АТОРМАК Ціна

Склад:

діюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка містить аторвастатину кальцію еквівалентно аторвастатину 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: магнію карбонат легкий, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, полісорбат 80, лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, тальк, титану діоксид (Е 171), діетилфталат, понсо 4R (E 124).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС C10А А05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності, аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем тригліцеридів у сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта та інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби у молодому віці з метою:

• зниження ризику летальних проявів ішемічної хвороби серця і нелетального інфаркту міокарда;
• зниження ризику виникнення інсульту;
• зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:

• зниження ризику розвитку нелетального інфаркту міокарда;
• зниження ризику розвитку летального та нелетального інсульту;
• зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;
• зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
• зниження ризику виникнення стенокардії.

Діти (10–17 років)

Аторвастатин призначати як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархеальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл або

б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл та:

• у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;
• у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату, захворювання печінки у гострій фазі або при стійкому підвищенні (невідомого ґенезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові у три або більше разів, вагітним, жінкам, які годують груддю або жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективні методи контрацепції. Може бути призначений жінкам репродуктивного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і жінка була поінформована про потенційні небажані наслідки для плода.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії Атормаком слід здійснити спробу контролювати рівень гіперхолестеринемії за допомогою відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення ваги у пацієнтів з ожирінням і провести лікування інших супутніх захворювань. Під час лікування аторвастатином пацієнтам слід дотримуватися стандартної холестеринзнижувальної дієти. Препарат призначати у дозі 10–80 мг 1 раз на добу щоденно, у будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартову і підтримуючу дози слід підбирати індивідуально, відповідно до початкового значення рівня Х-ЛНЩ, мети лікування та від чутливості пацієнта до препарату. Через 2–4 тижні після початку лікування та/або після титрування дози Атормаку необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг на добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект — протягом 4 тижнів. Ефект підтримується протягом тривалого лікування.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг аторвастатину 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ більш, ніж на 15% (18–45%).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у педіатричній практиці (10–17-річні пацієнти). Рекомендовано призначати Атормак у початковій дозі по 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Доза визначається індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні або більше необхідно коригувати дозу препарату.

Застосування для лікування пацієнтів із печінковою недостатністю.

Див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»

Застосування для лікування пацієнтів із нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину або зниження рівня Х-ЛНЩ у плазмі крові, отже, немає потреби у корекції дози.

Застосування для лікування пацієнтів літнього віку. Різниці у безпеці, ефективності або досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у пацієнтів літнього віку та пацієнтів інших вікових груп немає.

Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Особливості застосування» — дія на скелетні м’язи та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» – Інгібітори перенесення).

Побічні реакції.

Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові.

З боку психіки: нічні кошмари, безсоння.

З боку нервової системи: головний біль; запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; периферичні нейропатії, інсульт.

З боку травного тракту: запори, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; блювання, біль у шлунку, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: біль у м’язах, суглобах, кінцівках, м’язові спазми, набрякання суглобів, біль у спині; біль у шиї, слабкість м’язів; міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля).

Загальні порушення: нездужання, втома, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність, лихоманка.

З боку метаболізму: гіперглікемія; гіпоглікемія, цукровий діабет, збільшення ваги, анорексія.

З боку печінки та жовчного міхура: гепатит, холестаз, печінкова недостатність.

З боку шкіри та сполучної тканини: кропив’янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі багатоформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння: біль у горлі та гортані, носова кровотеча.

Інфекції та інвазії: назофарингіт, інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок.

З боку органів зору: затуманення зору; порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: дзвін/шум у вухах; втрата слуху.

Ушкодження, отруєння та ускладнення процедур: розрив сухожилля.

Зміни результатів лабораторних аналізів:

відхилення результатів функціональних проб печінки, у т.ч. підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатин-кінази крові, позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.

Як і з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймають аторвастатин, спостерігається підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай слабко виражені, тимчасові та не потребують втручання або лікування. Це підвищення носить дозозалежний характер та зворотне у всіх пацієнтів.

У пацієнтів, які приймають аторвастатин, спостерігається підвищення активності креатин-кінази сироватки, що більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями для інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. У деяких пацієнтів, які отримували аторвастатин, можуть спостерігатися рівні, що перевищують верхню межу норми більш ніж у 10 разів.

