ІНТЕЛЕНС Ціна

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить 100 мг етравірину;

допоміжні речовини: гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, лактози моногідрат.

Фармакотерапевтична група. Противірусні (ВІЛ) засоби. Код АТС J05A G04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини — ВІЛ-1, у дорослих пацієнтів, які отримували антиретровірусні препарати, у складі комбінованої терапії з інгібітором протеази та іншими антиретровірусними лікарськими засобами (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Дане показання основується на аналізі 48 тижня Фази ІІІ 2 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих випробувань у пацієнтів зі штамами вірусу з мутаціями резистентності до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази та інгібіторів протеази, під час яких Інтеленс^® досліджувався у комбінації з оптимізованим фоновим режимом, що включав застосування дарунавіру/ритонавіру (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Протипоказання.

Гіперчутливість до етравірину або до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Терапію повинен розпочинати лікар з досвідом лікування ВІЛ інфекції.

Інтеленс^® завжди слід застосовувати у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Дорослі.

Рекомендована доза — 200 мг (2 таблетки) 2 рази на день перорально після прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Якщо пацієнт забув прийняти наступну дозу препарату Інтеленс^® і згадав про це не пізніше як через 6 годин після звичайного прийому препарату, то він повинен якнайшвидше прийняти її після їжі і потім прийняти наступну дозу в звичайний для нього час. Якщо минуло понад 6 годин після звичайного прийому препарату, то пацієнт не повинен приймати пропущену дозу, а просто відновити прийом препарату за звичайною схемою.

Діти

Безпечність та ефективність застосування препарату Інтеленс^® у дітей віком до 18 років не встановлені. Немає доступних даних.

Пацієнти літнього віку.

Є обмежена інформація щодо застосування препарату Інтеленс^® у пацієнтів >65 років (див. розділ «Фармакокінетика»), тому його слід з обережністю застосовувати пацієнтам цієї групи.

Печінкова недостатність.

Пацієнтам з легким або помірним ступенем порушення функції печінки (категорії А і В за шкалою Чайлда-П’ю) корекція дози не потрібна. Інтеленс^® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. У пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (категорія С за шкалою Чайлда-П’ю) фармакокінетика етравірину не вивчалась, тому застосування препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності не рекомендується (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Ниркова недостатність.

Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Пацієнти, які не можуть проковтнути таблетку Інтеленс^® цілою, можуть розчинити її у склянці води. Після розчинення таблетки розчин слід добре перемішати і негайно випити. Склянку слід обполоснути водою декілька разів і воду після кожного обполіскування повністю випити для забезпечення прийому всієї дози.

Побічні реакції.

Резюме профілю безпечності

Оцінка безпечності базується на всіх даних, отриманих від 1203 пацієнтів, які брали участь у Фазі ІІІ плацебо-контрольованих випробувань DUET-1 та DUET-2, у яких раніше вже застосовувалося антиретровірусне лікування, 599 з яких отримували Інтеленс^® у дозі 200 мг 2 рази на добу. У цих дослідженнях середня тривалість застосування препарату Інтеленс^® становила 52,3 тижні.

Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялося під час Фази ІІІ досліджень (частота ≥ 10% у групі Інтеленс^®) будь-якого ступеня тяжкості були висипання (19,2% у групі Інтеленс^® та 10,9% у групі плацебо), діарея (18,0% у групі Інтеленс^® та 23,5% у групі плацебо), нудота (14,9% у групі Інтеленс^® та 12,7% у групі плацебо) та головний біль (10,9% у групі Інтеленс^® та 12,7% у групі плацебо). Частота переривання лікування з причини побічної реакції становила 7,2% у групі пацієнтів, які приймали Інтеленс^® та 5,6% у групі плацебо. Найбільш частою побічною реакцією, яка призводила до переривання лікування, було висипання (2,2% у групі Інтеленс^® та 0% у групі плацебо).

Висипання були здебільшого від легкого до помірного ступеня тяжкості, частіше макулярні, макулопапулярні та еритематозні, здебільшого виникали на другому тижні лікування, рідко зустрічалися на четвертому тижні. Висипання були здебільшого самовиліковні, та зазвичай зникали за 1–2 тижні при продовженні лікування (див. розділ «Особливості застосування»). Частота виникнення висипань була вищою у жінок порівняно з чоловіками у групі Інтеленс^® у випробуваннях DUET. Не було різниці між статями у ступені тяжкості чи перериванні лікування через висипання. Клінічні дані обмежені, і не може бути виключений ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів, які раніше вже лікувалися ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази та у яких виникали шкірні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

Зведення побічних реакцій у таблиці

Побічні реакції помірної або сильнішої інтенсивності, що виникали у пацієнтів, які застосовували Інтеленс^®, зведені у таблиці (фоновий режим позначається як ФР). Відхилення лабораторних показників від норми, які вважалися побічними реакціями, наведені нижче таблиці. Побічні реакції класифіковані за системами органів і частотою.

