МЕДОЦЕФ Ціна

Склад:

діюча речовина: cefoperazone;

1 флакон містить цефоперазон натрію еквівалентно цефоперазону 1 г.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик широкого спектра дії для парентерального застосування. Код АТС J01D A32.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до Медоцефу мікроорганізмами:

• інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;
• інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;
• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;
• септицемія;
• менінгіт;
• інфекція шкіри та м’яких тканин;
• інфекції кісток та суглобів;
• запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.

Для профілактики інфекційних післяопераційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжка ниркова та печінкова недостатність — тільки за життєвими показаннями. Період вагітності і годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно зробити шкірні проби на переносимість.

Звичайна добова доза, що призначається дорослим хворим, коливається в межах від 2 г до 4 г; вона ділиться на рівні частини, що вводяться через кожні 12 годин. Для інфекцій з тяжким перебігом щоденну дозу можна збільшити до 8 г; рівні частини цієї дози вводяться через кожні 12 годин. Не було виявлено жодних ускладнень при введенні Медоцефу у добовій дозі 12–16 г, розподіленій на три рівні дози (з інтервалом 8 годин). Лікування препаратом можна розпочинати до одержання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.

За неускладненого гонококового уретриту рекомендується одноразове введення 500 мг препарату.

Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень призначають по 1 г або 2 г препарату внутрішньовенно за 30–90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 годин, однак у більшості випадків — протягом не більш ніж 24 години. При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операції у колоректальній зоні) та коли інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 годин після закінчення операції.

Комбінована терапія.

Широкий спектр дії Медоцефу дозволяє здійснювати монотерапію більшості інфекцій. Однак Медоцеф може застосовуватися і для комбінованого лікування у поєднанні з іншими антибіотиками, якщо таке показане. При лікуванні аміноглікозидами рекомендується контролювати функцію нирок.

Внутрішньовенне введення.

Стерильний порошок Медоцеф можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (2,8 мл/г цефоперазону), придатного для внутрішньовенного введення (таблиця 1).

З метою полегшення розчинення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Медоцеф.

Таблиця 1.

Розчини, рекомендовані для розчинення порошку цефоперазону натрію

Після цього увесь об’єм одержаного розчину слід розвести одним із стандартних розчинників для внутрішньовенного введення (таблиця 2).

Таблиця 2.

Розчинники для внутрішньовенного введення

Для переривчастого внутрішньовенного введення кожнен 1 г або 2 г Медоцефу розчиняється у 20–100 мл сумісного стерильного розчину для внутрішньовенних ін’єкцій і вводиться протягом 15 хв — 1 години.

Якщо розчинником є стерильна вода, то її у флакон з препаратом додають не більш ніж 20 мл.

Для безперервного внутрішньовенного введення 1 г Медоцефу розчиняється або в 5 мл стерильної води для ін’єкцій, або у 5 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій; цей розчин додається до відповідного розчинника для внутрішньовенного введення.

Для безпосередньої внутрішньовенної ін’єкції максимальна разова доза Медоцефу для дорослого хворого становить 2 г, для дітей — 50 мг/кг маси тіла. Препарат розчиняють у відповідному розчиннику з кінцевою концентрацією 100 мг/мл і вводять протягом 3–5 хв.

Внутрішньом’язове введення.

Щоб приготувати розчини, призначені для внутрішньом’язового введення, можна використовувати стерильну воду для ін’єкцій. У випадках, коли передбачається введення розчину з концентрацією, що перевищує 250 мг/мл, для приготування розчину рекомендується скористатися розчином лідокаїну. Такий розчин можна приготувати, використовуючи стерильну воду для ін’єкцій та 2% розчин лідокаїну, кінцева концентрація лідокаїну повинна бути 0,5%.

У випадку застосування лідокаїну як розчинника слід зробити шкірну пробу на його переносимість.