Діти (10–17 років)

Найпоширенішими побічними ефектами, не беручи до уваги причинний зв'язок, були інфекції.

Виходячи з доступних даних, вважають, що тип та ступінь важкості небажаних реакцій у дітей будуть такими ж, що й у дорослих. Досвід щодо безпечності аторвастатину при довгостроковому застосуванні дітям на даний час є обмеженим.

Під час використання деяких статинів були описані наступні небажані явища:

• розлад статевої функції;
• депресія.

Можливі випадки інтерстиційної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування.

Передозування.

Симптоми: міопатія (рабдоміоліз), порушення функції печінки, нудота, блювання, діарея або посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримуюча терапія. Гемодіаліз неефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Атормак протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід користуватися ефективними методами контрацепції. Атормак слід призначати жінкам репродуктивного віку тільки у тому випадку, коли вірогідність завагітніти дуже низька і пацієнтка поінформована щодо потенційного ризику для плода.

Атормак протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи даний препарат екскретується у грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у дітей, які знаходяться на грудному годуванні, жінки, які приймають Атормак, повинні припинити годування груддю.

Діти.

Контрольовані клінічні дослідження щодо застосування аторвастатину у пацієнтів з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією віком до 10 років не проводились.

Особливості застосування.

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні Атормаком може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми — ВРН).

При застосуванні аторвастатину можливе стійке підвищення активності трансаміназ (втричі більше, ніж ВРН у двох або більше випадках). Підвищення активності трансаміназ не супроводжується жовтяницею або іншими клінічними симптомами. При зниженні дози аторвастатину, при перерві у лікуванні або припиненні застосування аторвастатину, рівень трансаміназ нормалізується. Показники функції печінки потрібно визначити перед початком лікування і періодично контролювати протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, мають перебувати під наглядом лікаря до того часу, поки ці показники не нормалізуються. У випадках, коли показники AлT та AсT більше як втричі перевищують норму, рекомендовано зменшити дозу аторвастатину або припинити лікування. Атормак може спричиняти підвищення активності трансаміназ.

Рекомендується визначати функцію печінки перед початком лікування, у ході лікування, при будь-якому підвищенні дози і періодично (2 рази на рік) після курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні знаходитися під контролем аж до нормалізації показників.

Атормак слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення Атормаку.

Вплив на скелетні м’язи. Повідомлялося про виникнення міалгії у пацієнтів, які приймали аторвастатин. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів від ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід розглядати у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів та/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази.

У випадках нез’ясованого болю чи слабкості м’язів, особливо коли це супроводжується нездужанням та лихоманкою, пацієнтам рекомендовано негайно звернутися до лікаря. Лікування аторвастатином необхідно припинити у випадках значного підвищення активності КФК або при діагностованій чи підозрюваній міопатії. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи зростає при одночасному прийомі циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових препаратів. Деякі з цих препаратів є інгібіторами метаболізму Р450 3А4 та/або транспортування препарату. CYP 3A4 — це первинний гепатоізофермент, який сприяє біотрансформації аторвастатину. Лікарі повинні уважно зважити потенційну користь та ризик одночасного застосування аторвастатину та фібратів, еритроміцину, імуносупресивних препаратів, протигрибкових засобів та нікотинової кислоти у гіполіпідемічних дозах. Протягом перших місяців лікування та у період підвищення дози препаратів слід уважно слідкувати за станом пацієнтів. Таким чином слід призначати меншу початкову та підтримуючу дози аторвастатину при його одночасному застосуванні з наведеними вище лікарськими засобами. У таких випадках рекомендовано періодично перевіряти рівень КФК, але це не виключає можливості виникнення тяжкої міопатії. Аторвастатин може спричиняти підвищення активності КФК.

Як і при застосуванні інших препаратів цього класу, під час застосування аторвастатину повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу та вторинної ниркової недостатності, спричиненої міоглобулінурією. Лікування аторвастатином необхідно тимчасово припинити у всіх пацієнтів з раптовим тяжким станом, що нагадує міопатію, або при наявності факторів схильності до виникнення вторинної ниркової недостатності, спричиненої рабдоміолізом (наприклад, тяжкі гострі інфекційні захворювання, гіпотонія, обширне оперативне втручання, травма, серйозні порушення обміну речовин, ендокринні порушення, дисбаланс електролітів, неконтрольовані судоми).