Частота побічних реакцій класифікована як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10 випадків) і нечасто (≥ 1/1000, < 1/10). Неможливо визначити частоту як рідко та дуже рідко через кількість пацієнтів, які брали участь у випробуваннях DUET.

Серед додаткових побічних реакцій помірної інтенсивності у інших випробуваннях спостерігалися ліподистрофія, ангіоневротичний набряк, мульформна еритема та геморагічний інсульт (не більше як у 0,5% хворих). Рідко спостерігався синдром Стівенса-Джонсона (< 0,1%) та токсичний епідермальний некроліз (<0,01%).

Лабораторні дослідження.

Серед відхилень лабораторних показників, які спостерігались у ≥ 2% пацієнтів під час лікування у групі Інтеленс^® порівняно з групою плацебо, відповідно, були: підвищення рівня амілази (8,9% проти 9,4%), креатиніну (2,0% проти 1,7%), ліпази (3,4% проти 2,6%), загального холестерину (8,1% проти 5,3%), ліпопротеїнів низької щільності (7,2% проти 6,6%), тригліцеридів (9,2% проти 5,8%), глюкози (3,5% проти 2,4%), аланін-амінотрансферази (АЛТ) (3,7% проти 2,0%), аспартат-амінотрансферази (АСТ) (3,2% проти 2,0%), зниження кількості нейтрофілів (5,0% проти 7,4%) та загальної кількості лейкоцитів (2,0% проти 4,3%).

Опис вибіркових побічних реакцій

Ліподистрофія.

Комбінована антиретровірусна терапія була пов’язана з перерозподілом жирової тканини в організмі у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, включаючи втрату периферійної та лицьової підшкірно-жирової клітковини, збільшення кількості інтраабдомінального та вісцерального жиру, гіпертрофію молочних залоз та накопичення жиру в дорсоцервікальній ділянці (утворення жирового горба).

Синдром відновлення імунітету.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії може виникнути запальна реакція на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції (синдром відновлення імунітету).

Остеонекроз.

Спостерігались випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, прогресуючою ВІЛ-інфекцією або довготривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього невідома.

Діти

Безпечність та ефективність застосування препарату Інтеленс^® дітям до 18 років встановлені не були. Немає доступних даних.

Додаткова інформація про особливі групи хворих.

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або С.

При аналізі даних досліджень DUET-1 та DUET-2 було встановлено, що частота побічних реакцій з боку печінки була більша у ко-інфікованих пацієнтів, які лікувались препаратом Інтеленс^®, порівняно з ко-інфікованими пацієнтами у групі плацебо. Інтеленс^® слід з обережністю застосовувати цим пацієнтам.

Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді

При застосуванні Інтеленс^® повідомлялося про реакції гіперчутливості, включаючи препарат-залежні шкірні реакції, що супроводжувалися еозинофілією та системними проявами. Ці реакції гіперчутливості характеризувалися висипанням, гарячкою, та іноді залученням органів (включаючи, але не обмежуючись тяжкими висипаннями та висипаннями, що супроводжувалися горячкою, загальною слабкістю, втомленістю, болем у м’язах та суглобах, пухирями, ранами у роті, кон’юнктивітом, гепатитом, еозинофілією).

Передозування.

Специфічного антидоту при передозуванні препаратом Інтеленс^® немає. Лікування передозування складається з проведення загальної підтримуючої симптоматичної терапії, яка включає моніторинг основних фізіологічних показників і спостереження за клінічним станом пацієнта. За необхідності етравірин можна видалити зі шлунка викликавши блювання, або шляхом промивання шлунка, введення активованого вугілля. Етравірин має здатність зв’язуватися з білками плазми, тому діаліз, швидше за все, не призведе до значного видалення з організму активної субстанції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватні і добре контрольовані дослідження етравірину на вагітних жінках не проводились. У вагітних щурів спостерігався трансплацентарний перехід препарату Інтеленс^®, але невідомо, чи він буде спостерігатися у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого негативного впливу етравірину на перебігу вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.

Застосування в період вагітності можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері значно перевищує ризик для плода.

Годування груддю

Невідомо, чи здатен етравірин проникати у грудне молоко жінок. Через можливість передачі ВІЛ від матері до дитини та можливість виникнення побічних реакцій у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, ВІЛ-інфіковані жінки повинні утримуватись від годування груддю, якщо вони застосовують Інтеленс^®.

Фертильність

Дотепер немає даних про вплив етравірину на фертильність людини. При застосуванні препарату Інтеленс^® у щурів не було впливу на спарювання чи фертильність.

Діти.

Безпека та ефективність препарату не встановлені, тому дітям його не застосовують.

Особливості застосування.

