ЕНАЛАПРИЛ-ЗДОРОВ'Я Ціна

Склад:

діюча речовина: enalapril;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 5 мг або 10 мг, або 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, коповідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову| систему. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).| Еналаприл|. Код АТС С09А А02.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Есенціальна гіпертензія будь-якої стадії.
• Реноваскулярна гіпертензія.
• Серцева недостатність будь-якої стадії.

У пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю препарат застосовують з метою:

• поліпшення виживання;
• сповільнення прогресування серцевої недостатності;
• зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.

У пацієнтів із безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка препарат сприяє:

• сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;
• зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою:

• зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
• зменшення частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; пацієнти із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнти зі спадковим чи ідіопатичним ангіоневротичним набряком.

Спосіб застосування та дози.

Оскільки прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток Еналаприл-Здоров'я, препарат можна приймати до, після та під час їди.

Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 5 мг застосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.

Есенціальна гіпертензія.

Початкова доза препарату для дорослих становить 10–20 мг один раз на день, залежно від ступеня артеріальної гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить 10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг один раз на день. Підтримуюча доза — одна таблетка 20 мг один раз на день. Дозування потрібно добирати індивідуально для кожного пацієнта, але воно не повинно перевищувати 40 мг на день.

У дорослих пацієнтів цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад з 5 мг або менше. Потім дозу добирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що у більшості пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі однієї таблетки 20 мг. Слід бути обережним при лікуванні препаратом пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики.

Після першого прийому препарату може виникнути артеріальна гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку препарат рекомендують призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2–3 дні до початку лікування даним препаратом. Якщо це неможливо, то початкову дозу препарату слід знизити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.

Дозування при нирковій недостатності.

Загалом повинен бути збільшений інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшене дозування препарату.

*Див. розділ «Особливості застосування. Гемодіаліз/аферез».

**Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.

Початкова доза препарату для дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Препарат може застосовуватися для лікування симптоматичної серцевої недостатності, зазвичай разом з діуретиками та, за необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування препаратом, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози — 20 мг, яку призначають або одноразово, або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Добір дози можна здійснювати впродовж 2–4 тижнів або у коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування препаратом хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози препарату не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом слід також контролювати вміст калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти з гіпертензією віком від 6 до 16 років.

Препарат застосовують дітям віком від 6 років. Дозування залежить від маси тіла дитини.

Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу та для пацієнтів з масою тіла більшою або рівною 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджувана доза для дітей — 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див. розділ “Діти").

При застосуванні препарату інколи зустрічались наступні побічні ефекти, які у більшості випадків були незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, біль у грудях, прискорене серцебиття, порушення ритму, стенокардія, синдром Рейно. Інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній артеріальній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність, астенія, м’язові судоми, депресія, сплутаність свідомості, розлади сну, сонливість/безсоння, нервозність, парестезії, шум у вухах, нечіткість зору.

З боку травної системи: нудота, діарея, кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, біль у ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит, порушення смакових відчуттів, запалення язика.

З боку сечовидільної системи: рідко повідомлялося про порушення функції нирок, ниркову недостатність та олігурію.

З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку системи обміну речовин: повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.

З боку дихальної системи: легеневий інфільтрат, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота, сухий кашель.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: підвищена пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя, кропив’янка, облисіння.

Зміни лабораторних показників: клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані із застосуванням препарату. Спостерігалися випадки підвищення вмісту сечовини у крові, креатиніну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни зазвичай оборотні і нормалізуються після припинення прийому препарату. Інколи можливі гіперкаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. З часу застосування препарату у широкій клінічній практиці повідомлялося про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитозу, коли не можна було виключити зв’язок із застосуванням препарату.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Рідко при застосуванні препарату спостерігали ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Дуже рідко були повідомлення про ангіоневротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

Інше: імпотенція.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз. Можливе виникнення таких побічних реакцій, як висипання, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.

Передозування.

Існують обмежені дані щодо передозування препарату у людини. Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату у плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Для лікування передозування рекомендуються внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. За необхідності роблять інфузію ангіотензину ІІ. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання шлунка. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. Не рекомендується застосування діалізних мембран АN69 через ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний при вагітності. У разі необхідності застосування препарату у період лактації слід припинити годування груддю.

Діти.

|установлені|, тому,

Застосовують дітям віком від 6 років.

Через відсутність даних препарат не рекомендують для лікування дітей з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.

Особливості застосування.

При тривалому лікуванні еналаприлом необхідно періодично контролювати картину периферичної крові.

У хворих з нирковою/печінковою недостатністю потрібен регулярний контроль функції цих органів.