Геморагічний інсульт.

Постклінічний аналіз клінічного дослідження аторвастатину з участю 4731 пацієнтів без ІХС, але у яких протягом попередніх 6 місяців траплявся інсульт або тимчасове порушення мозкового кровообігу та отримували 80 мг аторвастатину на добу, показав, що геморагічні інсульти частіше спостерігалися у групі пацієнтів, які приймали аторвастатин, ніж у групі пацієнтів, які приймали плацебо (55 випадків при прийомі аторвастатину проти 33 випадків при прийомі плацебо). Ризик повторного геморагічного інсульту у пацієнтів, в анамнезі яких уже був геморагічний інсульт, був вищим (7 випадків при прийомі аторвастатину проти 2 випадків при прийомі плацебо). У пацієнтів, які приймали аторвастатин у дозі 80 мг, рідше виникали інсульти будь-якого типу (265 проти 311) та випадки ІХС (123 проти 204).

У пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі до початку лікування слід ретельно зважити потенційну користь лікування та ризик розвитку геморагічного інсульту.

Вплив на ендокринну систему.

Статини втручаються у синтез холестерину і теоретично можуть притупити секрецію наднирковими залозами і/або статевих стероїдних гормонів. Аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу у плазмі крові, негативно впливає на резерви надниркових залоз. Вплив статинів на чоловічу фертильність не було вивчено у достатньої кількості пацієнтів. Ефекти, якщо такі є, а саме — гіпофізарно-гонадні у предменопаузі жінок невідомі. Слід дотримуватись обережності, якщо статини призначають одночасно з препаратами, які можуть зменшувати рівень або активність ендогенних стероїдних гормонів, таких як кетоконазол, спіронолактон і циметедин.

До початку лікування

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких присутні фактори схильності до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу статинами, слід визначати рівень КК у таких ситуаціях:

• порушення функції нирок;
• гіпофункція щитовидної залози;
• спадкові розлади м’язової системи у родинному або особистому анамнезі;
• перенесені у минулому випадки токсичного впливу статинів або фібратів на м’язи;
• перенесені у минулому захворювання печінки та/або споживання великих кількостей алкоголю;
• у пацієнтів літнього віку (віком від 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу;
• коли у пацієнта можливе підвищення рівнів препаратів у плазмі крові, як от взаємодії та використання у особливих популяцій пацієнтів, у тому числі популяцій зі спадковими хворобами.

У подібних випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування, та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищено (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід.

Вимірювання рівня креатинкінази

Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5–7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування

• Пацієнти мають знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м’язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.
• У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо виявиться, що рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.
• Можливість припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п’ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м’язів носять важкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.
• Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови використання мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.
• Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).

Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами

• Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному використанні аторвастатину з певними лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному використанні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ниацином та езетімібом також може зростати ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід розглядати можливість використання інших лікарських препаратів (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.
• У випадках, коли необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку використання потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість використання меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується поводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.
• Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою.
• Застосування дітям

Визначення безпечності експериментального препарату при застосуванні дітям не проводили.

• Інтерстиціальна хвороба легенів

Під час лікування деякими статинами (особливо під час довгострокового лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження ваги та лихоманка). У разі виникнення підозри, що у пацієнта розвинулась інтерстиційна хвороба легенів, слід припинити лікування статинами.

• Наповнювачі

До складу препарату входить лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, саамською недостатністю лактози або синдромом порушення всмоктування глюкози та галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає повідомлень про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Проте у випадку виникнення запаморочення або інших побічних реакцій, що можуть впливати на швидкість реакцій, необхідно утриматись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти або інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (еритроміцину, азольних протигрибкових препаратів).

Інгібітори цитохрому Р450 3А4

Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами цитохрому Р450 3А4 може призводити до підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Сила взаємодії та потенціювання ефекту залежить від варіабельності дії на цитохром Р450 3А4.

Інгібітори перенесення

Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорну (5,2 мг/кг на добу) призводить до підвищення експозиції до аторвастатину у 7,7 раза.

Еритроміцин/кларитроміцин

При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, підвищується концентрація аторвастатину у плазмі крові.

