Склад:
діюча речовина: каберголін;
1 таблетка містить 0,5 мг каберголіну;
допоміжні речовини: лактоза безводна, L-лейцин, магнію стеарат (Е 572).
Лікарська форма.
Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що застосовуються в гінекології. Інгібітори пролактину. Код АТС G02C B03.
Клінічні характеристики.
Показання.
Запобігання/пригнічення фізіологічної післяпологової лактації з медичних причин.
Гіперпролактинемія.
Пролактинсекретуючі аденоми гіпофіза.
Ідіопатична гіперпролактинемія.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до каберголіну, інших алкалоїдів ріжків або до будь-якого компонента препарату.
Ознаки ураження клапанів серця, визначені за допомогою ехокардіографії.
Післяпологова артеріальна гіпертензія або неконтрольована артеріальна гіпертензія.
Прееклампсія, еклампсія.
Психоз в анамнезі або ризик розвитку післяпологового психозу.
Відомості в анамнезі про легеневі, перикардіальні, ретроперикардіальні фіброзні захворювання.
Спосіб застосування та дози.
Алактин призначають внутрішньо.
Щоб зменшити ризик розвитку побічних ефектів з боку травного тракту, рекомендується приймати каберголін під час їди.
Запобігання/пригнічення післяпологової лактації
Для запобігання післяпологової лактації Алактин слід застосовувати протягом перших 24 годин після пологів. Рекомендована терапевтична доза –1 мг каберголіну одноразово. Для пригнічення існуючої лактації — 0,25 мг кожні 12 годин протягом 2 днів (загальна доза — 1 мг).
Лікування гіперпролактинемії
Препарат приймають 1–2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок і четвер). Розпочинати прийом слід з більш низьких доз — 0,25 мг (1/2 таблетки) або 0,5 мг (1 таблетка) на тиждень. За необхідності можна поступово збільшувати дозу під наглядом лікаря — на 0,5 мг на тиждень з місячним інтервалом до досягнення терапевтичного ефекту. Зазвичай, терапевтична доза становить 1 мг на тиждень і може коливатися від 0,25 мг до 2 мг на тиждень. Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 3 мг/добу.
Тижнева доза препарату може призначатися одноразово або розподілятися на два і більше прийомів на тиждень, залежно від переносимості.
Розподіл тижневої дози на декілька прийомів рекомендується в тому випадку, коли тижнева доза становить більше 1 мг.
При підборі дози пацієнти повинні бути обстежені з метою визначення мінімальної ефективної терапевтичної дози. Нормалізація рівня пролактину зазвичай спостерігається впродовж 2–4 тижнів лікування.
Пацієнти з порушеною функцією печінки або нирок.
Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, які тривалий час застосовують каберголін, потрібно застосовувати найнижчі дози. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (Child-Pugh клас C), які застосовували разову дозу 1 мг, спостерігалося підвищення AUC, на відміну від здорових осіб та пацієнтів з легкими формами печінкової недостатності.
Відмінності в фармакокінетиці каберголіну при захворюванні нирок середнього і тяжкого ступеня не спостерігалися. Фармакокінетика каберголіну у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності або у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не досліджувалася, тому таким пацієнтам препарат слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти літнього віку.
Досвід застосування каберголіну особам літнього віку з гіперпролактинемією обмежений.
Побічні реакції.
Побічні ефекти — дозозалежні і можуть зменшуватися при поступовому зниженні дози.
Найчастіше зустрічаються такі побічні ефекти, як зниження артеріального тиску, запаморочення, головний біль.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.
З боку судинної системи: гіпотензія при тривалому застосуванні, постуральна гіпотензія, спазм судин пальців, непритомність, приливи.
З боку скелетно-м’язової системи: судоми ніг, м’язова слабкість.
Психічні порушення: депресія, порушення сну, агресія, гіперсексуальність, патологічна азартність.
З боку нервової системи: запаморочення, вертиго, головний біль, парестезії, синкопа, раптова сонливість, транзиторна геміанопсія, сонливість, галюцинації.
З боку травного тракту: біль у животі та в епігастрії, диспепсія, нудота, гастрит, запор, блювання.
З боку репродуктивної системи: біль у грудних залозах.
З боку органів зору: порушення зору.
