ТИЗЕРЦИН Ціна

Склад:

діюча речовина: левомепромазин;

в 1 мл розчину міститься 25 мг левомепромазину (метотримепразин);

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, монотіогліцерин, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі психотичні стани, що супроводжуються психомоторним збудженням та сильною тривогою:

• гострі напади шизофренії,

• інші тяжкі психотичні стани.

Ад’ювантна терапія при хронічних психозах:

• хронічна шизофренія,

• хронічні галюцинаторні психози.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату;

• одночасне лікування іншими антигіпертензивними засобами;

• підвищена чутливість до фенотіазинів;

• передозування депресантів ЦНС (алкоголь, засоби для загальної анестезії, снодійні засоби);

• закритокутова глаукома;

• затримка сечі;

• хвороба Паркінсона,

• розсіяний склероз;

• астенічний бульбарний параліч (myasthenia gravis), геміплегія;

• тяжка кардіоміопатія (циркуляторна недостатність);

• тяжка ниркова або печінкова недостатність;

• випадки раптового падіння артеріального тиску;

• захворювання органів кровотворення;

• порфірія;

• період годування груддю;

• дитячий вік до 12 років.

Спосіб застосування та дози.

Парентеральне введення препарату показане у випадках, коли пероральне застосування неможливе. Хворому, який знаходиться у ліжку, препарат вводять по 75 — 100 мг/добу (за 2 — 3 прийоми) під контролем артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. При внутрішньом’язовому застосуванні препарат необхідно вводити глибоко в м’яз. При внутрішньовенному застосуванні розчин необхідно розвести і вводити повільно у вигляді краплинної інфузії (50 — 100 мг Тизерцин^®у в 250 мл 0,9% розчині натрію хлориду або

5% розчину глюкози). Максимальна добова доза — 250 мг.

Діти старше 12 років.

Діти дуже чутливі до гіпотензивної або седативної дії левомепромазину, тому їм рекомендується зменшена добова доза (25 — 50 мг розподілені на два прийоми).

Побічні реакції.

Серцево-судинна система: найбільш тяжкою побічною дією препарату, яка зустрічається найчастіше, є постуральна гіпотензія, що супроводжується сонливістю, запамороченням або непритомністю. Можуть також спостерігатися тахікардія, синдром Адамса-Стокса, подовження інтервалу QT (про-аритмогенний ефект, аритмія torsade de pointes).

Система кровотворення: панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Центральна нервова система: дезорієнтація, сплутаність свідомості, зорові галюцинації, нерозбірлива мова, екстрапірамідні симптоми (дискінезія, дистонія, паркінсонізм, опістотонус, гіперрефлексія), епілептичні напади, підвищення внутрішньочерепного тиску, реактивація психотичних симптомів, кататонія.

Ендокринна система та метаболізм: галакторея, менструальні порушення, втрата маси тіла. У деяких пацієнтів, які лікувалися фенотіазином, спостерігалася аденома гіпофіза. Однак для того, щоб встановити причинний зв’язок з препаратом, необхідні подальші дослідження.

Сечостатева система: знебарвлення сечі, труднощі при сечовипусканні, дуже рідко — хаотичне скорочення матки.

Шлунково-кишковий тракт: сухість у роті, абдомінальний дискомфорт нудота, блювання, запор, ураження печінки (жовтяниця, холестаз).

Шкірні реакції: фоточутливість, еритема, кропив’янка, пігментація, ексфоліативний дерматит.

Реакції з боку органа зору: помутніння кришталика та рогівки, пігментна ретинопатія.

Реакції гіперчутливості: набряк гортані, периферичний набряк, анафілактоїдні реакції, астма.

Інші: гіпертермія, авітаміноз.

Передозування.

Симптоми

Зміна показників життєво важливих функцій організму (артеріальна гіпотензія, гіпертермія), порушення серцевої провідності (подовження інтервалу QT, вентрикулярна тахікардія/фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), атріовентрикулярна блокада), екстрапірамідні симптоми, седативний ефект, збудження ЦНС (епілептичні напади) та нейролептичний синдром.

Лікування

Рекомендується контроль таких параметрів: кислотно-лужний статус, водно-електролітний баланс, ниркова функція, об’єм сечі, рівні печінкових ферментів, ЕКГ, у хворих з нейролептичним злоякісним синдромом, а також рівень креатинфосфокінази в сироватці крові та температуру тіла.

Симптоматичне лікування слід призначати відповідно до результатів контролю основних параметрів. При гіпотензії — внутрішньовенне введення рідини, положення Тренделенбурга, можуть застосовуватися допамін і/або норепінефрин. (Внаслідок про-аритмогенного ефекту Тизерцин^®у слід мати напоготові реанімаційний набір; при застосуванні допаміну і/або норепінефрину необхідний контроль ЕКГ). Судоми можна усунути застосуванням діазепаму або, якщо судоми рецидивують, призначенням фенітоїну або фенобарбітону. Манітол слід призначати лише при розвитку рабдоміолізу.

