пацієнтів.
Симптоми можуть виникнути в перші кілька днів після припинення терапії, однак повідомлялося про дуже рідкісні випадки таких симптомів, якщо прийом препарату пацієнтом був пропущений.
Такі симптоми взагалі минають протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів вони можуть тривати довший період (2–3 місяці або більше). Тому рекомендується поступове зменшення дози протягом кількох тижнів або місяців для припинення застосування препарату.
Психоз
Лікування депресивних епізодів у пацієнтів із психозом може посилити психотичні симптоми.
Подовження інтервалу QT
Циталопрам спричиняє дозозалежне подовження QT-інтервалу. Випадки подовження QT-інтервалу та шлуночкової аритмії, в т.ч. torsade de pointes, повідомлялися протягом післяреєстраційного періоду переважно у жінок, пацієнтів з гіпокаліємією або існуючим подовженням QT-інтервалу, іншими серцевими захворюваннями.
Рекомендується застереження для пацієнтів зі значною брадикардією, нещодавнім гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю.
Електролітні порушення, наприклад гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик злоякісних аритмій та мають бути відкориговані перед тим, як розпочати лікування циталопрамом.
Перед тим як розпочати лікування циталопрамом, у пацієнтів зі стабільним серцевим захворюванням слід переглянути показники ЕКГ.
Слід провести ЕКГ та припинити застосування циталопраму, якщо протягом лікування з’являються ознаки серцевої аритмії.
При одночасному застосуванні лікарських засобів, які спричинюють гіпокаліємію та гіпомагніємію, існує потенційний ризик злоякісних аритмій.
З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, з порушенням функцій нирок та печінки. Рекомендована максимальна доза для пацієнтів літнього віку та пацієнтів з порушенням функції печінки — не більше 20 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Допоміжні речовини Таблетки містять моногідрат лактози. Хворим на рідкісні спадкові порушення у вигляді чутливості до галактози, недостатності лактази або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Циталопрам має слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Пацієнтів, яким призначені психотропні препарати, слід попередити про деяке зниження загальної уваги і концентрації, вплив препаратів на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії
Відомо про кілька випадків серотонінового синдрому при застосуванні циталопраму з моклобемідом та буспіроном.
Протипоказані комбінації
Одночасне застосування циталопраму та ІМАО може спричинити тяжкі небажані ефекти, в т.ч. серотоніновий синдром. Випадки серйозних та іноді летальних реакцій спостерігалися при застосуванні СІЗЗС у комбінації з ІМАО, в т.ч. із селегіліном, лінезолідом та моклобемідом, а також у пацієнтів, які розпочали прийом ІМАО невдовзі після припинення застосування СІЗЗС. Симптоми небажаної взаємодії: гіпертермія, ригідність, міоклонус, автономна нестійкість з можливими стрімкими змінами життєвих ознак, зміни ментального статусу у вигляді сплутаності, дратівливості, надзвичайної тривоги, що прогресують до деліріозного і коматозного стану.
Пімозид
Унаслідок взаємодії циталопраму з низькими дозами пімозиду одночасне застосування протипоказане.
Комбінації, що потребують обережності
Селегілін (селективний ІМАО типу Б)
Одночасне застосування циталопраму та селегіліну в добовій дозі понад 10 мг на добу не рекомендується.
Серотонінергічні медичні препарати
Літій та триптофан
В рамках досліджень сумісного застосування циталопраму з літієм взаємодій на рівні фармакодинаміки не виявлено. Однак зафіксовані випадки посилення ефектів при застосуванні СІЗЗС з літієм і триптофаном, тому комбінацію циталопраму з цими засобами слід застосовувати з обережністю. Звичайний моніторинг рівнів літію слід продовжувати.
Комбінація з серотонінергічними засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до посилення ефектів серотоніну та не рекомендується.