З боку серця: кардіальна вальвулопатія (у т.ч. регургітація) та пов’язані с цим розлади (перикардит та перикардіальний випіт), прискорене серцебиття.
З боку дихальної системи: носові кровотечі, плевральний випіт, легеневий фіброз.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні реакції, включаючи алопецію, висиспання, свербіж, алергічні шкірні реакції.
З боку дихальної системи: диспное, дихальні розлади, дихальна недостатність.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, набряк, збільшення рівня креатинфосфокінази крові.
Загальні порушення: астенія, стомленість.
Лабораторні дослідження: спостерігалося зниження рівня гемоглобіну у жінок з аменореєю протягом першого місяця після менструації, асимптоматичне зниження артеріального тиску (≥ 20 мм рт. ст. − систолічний і ≥ 10 мм рт. ст. − діастолічний).
Опис окремих побічних реакцій
Порушення імпульсного управління: патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі при застосуванні допамінових агоністів, включаючи каберголін.
Передозування.
При випадковому прийомі дуже високих доз препарату можливий розвиток нудоти, блювання, шлункових розладів, артеріальної гіпотензії, порушення свідомості (психоз, галюцинації). У подібних випадках потрібна невідкладна медична допомога.
У разі передозування необхідно вжити загальні заходи щодо видалення препарату, який ще не всмоктався, і, за необхідності, до підтримки артеріального тиску. Крім того, можна рекомендувати призначення антагоністів допаміну (наприклад, домперидону, метоклопраміду).
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Повідомлялося про випадки появи великих вроджених вад розвитку або передчасного припинення вагітності після терапії каберголіном вагітних. Найбільш поширеними неонатальними аномаліями виявились скелетно-м’язові патології та серцево-легеневі аномалії. Інформація про перинатальні порушення та про подальший розвиток немовлят після внутрішньоутробного впливу каберголіну відсутня. За наявними публікаціями, поширеність великих вроджених вад розвитку у загальній популяції становить 6,9% або вище. Частота вроджених аномалій варіює між різними популяціями. Точно визначити, чи існує підвищений ризик, неможливо.
Слід виключити вагітність перед початком прийому каберголіну та уникати вагітності протягом щонайменше одного місяця після закінчення терапії. Через те, що у пацієнтів з гіперпролактинемією період напіввиведення каберголіну становить 79–115 годин, після встановлення регулярного овуляторного циклу жінки, які хочуть завагітніти, мають припинити приймати каберголін за один місяць до запланованого запліднення. Це попередить можливий вплив засобу на плід та не буде перешкоджати можливості запліднення, тому що у деяких випадках овуляторний цикл зберігається протягом шістьох місяців після відміни лікарського засобу. Якщо запліднення сталось протягом лікування, слід припинити терапію після підтвердження вагітності з метою обмеження впливу засобу на плід.
Після припинення застосування каберголіну потрібно використовувати контрацепцію протягом щонайменше 4 тижнів.
Каберголін відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом: через те, що вагітність може трапитись до відновлення менструального циклу, рекомендовано виконувати тест на вагітність протягом аменорейного періоду, та, після того, як менструація відновилась, кожен раз, коли менструація відкладається більше ніж на три дні. Жінкам, які не хочуть вагітніти, рекомендовано застосовувати ефективну негормональну контрацепцію під час лікування та після припинення застосування каберголіну. Через обмежений досвід щодо безпеки впливу каберголіну на плід, жінкам, які планують вагітність, запліднення рекомендоване щонайменше через місяць після припинення прийому каберголіну. Після настання вагітності жінки мають знаходитись під наглядом з метою виявлення ознак збільшення гіпофіза, тому що під час вагітності може спостерігатися ріст існуючих пухлин гіпофіза.
Годування груддю.
Каберголін та/або його метаболіти виділяються у молоко при дослідженні на щурах. Інформації стосовно виділення у грудне молоко людей не існує; тим не менш, жінкам слід рекомендувати не годувати груддю у випадку неефективності пригнічення лактації за допомогою каберголіну. Через здатність пригнічувати лактацію, каберголін не можна застосовувати жінкам з гіперпролактинемічними порушеннями, які бажають годувати груддю.
Діти.
Безпека та ефективність каберголіну не досліджувалися у дітей віком до 16 років, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
Загальні.