Інгібітори протеази

Унаслідок одночасного застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, загальновідомих інгібіторів цитохрому Р450 3А4, концентрація аторвастатину у плазмі крові підвищується.

Дилтіазему гідрохлорид

Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові.

Циметидин

При взаємодії аторвастатину та циметидину ознак взаємодії не виявлено.

Ітраконазол

Одночасне застосування аторвастатину (20 та 40 мг) та ітраконазолу (200 мг) супроводжується підвищенням показника AUC аторвастатину.

Грейпфрутовий сік

Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 і можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові, особливо при споживанні соку більше

1,2 л/добу.

Інгібітори CYP3A4

Відомо, що потужні інгібітори CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину. Слід у разі можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір). У випадках, коли неможливо уникнути одночасного використання цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість використання меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується поводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта при одночасному використанні даних лікарських засобів.

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Одночасне використання еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводились. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість використання менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Індуктори цитохрому Р450 3А4

Одночасне призначення аторвастатину та індукторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад ефавіренцу, рифампіну) може призводити до зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Беручи до уваги подвійний механізм дії рифампіну (індукція цитохрому Р450 3А4 та інгібіція ферменту-переносника ОАТР1В1 у печінці), рекомендовано призначати аторвастатин одночасно з рифампіном, оскільки прийом аторвастатину після прийому рифампіну призводить до значного зниження рівня аторвастатину у плазмі крові.

Антациди

Одночасне пероральне призначення аторвастатину та пероральної суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 35%. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.

Антипірин

Унаслідок того, що аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що засвоюються тими ж цитохромними ізоферментами, вважається малоймовірною.

Колестипол

Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25%) при одночасному призначенні аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Дигоксин

Багаторазовий одночасний прийом дигоксину та 10 мг аторвастатину не супроводжувався підвищенням рівноважної концентрації дигоксину у плазмі крові. Водночас застосування дигоксину та 80 мг аторвастатину призвело до підвищення концентрації дигоксину приблизно на 20%. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні перебувати під відповідним наглядом.

Азитроміцин

Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові.

Інгібітори транспортних білків

Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину. Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину у клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендоване зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину.

Гемфібрози/похідні фіброєвої кислоти

В окремих випадках застосування фібратів у монотерапії супроводжувалося розвитком явищ з боку м’язової системи, у тому числі рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином ризик розвитку цих явищ може збільшуватись. Якщо уникнути одночасного застосування неможливо, слід призначати мінімальну можливу дозу аторвастатину, яка дозволяє досягти терапевтичної мети, та належним чином контролювати стан пацієнтів.

Езетиміб

Використання езетимібу у монотерапії пов’язують з розвитком явищ з боку м’язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ може збільшуватись. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.

Пероральні контрацептиви

Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів, до складу яких входить норетиндрон та етинілестрадіол, супроводжувалося підвищенням показників AUC для цих компонентів відповідно на 30% та 20%. Цей факт підвищення необхідно враховувати при виборі перорального контрацептива для жінок, які приймають аторвастатин.

Варфарин

У клінічному дослідженні одночасний прийом 80 мг аторвастатину щоденно та варфарину призводив до незначного зниження протромбінового часу (приблизно на 1,7 секунди) протягом перших 4 днів одночасного прийому препаратів. Цей показник у подальшому (у межах 15 діб лікування аторвастатином) повернувся до норми. Клінічно значущі взаємодії з антикоагулянтами були описані лише у виняткових випадках. Проте, щоб гарантувати відсутність значних відхилень протромбінового часу у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, слід визначати у них протромбіновий час до початку лікування аторвастатином та часто контролювати цей показник на початку лікування. Після реєстрації стабільного протромбінового часу контроль цього показника можна проводити через звичайні інтервали, рекомендовані для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У випадку відміни аторвастатину або зміни дози препарату необхідно повторювати описану вище процедуру. У пацієнтів, які не приймали антикоагулянти, лікування аторвастатином не супроводжувалося випадками розвитку кровотечі або змінами протромбінового часу.

Амлодипін

У здорових осіб одночасне застосування 80 мг аторвастатину та 10 мг амлодипіну супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 18% і не має клінічного значення.

Інші лікарські засоби

Клінічні дослідження аторвастатину показали, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування у ході естроген-замісної терапії не супроводжувається клінічно значущими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось.