Звіробій
Можуть відбуватися динамічні взаємодії між СІЗЗС і рослинними засобами із вмістом звіробою звичайного, в результаті чого збільшується ризик небажаних ефектів. Фармакокінетичні взаємодії не були досліджені.
Лікарські засоби, які впливають на згортання крові
Необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів, такими як нестероїдні протизапальні препарати, ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол і тиклопідин або іншими препаратами (наприклад атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами), які можуть збільшити ризик кровотечі.
ECT (електросудомна терапія)
Клінічних досліджень встановлення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕСТ і циталопраму немає.
Алкоголь
Комбінація СІЗЗС з алкоголем недоцільна. Проте дослідження не довели небажаних фармакодинамічних взаємодій циталопраму з алкоголем.
Лікарські засоби, які знижують судомний поріг
СІЗЗС можуть понижувати судомний поріг. Комбінацію з іншими засобами, які знижують судомний поріг (наприклад з антидепресантами (трициклічними, СІЗЗС), нейролептиками (фенотіазинами, тіоксантенами й бутирофенонами), мефлохіном, бупропіоном і трамадолом) слід застосовувати з обережністю.
Дезипрамін, іміпрамін
При дослідженнях комбінації циталопраму та іміпраміну рівень дезипраміну, первинного метаболіту іміпраміну, був підвищений. Зниження дози іміпраміну може бути необхідним.
Нейролептики
Не можна виключити фармакодинамічні взаємодії.
Подовження QT-інтервалу
Одночасне застосування циталопраму з лікарськими засобами, які подовжують QT-інтервал, наприклад з антиаритмічними засобами класу ІА і ІІІ, антипсихотичними засобами (дериватами фенотіазину, пімозидом, галоперидолом), трициклічними антидепресантами, деякими антимікробними засобами (спарфлоксацином, моксифлоксацином, еритроміцином, пентамідином, антималярійними засобами, переважно галофантрином), деякими антигістамінними засобами (астемізолом, мізоластином) слід призначати тільки після ретельного розгляду, оскільки адитивний ефект такої комбінації не виключений.
Фармакокінетичні взаємодії
Біотрансформація циталопраму регулюється ізоферментами CYP2C19, CYP3A4 і CYP2D6 системи цитохрому Р450. Той факт, що циталопрам метаболізується більш ніж одним CYP, означає малоймовірне пригнічення його біотрансформації, а комбінація з іншими засобами має низьку вірогідність спричинення фармакокінетичної взаємодії.
Прийом їжі
Повідомлень про вплив прийому їжі на абсорбцію та інші фармакокінетичні властивості циталопраму немає.
Вплив інших засобів на фармакокінетику циталопраму
Комбінація з кетоконазолом (сильний інгібітор CYP3A4) не змінює фармакокінетику циталопраму.
Дослідження фармакокінетичної взаємодії літію та циталопраму не виявило жодних фармакокінетичних взаємодій.
Циметидин (сильний інгібітор CYP2D6, 3A4 і 1A2) спричиняє помірне підвищення середніх рівноважних рівнів циталопраму. При сумісному застосуванні циталопраму з циметидином рекомендується обережність, можлива корекція дози.
Вплив циталопраму на інші лікарські засоби
Комбінація циталопраму з метопрололом спричиняє підвищення концентрації метопрололу в 2 рази, але статистично незначуще посилення ефекту метопрололу на рівень артеріального тиску та частоту серцевих скорочень у здорових добровольців. При сумісному застосуванні метопрололу і циталопраму рекомендується обережність, можлива корекція дози.
Зміни фармакокінетики були дуже незначні або відсутні при сумісному застосуванні циталопраму з клозапіном, теофіліном, варфарином, іміпраміном, мефенітоїном, спартеїном, іміпраміном, амітриптиліном, рисперидоном, карбамазепіном і триазоламом.
Фармакокінетична взаємодія між циталопрамом та левомепромазином або дигоксином (це означає, що циталопрам ані активує, ані пригнічує Р-глікопротеїн) не спостерігається.