Як і у випадку інших алкалоїдів ріжків, Алактин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, виразкою шлунка або шлунково-кишковими кровотечами, або з серйозними психічними захворюваннями в анамнезі.
Немає даних щодо впливу алкоголю на переносимість каберголіну.
Печінкова недостатність.
Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, які тривалий час застосовують каберголін, потрібно застосовувати найнижчі дози. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (Child-Pugh клас C), які застосовували разову дозу 1 мг, спостерігалося підвищення AUC, на відміну від здорових осіб та пацієнтів з легкими формами печінкової недостатності.
Ниркова недостатність.
Відмінності в фармакокінетиці каберголіну при захворюванні нирок середнього і тяжкого ступеня не спостерігалися. Фармакокінетика каберголіну у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності або у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не досліджувалася, тому таким пацієнтам препарат слід застосовувати з обережністю.
Постуральна гіпотензія.
У період застосування Алактину спостерігалася постуральна гіпотензія. Тому потрібно з обережністю застосовувати його з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск.
Фіброз та кардіальна вальвулопатія.
Фіброзні та серозні запалення, такі як плеврит, плевральний випіт, плевральний фіброз, легеневий фіброз, перикардит, перикардіальний випіт, кардіальна вальвулопатія, що охоплює один або більше клапанів (аортальний, мітральний та трикуспідальний), або ретроперитоніальний фіброз виникають після довготривалого застосування таких ерголінових похідних з агоністичною активністю по відношенню до серотонінових 5HT2B-рецепторів, як каберголін. В деяких випадках симптоми та клінічні прояви кардіальної вальвулопатії полегшуються після відміни каберголіну.
Було виявлено, що швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) при плевральному випоті/фіброзі підвищується вище за норму. При підвищенні ШОЕ до значень, вищих за норму, рекомендується проведення рентгенографії грудної клітки.
Вальвулопатія спостерігалась при призначенні кумулятивних доз, тому пацієнти повинні лікуватися найнижчими ефективними дозами. Під час кожного візиту потрібно наново оцінювати співвідношення користі та ризику для даного пацієнта з метою визначення доцільності продовження лікування каберголіном.
Перед початком довгострокового лікування всі пацієнти повинні проходити обстеження серцево-судинної системи, включаючи ехокардіограму, для визначення наявності безсимптомного захворювання клапанів. Також доцільно проводити визначення базових показників рівня швидкості осідання еритроцитів або інших маркерів запалення, легенової функції (рентгенографію органів грудної клітки) та функції нирок до початку лікування.
Невідомо, чи може лікуванння каберголіном погіршувати перебіг хвороби у пацієнтів з клапанною регургітацією. Встановлено, що при наявності фіброзних змін клапанів пацієнтам не слід отримувати лікування каберголіном.
Під час довгострокового лікування: оскільки фіброзні порушення можуть мати прихований початок, слід проводити регулярний моніторинг можливих ознак прогресування фіброзу. Отже, під час лікування потрібно приділяти увагу ознакам та симптомам:
- плевро-пульмонального захворювання, такого як диспное, задишка, постійний кашель або біль у грудній клітці;
- ниркової недостатності або обструкції сечовідних/черевних судин, що можуть проявлятися у вигляді болі в попереку/боці та набряку нижньої кінцівки, а також будь-яких утворень у черевній порожнині або болісності, що може вказувати на ретроперитонеальний фіброз;
- серцевої недостатності: випадки клапанного або перикардіального фіброзу часто проявляються у вигляді серцевої недостатності. Тому при появі відповідних симптомів потрібно виключити клапанний фіброз (та констрикторний перикардит).
Клінічний діагностичний моніторинг розвитку фіброзних розладів є обов’язковим. Перша ехокардіографія повинна бути проведена протягом 3–6 місяців після початку лікування; надалі частота ехокардіографічних обстежень має визначатися за відповідними індивідуальними клінічними ознаками, особливу увагу необхідно звернути на перераховані вище симптоми, але моніторинг повинен проводитися принаймні кожні 6–12 місяців.
Застосування каберголіну слід припинити при виявленні на ехокардіограмі ознак нової або погіршення існуючої клапанної регургітації, рестрикції клапану або ущільнення стулок клапану.
Необхідність проведення інших клінічних обстежень (наприклад, фізікального обстеження, аускультації серця, рентгенографії, КТ-сканування) повинна визначатися індивідуально.