Перед дослідженням функції паращитовидних залоз еналаприл слід відмінити.

З обережністю призначають препарат хворим на тяжкі аутоімунні захворювання сполучної тканини (у тому числі при системному червоному вовчаку, склеродермії).

Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів із серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, при порушенні водно-електролітного балансу, а саме: у пацієнтів з гіпонатріємією, гіповолемією, спричиненою лікуванням засобами, які сприяють діурезу, безсольовою дієтою, діареєю, блюванням, гемодіалізом, а також у пацієнтів літнього віку артеріальна гіпотензія може спостерігатись навіть через кілька годин після прийому першої дози. У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину або на низьку подушку, за необхідності слід відкоригувати об’єм плазми введенням фізіологічного розчину. Тимчасова артеріальна гіпотензія (виявляється нудотою, тахікардією, запамороченням і загальною|спільною| слабкістю) не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після корекції артеріального тиску та об’єму плазми пацієнти зазвичай добре переносять наступні дози.

З обережністю призначають препарат пацієнтам з ішемічною хворобою серця або захворюваннями судин мозку, з тяжким стенозом аорти або ідіопатичним гіпертрофічним субаортальним стенозом, пацієнтам літнього віку з генералізованим атеросклерозом, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити гіпоперфузію, а також пацієнтам з ішемією серця, мозку або нирок.

Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.

Ниркова недостатність. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з порушеннями функції нирок; може виникнути необхідність у зниженні дози та/або частоти прийому препарату.

У хворих з тяжкою формою серцевої недостатності, особливо за наявності порушень функції нирок, застосування еналаприлу або одночасне призначення його з діуретиками може спричинити артеріальну гіпотензію, погіршення функції нирок з підвищенням вмісту сечовини і креатиніну у крові. У цих випадках лікування еналаприлом слід проводити під контролем лікаря, дозу еналаприлу слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну.

При гострій необхідності з обережністю препарат можна призначати пацієнтам з артеріальною гіпертензією та двобічним стенозом ниркових артерій або артерії єдиної нирки, трансплантованою ниркою. Застосування препарату може призвести до підвищення рівня азоту сечовини крові та креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок протягом перших декількох тижнів лікування.

У деяких пацієнтів без яких-небудь ознак захворювання нирок після початку терапії препаратом у поєднанні з діуретиком може виникнути незначне і минуще збільшення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці. У таких випадках необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або еналаприл.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. При виникненні під час лікування ангіоневротичного набряку обличчя та шиї зазвичай достатньо припинити лікування та призначити антигістамінний засіб. У тяжчих випадках (набряк язика, голосової щілини або гортані) ангіоневротичний набряк усувають адреналіном, також слід підтримувати дихальні шляхи вільними (шляхом інтубації або трахеотомії).

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов’язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ.

У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівнянно із пацієнтами інших рас.

Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації до осиної або бджолиної отрути. У рідкісних випадках у пацієнтів, що одержують інгібітори АПФ, можуть розвитися тяжкі анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації осиною або бджолиною отрутою. Тому пацієнтам безпосередньо перед десенсибілізацією до осиної або бджолиної отрути прийом препарату тимчасово відміняють.

Гемодіаліз/аферез. Через підвищений ризик анафілактичної реакції препарат не слід призначати пацієнтам, яким проводять гемодіаліз з використанням мембран з поліакрилонітрилу або аферез із застосуванням сульфату декстрану, а також пацієнтам безпосередньо перед десенсибілізацією до осиної або бджолиної отрути. У таких пацієнтів необхідно застосовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні препарати інших класів.

Кашель. При прийомі препарату можливий розвиток непродуктивного кашлю, що зникає після відміни препарату. Це необхідно враховувати при диференційній дігностиці кашлю.

Хірургія/анестезія. У пацієнтів після хірургічної операції або у тих, які отримують гіпотензивні засоби під час анестезії, еналаприл може блокувати формування ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Артеріальну гіпотензію, яка, на думку лікаря, виникла за цим механізмом, можна усунути шляхом підвищення об’єму циркулюючої крові.

Препарат містить лактозу, тому його не рекомендується призначати пацієнтам із непереносимістю лактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може спричиняти|спричиняти| такі побічні реакції, як запаморочення, артеріальна гіпотензія, нечіткість зору, особливо на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Потенціювання ефекту спостерігається при одночасному прийомі еналаприлу з діуретиками та гіпотензивними засобами, опіоїдними аналгетиками, нітратами, засобами для наркозу та алкоголем. При застосуванні з тіазидними діуретиками зменшується вираженість симптомів гіпокаліємії, індукованої діуретиком. Призначення еналаприлу і калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, триамтерен, амілорид), харчових добавок і солей, які містять калій, особливо у хворих з порушеннями функції нирок, може призвести до гіперкаліємії. Еналаприл може зменшувати кліренс літію та скорочувати період напіввиведення теофіліну. Циметидин підвищує період напіввиведення еналаприлату. Ефекти еналаприлу послаблюють естрогени, нестероїдні протизапальні засоби, симпатоміметики.

