МЕКСАРИТМ Ціна

Склад:

діюча речовина: мексилетину гідрохлорид;

1 капсула містить 200 мг мексилетину гідрохлориду у перерахуванні на 100% суху речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Кардіологічні препарати. Антиаритмічні препарати IВ класу. Код АТС С01В В02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування задокументованих шлуночкових аритмій, таких як стійкі шлуночкові тахікардії, екстрасистолії.

Враховуючи аритмогенну дію препарату та недостатність доказів того, що антиаритмічні препарати І класу сприяють подовженню тривалості життя при безсимптомних шлуночкових аритміях, його призначають тільки при аритміях, які розцінюються лікарем як такі, що загрожують життю.

Протипоказання.

  • Гіперчутливість до мексилетину, до інших складових препарату чи до місцевих анестетиків (наприклад, лідокаїн);
  • кардіогенний шок;
  • виражена брадикардія;
  • виражена артеріальна гіпотензія;
  • раніше існуюча атріовентрикулярна блокада II і III ступеню за відсутності штучного водія ритму;
  • дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Лікування мексилетином, як і іншими антиаритмічними препаратами, які застосовуються для лікування аритмій, що загрожують життю, необхідно розпочинати в стаціонарі з обов’язковим клінічним, лабораторним та ЕКГ-контролем стану пацієнта та антиаритмічного ефекту лікування, особливо у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла, порушенням провідності, брадикардією, артеріальною гіпотензією, з вираженою серцевою, нирковою та печінковою недостатністю.

Дозування Мексаритму має бути індивідуалізованим і залежати від терапевтичного ефекту та переносимості препарату. Капсулу ковтають, не розжовуючи, під час прийому їжі, запиваючи водою або молоком.

При необхідності швидкого контролю над шлуночковою аритмією початкова доза насичення Мексаритму становить 400 мг (2 капсули по 200 мг), потім переходять на підтримуючу дозу 200 мг (1 капсула) кожні 6–8 годин. В окремих випадках доза насичення (наприклад, при гострому інфаркті міокарда) може становити 600 мг.

Початок терапевтичного ефекту, як правило, спостерігається через 30 хвилин, досягаючи максимуму через 2 години. Звичайна добова доза становить 600–800 мг, розподілених на 3–4 прийоми.

Лікування Мексаритмом може розпочинатись з дози 200 мг кожні 8 годин. Якщо протиаритмічний ефект не досягнений, дозу підвищують до 400 мг кожні 8 годин. Задовільний результат, зазвичай, досягається в режимі 200 мг 3 рази на добу.

Оскільки серйозність побічних ефектів зростає зі збільшенням добової дози, то вона не повинна перевищувати 1200 мг.

Термін лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання. Припинення лікування після стабілізації ритму має бути поступовим протягом 1–2 тижнів.

Побічні ефекти.

Мексилетин має низьку токсичність, однак його прийом може бути пов’язаний з достатньо високим ризиком розвитку некардіальних небажаних явищ. Ризик розвитку побічних ефектів можна знизити при зменшенні дози.

Шлунково-кишковий тракт.

  • Нудота, блювання, печія, діарея або запор, сухість у роті, зміни смакових відчуттів; поодинокі випадки дисфагії, езофагеальних, пептичних виразок, рідко − шлунково-кишкова кровотеча.

Центральна нервова система.

  • Запаморочення, тремор, порушення координації, дратівливість, порушення сну, головний біль, дизартрія, ністагм, порушення акомодації, парастезії, судоми, сплутанність свідомості, втрата свідомості, психічні розлади, можлива тимчасова втрата пам’яті.

Серцево-судинна система.

  • Підсилене серцебиття, біль в ділянці серця, артеріальна гіпотензія, гіпертензія, припливи, брадикардія, прояви аритмогенних властивостей препарату (тріпотіння передсердь, шлуночкова екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада/порушення провідності, посилення вже існуючих аритмій), можливий розвиток застійної серцевої недостатності, кардіогенного шоку.

Як правило, артеріальна гіпотензія виникає у пацієнтів з тяжкою серцевою патологією, які вже отримували різні антиаритмічні або інші препарати; якщо гіпотензія асоційована з брадикардією, то в цьому випадку вводять атропін.

Дихальна система.

  • Були повідомлення про окремі випадки інтерстиціального пневмоніту, легеневих інфільтратів, легеневого фіброзу.

Гепато-біліарна система.

  • Повідомлялось про поодинокі випадки тяжкого гепатиту/гострого некрозу печінки.

Шкіра та підшкірна клітковина.

  • Висипання, набряки, сухість шкіри, поодинокі випадки ексфоліативного дерматиту та синдрому Стівенса-Джонсона.

Лабораторні показники.

  • Підвищення активності печінкових ферментів, тромбоцитопенія, лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз).

У частини пацієнтів відмічалось підвищення активності АсАТ в 3 і більше разів, що в основному було пов’язано з визначеними клінічними подіями (наприклад, розвиток серцевої недостатності, інфаркту міокарда) чи терапевтичними заходами (переливання крові, прийом інших медикаментів). Це підвищення часто перебігає безсимптомно, може бути швидкоплинним і, як правило, не потребує відміни мексилетину.