Відповідні додаткові дослідження, такі як визначення рівня швидкості осідання еритроцитів та сироваткового креатиніну, слід проводити при необхідності підтвердження діагнозу фіброзних порушень.
Артеріальна гіпотензія.
Впродовж 6 годин після застосування каберголіну може розвинутись симптоматична гіпотензія, тому з особливою обережністю слід призначати каберголін одночасно з іншими лікарськими засобами, що можуть знижувати артеріальний тиск. З огляду на період напіввиведення, гіпотензивний ефект може зберігатись протягом декількох днів після відміни препарату. Впродовж перших 3–4 днів після початку терапії рекомендується проводити моніторинг з регулярними перевірками артеріального тиску.
Повідомлялося, що в дослідженнях післяпологового періоду відмічались випадки зниження артеріального тиску (≥ 20 мм рт.ст. систолічного і ≥ 10 мм. рт.ст. діастолічного) через 3–4 дні після прийому одноразової дози каберголіну 1 мг. Небажані ефекти зазвичай спостерігались протягом перших двох тижнів, після чого їх прояви зменшувались або зовсім зникали.
Порушення імпульсного управління.
Слід ретельно спостерігати за пацієнтами на предмет виникнення порушень імпульсного управління. Пацієнтів та їх оточення слід попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного управління, такі як патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі при застосуванні допамінових агоністів, включаючи каберголін. У цьому випадку слід зменшити дозу препарату або припинити прийом препарату.
Пригнічення фізіологічної лактації.
Як і у випадку інших алкалоїдів ріжків, Алактин слід застосовувати пацієнткам з артеріальною гіпертензією, обумовленою вагітністю, наприклад при прееклампсії чи післяпологовій артеріальній гіпертензії лише у випадках, коли очікувана користь від лікування переважає можливий ризик.
Слід уникати одноразового застосування дози 0,25 мг жінкам, які годують груддю для уникнення розвитку постуральної гіпотензії.
Лікування гіперпролактинемії.
Основна причина гіперпролактинемії повинна бути досліджена до початку лікування каберголіном, оскільки гіперпролактинемія, що супроводжується аменореєю і безпліддям, може бути пов’язана із пухлинами гіпофіза.
При досягненні ефективної терапевтичної дози, контроль рівня пролактину в сироватці крові рекомендується здійснювати один раз на місяць, нормалізація рівня пролактину в сироватці спостерігається зазвичай протягом 2–4 тижнів.
Після відміни каберголіну зазвичай спостерігається рецидив гіперпролактинемії. Однак, у деяких пацієнтів стійке пригнічення рівня пролактину спостерігалося протягом декількох місяців.
Перед початком лікування гіперпролактинемії слід провести діагностику стану гіпофіза. Препарат відновлює овуляцію і фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом, тому рекомендується виконувати тест на вагітність кожні 4 тижні протягом періоду аменореї та кожного разу після відновлення менструацій, якщо їх затримка становить більше 3 днів. Жінки, які не бажають вагітніти, повинні застосовувати засоби механічної контрацепції протягом терапії та після відміни препарату до повернення ановуляції. З метою захисту жінки, які вагітніли, повинні постійно спостерігатися щодо появи симптомів збільшення гіпофіза, оскільки можливе відновлення клінічних проявів пухлини гіпофіза. Перед призначенням препарату потрібно виключити вагітність. Зважаючи на обмежений клінічний досвід застосування препарату та його тривалий період напіввиведення, як запобіжний захід жінкам, що планують вагітність, рекомендується після досягнення регулярного овуляторного циклу припинити застосування каберголіну за місяць до очікуваного зачаття. Для пацієнтів, які приймають препарат тривало, рекомендовано проводити регулярні гінекологічні оцінки, в тому числі цитологічні дослідження шийки матки та ендометрія.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Відмінності в фармакокінетиці каберголіну при захворюванні нирок середнього і тяжкого ступеня не спостерігалися. Фармакокінетика каберголіну у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності або у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не досліджувалася, тому таким пацієнтам препарат слід застосовувати з обережністю.
Сонливість/раптові розлади сну.
Каберголін може спричиняти сонливість. Агоністи допаміну можуть бути причиною раптового засинання у пацієнтів з хворобою Паркінсона. У разі появи таких випадків може бути необхідним зниження дози або припинення лікування.