Фузидова кислота

Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводились. Аналогічно з іншими статинами, у постмаркетинговому періоді при одночасному прийомі аторвастатину та фузидової кислоти були описані випадки розвитку явищ з боку м’язової системи (у тому числі рабдоміолізу). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують ретельного нагляду, можливо, знадобиться тимчасово призупинити лікування аторвастатином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Аторвастатин кальцію — синтетичний гіполіпідемічний засіб. Це селективний, конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А-редуктази (ГМГ КоА-редуктази) — фермент, який пригнічує синтез холестерину у печінці. Перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту є одним із ранніх етапів синтезу ендогенного холестерину. Пригнічення синтезу холестерину аторвастатином (інгібітором ГМГ-КоА-редуктази) сприяє зниженню кількості внутрішньоклітинного холестерину. Це зумовлює підвищення кількості рецепторів ліпопротеїдів низької щільності, які збільшують захоплення холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з крові і у такий спосіб відновлюють внутрішньоклітинний гомеостаз холестерину. Збільшення кількості ЛПНЩ-рецепторів сприяє зниженню їх попередників у крові — ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), що також сприяє зниженню як ЛПНЩ, так і загального холестерину. Аторвастатин знижує рівні загального холестерину, холестерину-ЛПНЩ та аполіпротеїну В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (СГ), несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаними дисліпідеміями. Аторвастатин знижує також рівень холестерину ЛПДНЩ, рівень тригліцеридів і дещо підвищує рівні холестерину ЛПВЩ і аполіпротеїну А. Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину і кліренсі ЛПНЩ. Зниження рівня холестерину ЛПНЩ корелює з дозою препарату і концентрацією його в організмі.

Аторвастатин у дозі 10–80 мг знижує рівень загального холестерину на 30–46%, холестерину ЛПНЩ на 41–61%, Апо В на 34–50% і ТГ на 14–33%. Цей результат стійкий у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, набутою формою гіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, у тому числі у хворих з інсуліннезалежним сахарним діабетом.

Фармакокінетика.

Аторвастатин швидко всмоктується після перорального прийому; максимальні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1–2 годин. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить 14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази — 30%, відносна — 95–99%, абсолютна — 12%. Їжа знижує рівень і ступінь всмоктування препарату на 25% і 9% — відповідно. Концентрації аторвастатину у плазмі крові після прийому на ніч нижчі порівняно з прийомом препарату вранці натщесерце, проте рівні зниження холестерину протягом дня однакові і не залежать від часу прийому препарату. Аторвастатин на 98% зв'язується з білками плазми крові. Аторвастатин метаболізується у печінці з утворенням орто- і парагідроксильованих похідних та інших продуктів b-окислення (70%). Метаболіти виводяться з організму головним чином з жовчю. Середній період напіввиведення препарату становить приблизно 14 годин. Інгібуюча активність препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається протягом 20–30 годин завдяки наявності активних метаболітів. 2% прийнятої дози аторвастатину виводиться з організму з сечею. Максимальна ефективність розвивається через 4 тижні.

Терапевтичний ефект відзначається після 2 тижнів безперервного приймання препарату; максимальний терапевтичний ефект відзначається через 4 тижні.

Концентрація аторвастатину у плазмі здорових людей літнього віку (від 65 років) вище (приблизно на 40% для максимальної концентрації і 30% для AUC), ніж у молодих людей. Не виявлено різниці в ефективності лікування аторвастатином пацієнтів літнього віку і пацієнтів інших вікових груп.

Концентрація аторвастатину у плазмі крові у жінок відрізняється від концентрації у плазмі крові у чоловіків (у жінок максимальна концентрація приблизно на 20% вища, а AUC — на 10% нижче). Однак не виявлено клінічно достовірної відмінності впливу аторвастатину на рівень ліпідів у чоловіків і жінок.

Концентрація аторвастатину суттєво підвищується (максимальна концентрація в 16 раз, AUC — в 11 разів) у хворих із цирозом печінки алкогольної етіології.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, з лінією розлому з одного боку та гладкі з іншого.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у стрипі, по 1 стрипу у картонній упаковці.

Категорія відпуску. за рецептом.

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження.

Плот № 25–27, Сюрвей № 366, Прем’єр Індастріал Істейт, Канчигам, Даман — 396210 (Фаза II), Індія.