Специфічний антидот не відомий. Форсований діурез, гемодіаліз і гемоперфузія не ефективні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У деяких випадках у дітей, матері яких під час вагітності застосовували фенотіазин, відзначалися уроджені вади розвитку, однак причинний зв’язок з фенотіазином не був встановлений. Однак через відсутність даних контрольованих клінічних досліджень препарат не слід застосовувати в період вагітності, якщо потенційна користь від застосування препарату не перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Левомепромазин екскретується в грудне молоко, тому, за відсутності контрольованих даних, його застосування в період годування груддю протипоказано.

Діти. Препарат не застосовують дітям віком до 12 років.

Особливості застосування.

При появі алергічних реакцій будь-якого типу застосування препарату слід негайно припинити.

З особливою обережністю слід застосовувати Тизерцин^® разом з лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС, інгібіторами МАО, антихолінергічними засобами.

Призначення препарату хворим з печінковою та/або нирковою недостатністю потребує особливої уваги через ризик накопичення і токсичність препарату.

Особи літнього віку (і особливо пацієнти з деменцією) схильніші до розвитку постуральної гіпотензії і чутливіші до антихолінергічної та седативної дії фенотіазинів.

Крім того, вони також надто схильні до розвитку екстрапірамідних побічних ефектів, тому

таким пацієнтам важливо розпочинати лікування з низьких доз і поступово підвищувати їх.

Щоб уникнути розвитку постуральної гіпотензії, пацієнт повинен полежати протягом 30 хв після введення першої дози. Якщо запаморочення виникає часто після застосування препарату, пацієнту рекомендується забезпечити постільний режим після введення кожної дози.

Місце введення препарату слід змінювати через можливе місцеве подразнення шкіри або ураження прилеглих тканин.

Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату хворим із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, і особливо літнім хворим та пацієнтам з відомою застійною серцевою недостатністю, порушенням провідності в серцевому м’язі, аритмією, уродженим синдромом подовження інтервалу QT або нестабільним кровообігом. Перш ніж розпочати лікування Тизерцин^®ом, необхідно зняти показники ЕКГ, щоб виключити наявність будь-якого серцево-судинного захворювання, яке може бути протипоказанням для лікування. Як і при застосуванні інших фенотіазинів, при лікуванні Тизерцин^®ом спостерігалося подовження інтервалу QT, аритмія і дуже рідко — тріпотіння мерехтіння шлуночків.

Якщо під час курсу лікування антипсихотичними лікарськими засобами спостерігається гіпертермія, завжди повинна бути виключена можливість розвитку нейролептичного злоякісного синдрому (НЗС). НЗС — потенційно смертельна хвороба, що характеризується такими симптомами: ригідністю м’язів, гіпертермією, сплутаністю свідомості, порушенням функції вегетативної нервової системи (нестабільний артеріальний тиск, тахікардія, аритмії, посилене потовиділення), кататонією.

Результати лабораторних досліджень: підвищені рівні креатинінфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. Усі ці симптоми вказують на розвиток НЗС, тому лікування Тизерцин^®ом має бути негайно припинено, якщо такі симптоми з’являються. Лікування слід припинити і за відсутності клінічних симптомів НЗС, якщо під час лікування Тизерцин^®ом спостерігається гіпертермія нез’ясованої етіології. Якщо після реконвалесценції стан пацієнта потребує подальшого лікування антипсихотичними засобами, вибір лікування вимагає повного перегляду.

Повідомлялося про толерантність до седативної дії фенотіазинів та перехресну толерантність серед антипсихотичних засобів. Ця толерантність може пояснюватися дисфункціональними симптомами, які розвиваються після раптової відміни високих або тривало застосовуваних доз: нудота, блювання, головний біль, тремор, посилене потовиділення, тахікардія, безсоння, неспокій. Враховуючи це явище, препарат завжди слід відміняти поступово.

Багато нейролептичних препаратів, включаючи Тизерцин^®, можуть зменшувати поріг епілептичних судом і спричиняти зміни на ЕЕГ. Тому хворим на епілепсію під час титрування дози слід обов’язково здійснювати контроль клінічних параметрів та показників ЕЕГ.

Холестатична (подібна до жовтяниці) гепатотоксична реакція, спричинена хлорпромазином, може спостерігатися також і при застосуванні інших фенотіазинів. Це залежить від індивідуальної чутливості пацієнта і повністю зникає після припинення лікування. Тому під час тривалого лікування необхідно регулярно контролювати функцію печінки.

У деяких пацієнтів, які лікувалися фенотіазином, спостерігалися агранулоцитоз і лейкопенія, тому, незважаючи на дуже низьку частоту цих явищ, протягом тривалого лікування Тизерцин^®ом рекомендується проводити регулярний контроль картини крові.

Під час лікування Тизерцин^®ом, а також протягом 4–5 днів після його припинення, заборонено вживання алкогольних напоїв.