Інше.

  • Діафорез, порушення сечовиділення, включаючи затримку сечі, алопеція, імпотенція/зниження лібідо, ларингіти та фарингіти (сухість слизових оболонок), поодинокі випадки вовчакоподібного синдрому.

Передозування.

Препарат має вузький терапевтичний індекс, тому передозування може статися при незначному перевищенні терапевтичного діапазону, особливо при комбінації з іншими протиаритмічними препаратами.

Передозування може проявлятися сонливістю, сплутаністю свідомості, нудотою, блюванням, атаксією, судомами. Також спостерігалися симптоми з боку органів зору (диплопія, ністагм), парестезії. Однак більш типовими проявами передозування є виражена артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, AV-блокада, асистолія, шлуночкова тахіаритмія, включаючи фібриляцію, серцево-судинний колапс, кома.

Лікування. Доцільним є проведення симптоматичного лікування. В разі потреби проводять промивання шлунка, хворому необхідно провести інтенсивну терапію для серцево-легеневої підтримки. В разі серйозної брадикардії і артеріальної гіпотензії застосовують внутрішньовенне введення атропіну, при судомах може бути застосований діазепам.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки мексилетин вільно проникає через плаценту, застосування препарату в період вагітності протипоказане, за винятком особливих вападків (загрожуючих життю шлуночкових порушень ритму).

Мексилетин виділяється в грудне молоко у концентраціях, які можуть впливати на дитину, тому при необхідності прийому препарату жінками, які годують груддю, вигодовування на період лікування слід припинити.

Діти.

Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату для лікування дітей немає.

Особливості застосування.

Беручи до уваги проаритмічні властивості препарату та недостатність доказів того, що антиаритмічні препарати І класу сприяють подовженню тривалості життя у пацієнтів з безсимптомними шлуночковими аритміями, Мексаритм призначають тільки при аритміях, які розцінюються лікарем як такі, що загрожують життю.

У зв’язку з можливістю розвитку небезпечних для життя аритмій припинення прийому попередньої антиаритмічної терапії та перехід на лікування Мексаритмом проводять в умовах стаціонару під постійним контролем ЕКГ, артеріального тиску, лабораторних показників. При переході з антиаритмічних препаратів класу IA на Мексаритм необхідні інтервали: 6–12 годин після останньої дози хінідину і дизопіраміду, 3–6 годин — після новокаїнаміду, прокаїнаміду. При переході з лікування лідокаїном на лікування мексаритмом необхідно припинити інфузію лідокаїну відразу після прийому першої дози мексаритму, при цьому систему для внутрішньовенного введення лідокаїну відключають тільки після досягнення задовільного антиаритмічного ефекту після прийому таблетованої форми мексаритму.

При інфаркті міокарда уповільнюється абсорбція препарату, тому може бути необхідним збільшення дози насичення Мексаритмом.

Раптова відміна мексаритму небезпечна для життя, тому дозу препарату необхідно знижувати поступово, протягом 1–2 тижнів.

Препарат може спричинити в рідких випадках токсичне ураження печінки (включаючи некроз печінки), тому під час лікування необхідний контроль активності печінкових трансаміназ. Стійке або значне підвищення рівня трансаміназ є передумовою для припинення лікування Мексаритмом.

Препарат має вузький терапевтичний індекс (0,5–2 мкг/мл, потенційно токсичний рівень − >2 мкг/мл), тому передозування може статися при незначному перевищенні терапевтичного діапазону, особливо при комбінації з іншими протиаритмічними препаратами.

З обережністю застосовувати пацієнтам з І ступенем AV-блокади, з дисфункцією синусового вузла, порушенням внутрішньошлуночкової провідності, брадикардією, артеріальною гіпотензією, тяжкою серцевою недостатністю, вираженими порушеннями функції печінки, тяжкою нирковою недостатністю.

При тяжких захворюваннях печінки (як і при порушеннях функції печінки при застійній серцевій недостатності), при кліренсі креатиніну нижче 10 мл/хв подовжується період напіввиведення препарату, тому добову дозу необхідно зменшити.

Бажано не застосовувати Мексаритм у перші 3 місяці після інфаркту міокарда чи при зниженому серцевому викиді (фракція викиду лівого шлуночка менше 35%), за винятком пацієнтів з шлуночковими аритміями, що загрожують життю.

Електролітний дисбаланс може змінювати відповідь організму на препарат (наприклад, при гіпокаліємії знижується ефективність мексилетину), тому порушення електролітного балансу потрібно коригувати до початку терапії.

Оскільки у деяких пацієнтів при застосуванні мексилетину спостерігаються гематологічні зміни (тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз), необхідний регулярний контроль аналізу крові в процесі лікування препаратом.

Ренальна екскреція мексилетину значно підвищується з підвищенням кислотності сечі, тому одночасний прийом медикаментів та продуктів харчування, які значною мірою впливають на pH сечі, слід уникати.