У пацієнтів з нестабільною функцією нирок, які отримують нестероїдні протизапальні засоби, після початку застосування еналаприлу можливе зниження їх ефекту і подальше погіршення функції нирок. При одночасному застосуванні з імунодепресантами зростає ризик пригнічувального впливу на кістковий мозок.

Сумісне застосування інгібіторів АПФ і протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних засобів) може спричинити зниження рівня глюкози у крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен найбільш вірогідно може траплятися протягом перших тижнів сумісного прийому і у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії з метою виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ.

Поодинокі нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання і гіпотензію) спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та сумісно інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом.

Фармакодинаміка. Антигіпертензивний препарат, містить|утримує| еналаприлу малеат| |.

Еналаприлу малеат| — конкурентний інгібітор ангіотензинперетворюючого| ферменту (АПФ), знижує швидкість перетворення ангіотензину I на могутній ендогенний вазопресорний агент — ангіотензин II. Зменшує концентрацію у крові ангіотензину II і альдостерону, підвищує рівень реніну| і ендотеліального релаксуючого фактора (NO)| |фактору|, перешкоджає розпаду брадикініну, пригнічує пресорну| (симпатоадреналову|) і активує депресорні| (калікреїн-кінінову| і простагландинову|) системи організму.

У результаті поступово знижуються артеріальний тиск|тиснення|, практично без зміни частоти серцевих|сердечних| скорочень, зменшується загальний|спільний| периферичний опір судин|посудин|, післянавантаження на серце, тиск|тиснення| у правому передсерді і у малому колі|колі| кровообігу. Спричиняє |спричиняє| регресію гіпертрофії лівого шлуночка. При інфаркті міокарда еналаприл| зменшує вираженість|виказаний,висловлений| негативних явищ, пов’язаних з післяінфарктним ремоделюванням| міокарда.

Еналаприл| збільшує нирковий кровотік, покращує функцію нирок|бруньок|, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. Не впливає на метаболізм глюкози і ліпопротеїнів|.

Систематичне застосування|вживання| еналаприлу| покращує якість життя і знижує смертність при застійній серцевій|сердечній| недостатності.

Фармакокінетика. Незалежно від прийому їжі приблизно 60% еналаприлу| швидко всмоктується із|із| травного тракту; максимальна концентрація у крові реєструється протягом 1 години. Піддається біотрансформації у печінці з|із| утворенням еналаприлату| — високоспецифічного, тривало діючого інгібітору АПФ|, максимальна концентрація у крові якого реєструється через 4 години. Зв’язок|зв'язування| еналаприлату| з|із| білками плазми — 50–60%. Еналаприлат| розподіляється у більшість тканин організму, в основному у легенях, нирках|бруньках| і кровоносних судинах|посудинах|; легко проходить|минає,спливає| крізь гістогематичні| бар’єри, виключаючи гематоенцефалічний|, проникає через плаценту і в грудне молоко. Період напіввиведення еналаприлату| — майже 11 годин. Екскретується| переважно нирками|бруньками| (20% — у вигляді еналаприлу|, 40% — у вигляді еналаприлату|) шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої| секреції; 33% виводиться через кишечник (6% — у вигляді еналаприлу|, 27% — у вигляді еналаприлату|). Протягом 24 годин виводиться 95% еналаприлу|.

Фармакокінетика| у|в,біля| особливих груп пацієнтів. При нирковій недостатності виведення еналаприлату| уповільнюється, що вимагає корекції дози.

При недостатності функції печінки уповільнюється перетворення еналаприлу| на еналаприлат|, однак|однак| це не впливає на гіпотензивний ефект.

У|в,біля| літніх |літніх|осіб|облич,лиць| гіпотензивний ефект препарату більш виражений|виказаний,висловлений| і пролонгований.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг білого або майже білого кольору, двоопуклої форми; таблетки по 10 мг або 20 мг білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою, з написом «ЗТ» методом тиснення з одного боку, або без нанесення напису.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки по 5 мг № 20 (10×2) у блістерах у коробці; таблетки по 10 мг або 20 мг № 20 (10×2), № 20 (20×1) у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження. Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.