Перед початком лікування і протягом всього періоду терапії рекомендується регулярний контроль таких параметрів:

• артеріальний тиск (особливо у хворих з нестабільним кровообігом та осіб, схильних до гіпотензії);
• функцію печінки (особливо у хворих з існуючим захворюванням печінки);
• якісний аналіз крові (при пропасниці, фарингіті або підозрі на лейкопенію чи агранулоцитоз; на початку лікування і протягом тривалого застосування);
• ЕКГ (при серцево-судинних захворюваннях і в літніх пацієнтів).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку лікування пацієнти, які застосовують Тизерцин^®, повинні утримуватися від керування автотранспортом і роботи, яка потребує підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій. У подальшому ці обмеження залежать від індивідуальної реакції хворого на лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні Тизерцин^®у та гіпотензивних препаратів підвищується ризик розвитку тяжкої гіпотензії.

При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО ефект Тизерцин^®у може подовжуватися, а його побічні ефекти посилюватися.

Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні Тизерцин^®у з антихолінергічними засобами (трициклічні антидепресанти, Н₁-антигістамінні препарати, деякі антипаркінсонічні засоби, атропін, скополамін, сукцинілхолін), оскільки може посилюватися антихолінергічний ефект (паралітична кишкова непрохідність, затримка сечі, глаукома). При застосуванні зі скополаміном повідомлялося про екстрапірамідні побічні явища.

При сумісному застосуванні Тизерцин^®у з депресантами ЦНС (наркотичні засоби, засоби для загальної анестезії, анксіолітики, седативно-снодійні засоби, транквілізатори, трициклічні антидепресанти) посилюється дія на ЦНС.

Тизерцин^® послаблює дію стимуляторів ЦНС (наприклад, похідні амфетаміну) при їх одночасному застосуванні.

Під впливом Тизерцин^®у протипаркінсонічний ефект леводопи різко знижується через антагоністичну взаємодію, обумовлену спричиненою нейролептиками блокадою допамінергічних рецепторів.

При застосуванні Тизерцин^®у з пероральними антидіабетичними засобами ефективність останніх зменшується і може розвинутися гіперглікемія.

Одночасне застосування Тизерцин^®у з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (деякі антиаритмічні засоби, макролідні антибіотики, деякі азолові протигрибкові засоби, цизаприд, деякі антидепресанти, антигістамінні засоби, діуретики з гіпокаліємічною дією), може спричинити адитивну дію і збільшити частоту випадків аритмій.

При сумісному призначенні Тизерцин^®у та дилевалолу посилюються ефекти обох препаратів через взаємне пригнічення метаболізму. У разі одночасного призначення цих препаратів дозу одного з них або обох препаратів слід зменшити. Така взаємодія не може бути виключена і при застосуванні інших бета-блокаторів.

Фотосенсибілізація може збільшуватися при одночасному застосуванні з Тизерцин^®ом препаратів з фотосенсибілізуючою дією.

При одночасному вживанні алкоголю під час терапії Тизерцин^®ом може посилюватися пригнічуючий вплив на ЦНС, що збільшує ймовірність розвитку екстрапірамідних побічних ефектів.

При сумісному застосуванні з вітаміном С зменшується авітаміноз, пов’язаний із застосуванням Тизерцин^®у .

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нейролептик фенотіазинового ряду. Левомепромазин є аналогом хлорпромазину з виразнішою пригнічуючою дією на психомоторну активність.

Блокуючи допамінові рецептори в таламусі, гіпоталамусі, ретикулярній і лімбічній системах, левомепромазин пригнічує сенсорну систему, зменшує рухову активність і виявляє виражений седативний ефект; крім того, чинить антагоністичну дію й на інші нейромедіаторні системи (норадреналіну, серотоніну, гістаміну, ацетилхоліну). Завдяки цим властивостям, левомепромазин чинить протиблювотну, антигістамінну, антиадренергічну та антихолінергічну дію. Екстрапірамідні побічні ефекти менш виражені, ніж при застосуванні потужних нейролептиків. Левомепромазин є потужним антагоністом альфа-адренорецепторів, але його холіноблокуюча дія незначна. Левомепромазин збільшує больовий поріг (аналгетична активність подібна до морфіну) і проявляє амнестичні ефекти. Завдяки здатності потенціювати дію аналгетиків, левомепромазин можна застосовувати як ад’ювантний засіб при інтенсивному хронічному і гострому болю. Максимальний аналгетичний ефект після внутрішньом’язового введення розвивається протягом 20 — 40 хв і триває майже 4 години.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового застосування максимальна концентрація в плазмі досягається через 30 — 90 хв.

Левомепромазин інтенсивно метаболізується з утворенням сульфатних і глюкуронідних кон’югатів, які виводяться нирками. Незначна кількість дози (1%) виводиться з сечею і калом у незміненому вигляді. Період напіввиведення — 15 — 30 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний, прозорий водний розчин з характерним запахом.

Термін придатності. 2 роки.

Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ^оС в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 мл в ампулі з прозорого скла I гідролітичного класу з двома кодовими кільцями: червоним, синім та з точкою надлому; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

Місцезнаходження. 1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді 118–120, Угорщина/1165, Budapest, Bökényföldi út 118–120, Hungary