Слід з обережністю призначати препарат хворим на міастенію, епілепсію, психічні захворювання. Мексаритм посилює прояви симптомів та вираженість хвороби Паркінсона.

Препарат містить лактозу, що необхідно мати на увазі при призначенні Мексаритму пацієнтам з порушеннями толерантності до вуглеводів, такими як вроджена галактоземія, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, лактазна недостатність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі

з іншими механізмами.

Препарат може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом

або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасний прийом мексилетину з лідокаїном/токаїнідом посилює (взаємно) їх токсичність та потенціює побічні ефекти з боку центральної нервової системи.

Хінидин, бета-блокатори, аміодарон, прокаїнамід, дизопірамід, серцеві глікозиди посилюють антиаритмічний ефект мексилетину.

Мексилетин підвищує концентрацію теофіліну в крові. У зв’язку з цим можуть проявлятися небажані ефекти теофіліну (нудота, блювання, тремор), тому його рівень у сироватці крові бажано контролювати і при необхідності коригувати дозу теофіліну.

При одночасному застосуванні з кофеїном або продуктами, до складу яких він входить, у крові підвищується рівень кофеїну за рахунок зниження його метаболізму в печінці.

Препарати, що знижують моторику шлунково-кишкового тракту (наркотичні анальгетики, магнезія, антациди, антихолінергічні препарати (в тому числі гангліоблокатори, атропін, блокатори Н2-гістамінових рецепторів), затримують абсорбцію мексилетину. При цьому біодоступність та кліренс мексилетину не змінюється, тому немає необхідності змінювати дозовий режим препарату.

Препарати, що посилюють моторику шлунково-кишкового тракту (наприклад, метоклопрамід), прискорюють абсорбцію мексилетину і досягнення пікової концентрації в крові. Не потрібно змінювати дозування препарату, оскільки не змінюється його біодоступність.

Препарати, що значно змінють рН сечі в кислу або лужну сторону, бажано не застосовувати разом з Мексаритмом, тому що вони можуть підвищити або знизити (відповідно) швидкість ниркової екскреції мексилетину і, як результат, змінити його концентрацію в плазмі крові.

Одночасне застосування з варфарином та іншими антикоагулянтами може підвищити ризик кровотеч.

Препарати, що індукують печінкові ензими, такі як фенітоїн, рифампіцин, барбітурати, прискорюють метаболізм мексилетину і при їх одночасному застосуванні виникає необхідність у збільшенні дози мексилетину.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мексилетину гідрохлорид належить до антиаритмічних препаратів IВ класу. Пригнічує швидкий трансмембранний потік іонів натрію, чинить мембраностабілізуючу та місцевоанестезуючу дії. Препарат зменшує швидкість деполяризації та автоматизм водіїв ритму, швидкість проведення збудження у волокнах Гіса-Пуркін’є, незначно знижує ефективний рефрактерний період та більшою мірою тривалість потенціалу дії (ПД), підвищує співвідношення ефективного рефрактерного періоду до тривалості ПД. Мексилетин мало впливає на гемодинамічні показники.

Фармакокінетика. Мексилетину гідрохлорид добре та швидко всмоктується у травному тракті. У плазмі крові препарат на 50–60% зв’язується з білками. 85% мексилетину гідрохлориду метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Екскреція препарату головним чином відбувається з жовчю та лише 10–15% виводиться з сечею у незмінному вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) мексилетину гідрохлориду становить у середньому 11 годин (від 8 до 14 годин), при серцевій недостатності або при порушенні функції печінки він може подовжуватись до 25 годин, при гострому інфаркті міокарда − до 15–17 годин, а при тяжкій нирковій недостатності підвищується на 30–35%. Препарат проникає через плаценту; екскретується в грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули № 1 циліндричної форми з заокругленими кінцями з кришечкою та корпусом оранжевого кольору. Вміст капсул — гранульований порошок або маса у формі частково або повністю сформованого стовпчика білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці!

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері, по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод".

Місцезнаходження.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Ця інструкція з медичного застосування лікарського засобу МЕКСАРИТМ надана тільки для ознайомлення.
Перед застосуванням проконсультуйтеся будь ласка з лікарем.

Нажмите кнопку «Цена», чтобы найти препарат (БАД, косметику, изделие медицинского назначения, детское питание) МЕКСАРИТМ и узнать его цену в аптеках Днепропетровска, Донецка, Запорожья, Киева, Луганска, Львова, Одессы, Харькова и других городов Украины.

С помощью карты можно визуально оценить, в какой аптеке дешевле и удобнее купить МЕКСАРИТМ.

На сайте также можно заказать доставку в интернет-аптеках наших партнёров по самой низкой цене.

Подробное описание, инструкция к применению и отзывы помогут определиться с выбором аналогов для МЕКСАРИТМ.

Добавить отзыв на препарат МЕКСАРИТМ

Узнать о наличии и найти минимальную цену в аптеках на МЕКСАРИТМ

Коментарі
Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим
Введіть ваше ім'я

Введіть адресу електронної пошти

Введіть коментар

Ви робот?

Ваш коментар відправлено