Рекомендується такий двоступеневий спосіб розчинення: спочатку слід додати потрібну кількість стерильної води для ін’єкцій і збовтувати доти, доки порошок Медоцеф розчиниться повністю, після цього додати потрібну кількість 2% розчину лідокаїну та змішати.

* Надлишковий об’єм дозволяє повністю наповнити шприц зазначеного об’єму.

Внутрішньом’язове введення проводиться глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.

Стабільність.

Наведені нижче парентеральні розчинники та приблизні концентрації Медоцефу забезпечують стійкість розчину за умови додержання вказаних нижче значень та проміжків часу. Після закінчення вказаного проміжку невикористаний розчин підлягає знищенню.

Розчини Медоцефу зберігаються у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розчини Медоцефу зберігають у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розчини Медоцефу зберігаються у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розморожування замороженого препарату має відбуватися при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний розчин підлягає знищенню. Розчин не можна повторно заморожувати.

Внаслідок того, що нирки не є головним шляхом виведення Медоцефу, хворим з ураженням нирок звичайну добову дозу (2–4 г) можна призначати без коригування. Хворим, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча за 18 мл/хв або сироватковий рівень креатиніну перевищує 3,5 мг%, добова доза не повинна перевищувати 4 г.

Під час лікування немовлят та дітей Медоцеф повинен призначатися у добових дозах від 50 мг до 200 мг на 1 кг маси тіла; доза вводиться у 2 прийоми (кожні 12 годин) або більше, у разі необхідності. Новонародженим (до 8 днів) препарат слід вводити через кожні 12 годин. Добові дози навіть до 300 мг/кг не викликали ускладнень у дітей раннього віку та у дітей, що страждають на тяжкі інфекції, включаючи кількох пацієнтів з бактеріальним менінгітом.

Застосування у лікуванні грудних дітей.

Медоцеф з успіхом застосовується у лікуванні грудних дітей. Але досі не проводили у широкому масштабі досліджень, що стосуються новонароджених та недоношених дітей. Тому перед його призначенням недоношеним та новонародженим дітям слід враховувати як очікувані позитивні наслідки, так і можливий ризик, пов’язаний з лікуванням. Медоцеф не витісняє білірубін зі сполук з білками плазми.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: макулопапульозні висипи, кропив’янка, еозинофілія, медикаментозна гарячка. Найчастіше такі реакції виникають у хворих, в анамнезі яких відзначено схильність до алергічних реакцій, особливо на пеніцилін.

З боку системи кровотворення: незначне зниження рівня нейтрофілів, оборотна нейтропенія, позитивна пряма антиглобулінова проба Кумбса, зниження гемоглобіну або гематокриту, анемія, дефіцит вітаміну К; у поодиноких випадках — нетривала еозинофілія та гіпопротромбінемія.

З боку гепатобіліарної системи: транзиторне підвищення рівня АЛТ, АСТ та лужної фосфатази.

З боку травного тракту: рідке випорожнення, які мали більшою або меншою мірою гострий перебіг, нудота, блювання, діарея.

Місцеві реакції. Хворі добре переносять внутрішньом’язове введення. Інколи воно супроводжується болісними відчуттями. Як і при лікуванні іншими цефалоспоринами, при внутрішньовенній інфузії у деяких хворих у місці вливання розвивається флебіт.

Передозування.

Підвищена доза цефалоспорину може викликати епілептичні напади. Випадки анафілактичного шоку трапляються дуже рідко, однак можуть стати загрозою для життя пацієнта.

Лікування: седативна терапія із застосуванням діазепаму під час епілептичних нападів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування препарату в період вагітності обмежений, тому Медоцеф можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефоперазон у незначній кількості потрапляє в грудне молоко, тому в період лактації слід припинити годування груддю.

Діти.

Препарат слід з обережністю застосовувати новонародженим і недоношеним дітям.

Особливості застосування.

