Склад.
Діюча речовина: 1 мл розчину містить гепарину натрію 5 000 МО;
допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС В01А В01.
Клінічні характеристики.
Показання. Лікування та профілактика різних тромбоемболічних станів та їхніх ускладнень , локалізація тромботичного процесу для запобігання тромбоутворенню при гострому інфаркті міокарда, тромбозах і емболіях магістральних вен і артерій, судин мозку, очей, при операціях на серці і кровоносних судинах, для запобігання зсіданню крові при прямому переливанні останньої та при лабораторних дослідженнях. При гострих і хронічних тромбофлебітах кінцівок, у комплексному лікуванні хворих на нестабільну стенокардію, при ішемічній хворобі серця, атеросклерозі церебральних судин, пневмонії, початковій стадії запально-дистрофічної форми пародонтозу.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, включаючи анамнестичні дані або підозру на гепариніндуковану імунну тромбоцитопенію, схильність до кровотеч, наприклад гемофілія, тромбоцитопенія, підвищена проникність капілярів; геморагічний інсульт, енцефаломаляція, гостра внутрішньочерепна кровотеча, хірургічні втручання на центральній нервовій системі та на очах, проліферативна діабетична ретинопатія; пептичні виразки, шлунково-кишкова кровотеча, вісцеральна карцинома; легенева кровотеча, активна форма туберкульозу; тяжкі захворювання печінки і підшлункової залози; значна патологія нирок або ниркова кровотеча, тяжка гіпертензія; бактеріальний ендокардит; періоди вагітності та пологів.
Спосіб застосування та дози. З лікувальною метою дорослим вводять внутрішньовенно, краплинно, в дозі 15 МО/кг на годину (приблизно 1000 МО на годину дорослому з середньою масою тіла (70 кг). Безпосередньо перед інфузією для досягнення швидкого антикоагулянтного ефекту 1 мл препарату (5000 МО) вводять внутрішньовенно струминно. Антикоагулянтний ефект лікування є оптимальним, якщо час згортання крові подовжений у 2–3 рази порівняно з нормальними показниками для конкретного хворого. Цей показник рекомендується контролювати за 0,5 — 1 годину до кожної повторної ін’єкції препарату. Необхідний постійний контроль активованого парціального тромбопластинового часу, оскільки 1,5–2-кратне подовження останнього вказує на оптимальний антикоагулянтний ефект Гепарину-Біолік. З метою запобігання передозування необхідно постійно стежити за клінічними симптомами, що вказують на можливу кровотечу (кровотечі слизової оболонки, гематурія та ін.).
Якщо внутрішньовенне введення препарату виявляється неможливим, Гепарин-Біолік застосовують дорослим підшкірно по 2 мл (10000 МО) 4 рази на добу (4 рази по 10 000 МО). Час згортання необхідно контролювати за 1/2–1 годину до повторної ін’єкції для визначення наступної дози. Якщо час згортання перевищує більше, як у два рази нормальні показники для конкретного хворого, потрібно зменшити дозу Гепарину- Біолік, у протилежному випадку — необхідно збільшити дозу. Добова доза препарату для дорослих не повинна перевищувати 60000 — 80000 МО, максимальну дозу препарату лише у виняткових випадках можна застосовувати більше 10 днів.
Дозу препарату встановлюють з урахуванням показників коагулограми, перебігу захворювання, віку, маси тіла та чутливості пацієнта до препарату. З метою профілактики тромбоемболії при проведенні хірургічних втручань за 1 — 2 години до операції під шкіру дорослим уводять 5000 — 7500 МО Гепарину-Біолік. Після операції препарат вводять у тій самій дозі кожні 6–8 годин до переходу хворого на активний режим. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із тривалою іммобілізацією, захворюваннях з підвищеним ризиком тромбозу дорослим вводять під шкіру 5000 — 7500 МО кожні 8–12 годин. При інфаркті міокарда під шкіру дорослим уводять 5000 — 7500 МО 2 — 3 рази на добу або по 12000 — 12500 МО 2 рази на добу. При венозних і артеріальних тромбоемболіях Гепарин-Біолік вводять внутрішньовенно. Дорослим спочатку призначають внутрішньовенно струминно 5000 — 10000 МО, потім через перфузор 25000 — 40000 МО на добу; дітям спочатку вводять 50 МО/кг внутрішньовенно струминно, потім через перфузор 20 МО/кг за годину. Доза Гепарину-Біолік для дітей, як правило становить 300 МО/кг на добу, розділена на 4–6 введень. Немовлятам препарат вводять внутрішньовенно від 2 — 5 до 10 МО/кг за годину, але іноді в дозі 15 — 20 МО/кг за годину.
При неможливості тривалого внутрішньовенного введення можна застосовувати інтермітуюче або підшкірне введення. При ДВС — синдромі (перша фаза) дорослим вводять у добовій дозі 2500 — 4000 МО, залежно від лабораторних показників крові.
При ДВС — синдромі доза для дітей становить по 100 — 150 МО/кг за 4 введення.
Побічні реакції.
З боку системи крові та лімфатичної системи: на початку лікування Гепарином-Біолік іноді може спостерігатися скороминуща тромбоцитопенія (тип 1 з кількістю тромбоцитів у діапазоні від 80 000/мкл до 150 000/мкл). Як правило, дана ситуація не призводить до розвитку ускладнень, і лікування Гепарином можна продовжувати. У поодиноких випадках може спостерігатися тяжка імунна тромбоцитопенія (тип II — синдром утворення білого тромбу). Дане ускладнення слід підозрювати у разі падіння кількості тромбоцитів нижче, ніж 80 000/мкл, або швидкого зниження їхньої кількості більше, як на 50% від вихідного рівня. У несенсибілізованих осіб кількість тромбоцитів, як правило, починає зменшуватися через 6–14 днів від початку лікування. Геморагії, гематурія, кровоточивість ясен, носові кровотечі, крововиливи в нирках, надниркових залоз, кровохаркання.