Фармакологічні властивості.
Механізм дії
Циталопрам є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-НТ). Толерантність до блокади зворотного захоплення 5-НТ не спричиняється тривалим лікуванням циталопрамом.
Циталопрам є надзвичайно селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, вплив на зворотне захоплення норадреналіну, допаміну або γ-аміномасляної кислоти відсутній або мінімальний.
На відміну від багатьох трициклічних антидепресантів і деяких СІЗЗС, циталопрам не має або має дуже низьку спорідненість з іншими серіями рецепторів, включаючи серотонінові 5‑HT1А-, 5‑HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1‑, a2‑, β‑адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори, що пояснює меншу кількість побічних ефектів при застосуванні циталопраму, таких як сухість у роті, порушення сечовипускання, діяльності шлунково-кишкової системи, зору, сонливість, кардіотоксичність та ортостатична гіпотензія.
Фармакодинаміка.
Пригнічення фази сну із швидким рухом очей (ШРО) вважається ознакою антидепресантної активності. Так само як трициклічні антидепресанти, інші СІЗЗС та ІМАО, циталопрам пригнічує фазу ШРО та посилює глибокий повільнохвильовий сон.
Хоча циталопрам не зв’язується з опіатними рецепторами, він посилює антиноцицептивний ефект опіоїдних аналгетиків. Циталопрам не змінює когнітивну та психомоторну діяльність і не має або має мінімальні седативні властивості, навіть у комбінації з алкоголем.
Циталопрам в рамках досліджень не впливав на діяльність серцево-судинної системи. Циталопрам не впливає на рівні гормону росту у плазмі. Як і інші СІЗЗС, циталопрам може підвищувати рівень пролактину в плазмі завдяки стимулюючій дії серотоніну, але без клінічно важливих наслідків.
Під час вивчення впливу на ЕКГ у здорових добровольців спостерігали зміну QTc (за формулою Фрідеріція) від початкового рівня на 7,5 мсек при дозуванні 20 мг на добу та на 16,7 мсек при дозуванні 60 мг на добу.
Фармакокінетика.
Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80%. Зв’язування з білками — менше 80%. Метаболізм відбувається шляхом деметилювання, дезамінування та окиснення. Незмінений циталопрам є основною сполукою, що виявляється у плазмі крові; його кінетика є лінійною. Метаболіти зберігають активність СІЗЗС.
Період напіввиведення препарату становить 1,5 доби. Виведення здійснюється з сечею та калом. Постійна концентрація у плазмі досягається через 1 — 2 тижні від початку лікування.
У пацієнтів літнього віку період напіввиведення триває довше (1,5–3,75 доби) завдяки меншій швидкості метаболізму, а рівноважні стабільні концентрації приблизно в 2 рази вищі порівняно з такими у пацієнтів молодшого віку.
У пацієнтів зі зниженням функції печінки циталопрам елімінується повільніше. Показники періоду напіввиведення та рівноважних стабільних концентрацій приблизно в 2 рази перевищують такі ж показники при тій самій дозі у пацієнтів з нормальною функцією печінки.
У пацієнтів зі зниженням функції нирок легкого або помірного ступеня циталопрам елімінується повільніше, без значного впливу на фармакокінетику. Інформація щодо лікування пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) на даний час відсутня.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 10 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з тисненням «CL» з одного боку;
таблетки 20 мг: овальні таблетки з розподільчою рискою, вкриті оболонкою, білого кольору, з тисненням «С» та «N» симетрично відносно риски.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище +25 °С.
Упаковка. Таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг № 14, по 20 мг № 14 і № 28 у блістерах.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).
Місцезнаходження. Oттіліавей, 9, DK-2500, Валбі-Копенгаген, Данія (Ottiliavej 9, DK-2500 Valby-Copenhagen, Denmark).
Коментарі