Слід мати на увазі, що 1 г цефоперазону містить 34 мг натрію. Перед призначенням хворому препарату Медоцеф слід встановити, чи у хворого не було відзначено підвищеної чутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів та інших лікарських засобів. Хворим з підвищеною чутливістю до пеніциліну препарат слід призначати з великою обережністю. Усім хворим, в анамнезі яких було зафіксовано схильність до різноманітних алергічних реакцій (особливо — медикаментозна алергія), антибіотики слід призначати з обережністю.

Якщо виникає алергічна реакція, застосування Медоцефу слід припинити та почати відповідне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного введення адреналіну. У разі необхідності слід застосувати кисень, внутрішньовенно стероїди та штучне дихання, включаючи інтубацію.

Медоцеф інтенсивно виділяється з жовчю. Період напіввиведення, як правило, подовжується, а виділення препарату з сечею посилюється у хворих, які страждають на захворювання печінки або закупорювання жовчних протоків. Але терапевтичні концентрації цефоперазону досягаються навіть за тяжких уражень печінки, а період напіввиведення подовжується лише у 2–4 рази.

У разі наявності тяжкої форми закупорювання жовчних протоків, тяжкого захворювання печінки або супутнього порушення функції нирок, може виникнути необхідність у зміні дозування препарату.

У пацієнтів з порушенням функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно провадити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові, а також встановити потрібне дозування. Якщо контроль концентрації препарату в сироватці не проводиться, доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

Період напіввиведення Медоцефу із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату повинно здійснюватися після закінчення діалізу.

У деяких пацієнтів лікування препаратом Медоцеф так само, як і лікування іншими антибіотиками, може призвести до дефіциту вітаміну К в організмі. Найімовірніше це пов’язано з пригніченням кишкової флори, яка синтезує цей вітамін. Такому ризикові піддаються виснажені пацієнти або пацієнти з порушеннями засвоєння їжі (хворі, що страждають на муковісцидоз підшлункової залози), а також пацієнти, що протягом тривалого часу перебувають на парентеральному харчуванні. Для таких хворих слід провадити контроль протромбінового часу, а за необхідності їм призначається екзогенний вітамін К.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, тривале застосування Медоцефу може спричинити посилений ріст стійких мікроорганізмів. З цієї причини під час лікування слід провадити ретельне спостереження за хворими.

Може мати місце псевдопозитивна реакція на глюкозу у сечі при проведенні тестів з розчинами Бенедикта або Фелінга.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При вживанні алкогольних напоїв, які приймали під час та, щонайпізніше, на п’яту добу після введення Медоцефу, було зареєстровано такі характерні реакції, як раптовий приплив крові до обличчя, пітливість, головний біль та тахікардія. Схожі реакції було помічено під час лікування деякими іншими цефалоспоринами. Тому пацієнтам слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв під час лікування Медоцефом. Пацієнтам, що перебувають на штучному годуванні пероральним або парентеральним способом, протипоказані розчини, що містять етанол.

Одночасне застосування з антикоагулянтами (похідними кумарину або індандіону), гепарином або будь-якими тромболітиками підвищує ризик кровотечі.

Може відмічатися посилення нефротоксичного ефекту при одночасному застосуванні з аміноглікозидами та петльовими діуретиками, особливо у хворих з порушеннями функції нирок. Можливе посилення кровотечі з виразкової поверхні при сумісному застосуванні Медоцефу з сульфінпіразоном, нестероїдними протизапальними засобами або саліцилатами, які призводять до ураження слизової оболонки травного тракту та можуть сприяти утворенню виразок.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бактерицидна дія Медоцефу зумовлена сповільненням синтезу стінки клітини бактерії.

Медоцеф активний in vitro відносно великої кількості клінічно значущих мікроорганізмів. У той же час він виявляє резистентність до дії багатьох бета-лактамаз.

Наступні мікроорганізми є чутливими до Медоцеф:

Staphylococcus aureus (штами, що продукують та не продукують пеніциліназу),

Staphylococcus epidermidis,

Streptococcus pneumoniae (раніше — Diplococcus pneumoniae),

Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи “А") ,

Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи “B"),

багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок),

багато інших штамів бета-гемолітичних стрептококів.