Інше.
Цей лікарський засіб містить лактозу. Хворі зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати цей препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Каберголін знижує артеріальний тиск, що може впливати на швидкість реакції в окремих пацієнтів. Це слід враховувати в ситуаціях, які потребують підвищеної уваги, наприклад, при керуванні автотранспортом та роботі зі складними механізмами.
Пацієнтам, які лікуються каберголіном, і в яких відмічається сонливість і/або раптові епізоди засинання, рекомендується утримуватися від керування автотранспортом та діяльності, яка потребує підвищеної уваги, доки такі епізоди і сонливість не зникнуть.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Незважаючи на те, що відсутні дані про взаємодію Алактину з іншими алкалоїдами ріжків, супутня терапія цими препаратами протягом тривалого часу не рекомендується.
Оскільки Алактин реалізує свій ефект шляхом прямої стимуляції допамінових рецепторів, не рекомендується одночасне призначення антагоністів допаміну (наприклад фенотіазинів, бутирофенонів, тіоксантенів, метоклопраміду), щоб не зменшити клінічний ефект застосування препарату.
Препарат не слід застосовувати з макролідними антибіотиками (еритроміцином) у зв’язку з збільшенням системної біодоступності каберголіну.
Слід враховувати взаємодію Алактину з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Каберголін — синтетичний алкалоїд ріжків і ерголінове похідне, що має виражений і тривалий пролактинзнижувальний ефект.
Пролактинзнижувальний ефект є дозозалежним. Зниження рівня пролактину у плазмі відмічається через 3 години після прийому препарату і зберігається протягом 2–3 тижнів. Ефект тривалої дії означає, що разової дози достатньо для того, щоб зупинити стимуляцію секреції молока. При лікуванні гіперпролактинемії рівні пролактину в сироватці крові нормалізуються протягом 2–4 тижнів після досягнення оптимальної дози. Рівень пролактину може все ще істотно зменшуватися і протягом декількох місяців після відміни лікування.
Що стосується ендокринних ефектів каберголіну, не пов’язаних з антипролактинемічним ефектом, то дані, одержані в експериментах на тваринах, підтверджують, що досліджуваний препарат наділений дуже вибірковою дією без впливу на основну секрецію інших гіпофізарних гормонів або кортизолу.
Фармакодинамічна дія каберголіну, яка не корелює з терапевтичним ефектом, стосується лише зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект одноразової дози каберголіну досягається зазвичай протягом перших 6 годин після прийому препарату, причому максимальне зниження артеріального тиску та частота виникнення такого ефекту є дозозалежними.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Каберголін швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо, максимальна концентрація в плазмі досягається через 0,5–4 години.
Прийом їжі не впливає на всмоктування і розподіл каберголіну.
Розподіл. Експерименти in vitro показали, що каберголін у концентраціях 0,1–10 нг/мл на 41–42% зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Головним метаболітом, ідентифікованим у сечі, є 6-аліл-8ß-карбокси-ерголін, який становить 4–6% дози. Три інші метаболіти складають сумарно менше 3% дози. Активність метаболітів відносно інгібіції секреції пролактину, досліджена in vitro, значно менша каберголіну.
Виведення. Період напіввиведення каберголіну тривалий: 79–115 годин у хворих на гіперпролактинемію.
Через 10 днів після прийому препарату приблизно 18% і 72% дози виявляється в сечі і фекаліях відповідно. 2–3% дози виявлялося в сечі у незміненому вигляді.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білі, овальні, пласкі таблетки зі скошеними краями, з розподільчою рискою з одного боку та маркуванням «CBG» з одного боку від риски та «0.5» − з іншого.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці в захищеному від вологи, недоступному для дітей місці. Капсулу або мініпакет з силікагелем для адсорбування вологи не виймати з пляшки.
Упаковка. По 2 таблетки або 8 таблеток у пляшці скляній. По 1 пляшці в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Тева Чех Індастріз с.р.о., Чеська Республіка.
Teva Czech Industries s.r.o., Czech Republic.
Місцезнаходження.
Вул. Остравська 29, 74770 Опава-Комаров, Чеська Республіка.
Ostravska 29, 747 70 Opava-Komarov, Czech Republic.
Коментарі