Місцеві реакції: в місці ін'єкцій, особливо при порушенні техніки введення, можливі дрібні крововиливи (підшкірні та в слизовій оболонці, внутрішні), а також незначні гематоми. Алергічні реакції: можливі як загальні так і місцеві прояви алергічних реакцій: судинні спазми, кропив'янка, підвищення температури тіла, риніт, кон’юнктивіт, бронхоспазм, анафілактоїдні реакції, рідко — анафилактичний шок.
З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, може спостерігатися підвищення активності трансаміназ.
З боку ендокринної системи: гіпоальдостеронізм, що супроводять метаболічний ацидоз і гіперкаліемія.
З боку лабораторних показників: можливе підвищення вмісту вільних жирних кислот і тіроксину, зниження рівня холестерину і підвищення рівня глюкози в крові.
Розлади репродуктивної системи: дуже рідко пріапізм.
Інші: головний біль, запаморочення, нездужанні, алопеція, остеопороз.
Передозування. Тяжкі геморагічні ускладнення, кровотечі. Залежно від тяжкості геморагічного ускладнення слід або зменшити дозу Гепарину, або відмінити його. Якщо після відміни Гепарину-Біолік кровотеча продовжується, внутрішньовенно вводять антагоніст гепарину — протаміну сульфат (або хлорид) (1 мл протаміну сульфату нейтралізує 100 МО гепарину). Протягом 90 хв після внутрішньовенного введення Гепарину-Біолік вводять 50% розрахованої дози протамінсульфату, 50% дози — у наступні 3 години.
При індивідуальній несприйнятливості та появі алергічних ускладнень Гепарин-Біолік відміняють негайно і призначають десенсибілізуючі засоби. За необхідності продовження антикоагулянтної терапії застосовують антикоагулянти непрямої дії.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю.
Діти. Застосовують у дітей з 1 місяця.
Особливі заходи безпеки. Гепарин-Біолік забороняється вводити внутрішньом’язово. Відміна препарату повинна проводитися поступово.
Особливості застосування. Кількість тромбоцитів слід визначити перед початком лікування, в перший день лікування і через короткі проміжки часу протягом усього періоду застосування Гепарину-Біолік, особливо між 6-м і 14-м днем від початку лікування. Слід негайно припинити лікування пацієнтів із різким зниженням кількості тромбоцитів. У жінок старше 60 років Гепарин-Біолік може збільшувати кровоточивість. Особливої обережності слід дотримуватися протягом 36 годин після пологів. У хворих на артеріальну гіпертензію слід контролювати артеріальний тиск.
Слід також, за можливістю, уникати біопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій. Дози Гепарину-Біолік слід коригувати залежно від результатів коагуляційних тестів, оскільки надлишок Гепарину-Біолік може спровокувати кровотечу.
Застосування Гепарину-Біолік потребує обережності в післяопераційний та післяпологовий періоди протягом перших 3–8 діб (за винятком операцій на кровоносних судинах і у тих випадках, коли гепаринізація необхідна за життєвими показаннями).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Гепарин-Біолік не впливає на здатність к заняттям потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та на швидкість психомоторних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Пероральні антикоагулянти (дикумарин) та антитромбоцитарні препарати (ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол) слід відмінити не менше, як за 5 днів перед будь-яким хірургічним утручанням, оскільки вони можуть посилити схильність до кровотечі під час операції або в післяопераційний період. Одночасний прийом аскорбінової кислоти, антигістамінних засобів, дигіталісу, нікотиноподібних речовин або тетрациклінів може пригнічувати дію Гепарину. Декстран, фенілбутазон, індометацин, ібупрофен, сульфінпіразол, пробеноцид, ін'єкційні форми етакринової кислоти, пеніцилінів і цитостатиків можуть потенціювати дію Гепарину. Гепарин заміщає фенітоїн, квінідин, пропранолол, бензодіазепіни і білірубіни в місцях їхнього зв'язування з білками. Трициклічні антидепресанти можуть зв'язуватися з Гепарином, що призводить до взаємного зниження ефективності.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гепарин-Біолік — антикоагулянт прямої дії, який впливає безпосередньо на фактори зсідання крові в усіх фазах гемокоагуляції. Великі дози Гепарину-Біолік, як правило, спричиняють гальмування фібринолізу. Гепарин зменшує агрегацію тромбоцитів, підвищує судинну проникність, стимулює колатеральний кровообіг, має спазмолітичну дію. Препарат пригнічує активність гіалуронідази і зменшує вміст холестерину, тригліцеридів у сироватці крові внаслідок підвищення активності ліпопротеїнової ліпази.
Фармакокінетика. Гепарин-Біолік діє швидко, але відносно короткочасно. Пік концентрації у плазмі досягається негайно після внутрішньовенного введення, через 40–60 хвилин після підшкірного введення. До 95% препарату зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення становить 1–2 години. Тривалість антикоагулянтної активності залежить від індивідуальних особливостей пацієнтів. Гепарин-Біолік виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів. Не переходить у грудне молоко. Неметаболізований Гепарин –Біолік виявляється у сечі при застосуванні високих доз.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або світло-жовта рідина.
Несумісність. Гепарин не слід змішувати з іншими препаратами в одному шприці.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла, сухому місці, при температурі 15–25 °С.
Упаковка. по 1 мл в ампулах № 5, або по 4 мл; або по 5 мл у флаконах №5; або по 5 мл у флаконах №10.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «ФАРМАСТАНДАРТ-БІОЛІК»
Місцезнаходження. Україна, 61070, м. Харків, Помірки.
Коментарі