Грамнегативні мікроорганізми:

Escheria coli,

рід Klebsiella,

рід Enterobacter,

рід Citrobacter,

Haemophilus influenzae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази),

Proteus mirabilis,

Proteus vulgaris,

Morganella morganii (раніше Proteus morganii),

Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri),

рід Providenciа,

рід Serratia (включаючи S. Marcescens),

рід Salmonella та Shigella,

Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas.

Деякі штами Acinetobacter calcoaceticus,

Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази),

Neisseria meningitidis,

Bordetella pertussis,

Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи або Clostridium, Eubacterium та рід Lactobacillus),

грамнегативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамів Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).

Фармакокінетика. Високі рівні у крові, жовчі та сечі досягаються після одноразового введення препарату. У таблиці 3 наведено концентрації препарату у сироватці крові дорослих здорових добровольців. Ці дані було одержано після 15-хвилинного внутрішньовенного введення 1 г, 2 г, 3 г або 4 г препарату або одноразового внутрішньом’язового введення 1 г або 2 г препарату.

Концентрації цефоперазону у сироватці крові

* Час, що минув після введення препарату.

** Результати, які було отримано через 15 хв після введення препарату.

Період напіввиведення Медоцефу із сироватки крові дорівнює приблизно 2 години, незалежно від способу його введення.

Медоцеф досягає терапевтичних рівнів в усіх рідинах та тканинах тіла, що досліджувались. Серед них перитонеальна, асцитична та цереброспінальна (під час менінгіту) рідини, сеча, жовч та мокротиння, стінка жовчного міхура та легені, піднебінні мигдалини та слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечовід, простата, сім’яники, матка та фаллопієві труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина.

Медоцеф виводиться з жовчю та сечею. Концентрація препарату у жовчі досягає дуже високих рівнів (як правило, через 1–3 години після введення) та перевищує аналогічні концентрації у сироватці крові в 100 разів.

Було зареєстровано такі концентрації у жовчі: від 66 мкг/мл через 30 хв до 6 000 мкг/мл через 3 години після внутрішньовенного введення 2 г препарату пацієнтам, що не страждають на закупорювання жовчної протоки.

Через 12 годин після введення у різних дозах та різними способами концентрація Медоцефу у сечі осіб з нормальною функцією нирок досягає в середньому від 20 до 30%. Концентрації препарату у сечі понад 2 200 мкг/мл було одержано через 15 хв після внутрішньовенного введення 2 г Медоцефу. Після внутрішньом’язового ведення 2 г препарату максимальні концентрації у сечі становили приблизно 1 000 мкг/мл.

Повторне введення Медоцефу не призводить до кумуляції ліків у здорових людей. Максимальні концентрації у сироватці крові, площа під фармакокінетичною кривою, а також період напіввиведення із сироватки крові однакові як у здорових людей, так і у хворих на ниркову недостатність.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення препарату із сироватки крові збільшується, але збільшується й видалення з сечею. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Медоцеф може накопичуватися у сироватці крові.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: майже білий або жовтуватий порошок, гігроскопічний.

Несумісність.

Розчини Медоцефу та аміноглікозидів не слід змішувати одночасно, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування Медоцефом та аміноглікозидом, то це можна зробити чергуванням внутрішньовенних вливань. Рекомендується вводити Медоцеф перед аміноглікозидами. Перед подальшим введенням аміноглікозиду слід промити усю систему відповідним розчином.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Розчин препарату можна не захищати від світла. Розчин препарату стійкий протягом 24 годин при кімнатній температурі та протягом 5 днів при зберіганні в холодильнику (+5 °С).

Упаковка.

Флакони по 1 г порошку у флаконі; № 1, № 10 або № 100 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

"Медокемі ЛТД“.

Місцезнаходження.

2 Міхаел Ераклеос стріт, Ажиос Атанасіос індустріальна зона, 4101 Ажиос Атанасіос, Лімассол, 4101 Кіпр