Пацієнтів слід поінформувати про те, що сучасні антиретровірусні препарати не виліковують ВІЛ-інфекцію і не запобігають передачі ВІЛ іншим людям з кров’ю або при статевих контактах. Під час лікування препаратом Інтеленс^® пацієнтам слід продовжувати дотримуватись відповідних заходів безпеки.

Інтеленс^® має бути оптимально комбінований з іншими антиретровірусними лікарськими засобами, які пригнічують активність вірусу у пацієнта.

Знижена вірусна реакція на етравірин спостерігалась у пацієнтів зі штамами вірусу з наявними трьома або більше серед наступних мутацій — V901, A98G, L100I, K101E/P, V106I, V179D/F, Y181C/I/V та G190A/S.

Висновки щодо релевантності мутацій або карт мутацій можуть змінюватися згідно з додатковими даними для аналізу результатів тестів на резистентність, рекомендується звернутися до сучасних інтерпретаційних систем.

Немає доступних даних, окрім даних щодо взаємодії лікарських засобів при комбінуванні етравірину з ралтегравіром чи маравіроком.

Шкірні реакції та реакції гіперчутливості тяжкого ступеня.

Шкiрнi висипання у бiльшостi випадкiв були легкого або помiрного ступеня, виникали частiше за все на другому тижнi терапiї i рiдко спостерiгалися пiсля 4-го тижня. У бiльшостi випадкiв такі висипання не вимагають спецiального лiкування i звичайно зникають через 1–2 тижні продовження лікування.

При лiкуваннi препаратом Iнтеленс^® можливе виникнення шкiрних реакцiй, якi потенцiйно

загрожують життю, або таких реакцiй, що призводять до летального випадку; є повiдомлення про поодинокi випадки (<0,1%) синдрому Стiвенса-Джонсона, мультиформної еритеми та токсичного епiдермального некролiзу. Слiд негайно припинити застосування препарату Iнтеленс^® при розвитку ознак або симптомiв шкiрних реакцiй або реакцiй гiперчутливостi тяжкого ступеня. Клінічні дані обмежені, не можна виключати підвищений ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів, у яких розвивалися шкірні реакції при лікуванні ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази.

При призначенні препарату Інтеленс^® жінкам, слід пам’ятати, що частота шкірних реакцій під час випробувань DUET у жінок була вищою, ніж у чоловіків.

При застосуванні Інтеленс^® спостерiгалися тяжкі реакцiї гiперчутливостi, включаючи препарат-залежні реакції (DRESS-синдром — лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами) та токсичний епідермальний некроліз, іноді з фатальними наслідками. DRESS-синдром характеризується висипаннями, гарячкою, еозинофілією та системними змінами (у тому числi, але не тiльки: висипання тяжкого ступеня або висипання, що супроводжуються пiдвищенням температури тiла, загальне нездужання, стомленiсть, бiль у м'язах та суглобах, бульознi ураження, ураження слизової оболонки рота, кон'юнктивiт, гепатит, еозинофiлiя). Початок таких реакцій зазвичай припадає на 3–6 тиждень лікування, результат зазвичай сприятливий при перериванні лікування або застосуванні кортикостероїдної терапії.

Пацієнтів слід попередити про необхідність звернення за медичною допомогою при виникнення тяжких шкірних реакцій або реакцій гіперчутливості. Пацієнтам, у яких діагностується реакція гіперчутливості під час терапії, слід негайно припинити лікування препаратом Інтеленс^®. Затримка відміни препарату Iнтеленс^® пiсля виявлення висипання тяжкого ступеня може викликати реакцiю, що загрожує життю пацiєнта. Пацієнти, які зупинили лікування через реакції гіперчутливості, не слід повторно розпочинати терапію препаратом Інтеленс^®.

Пацієнти літнього віку.

Досвід застосування у геріатричних пацієнтів обмежений: у ІІІ фазі досліджень 6 пацієнтів віком 65 років або старше і 53 пацієнти віком 56 — 64 роки приймали Інтеленс^®. Тип та частота побічних реакцій у пацієнтів старше 55 років були подібні до таких у молодших пацієнтів.

Пацієнти із супутніми захворюваннями.

Печінкова недостатність. Етравірин метаболізується і виводиться переважно печінкою і сильно зв’язується з білками плазми. Вплив незв’язаної фракції очікуваний (не досліджувався), тому слід з обережністю застосовувати пацієнтам з помірною печінковою недостатністю. Інтеленс^® не досліджувався у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (категорія С за шкалою Чайлда-П’ю), тому його застосування не рекомендується цій групі пацієнтів.

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або вірусом гепатиту С. Внаслідок обмежених даних слід виявляти обережність у пацієнтів із супутнім захворюванням гепатитом В або гепатитом С. Не виключається потенційний ризик підвищення ферментів печінки.

Перерозподіл жиру.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів комбінована антиретровірусна терапія супроводжується перерозподілом жирової тканини організму (ліподистрофія). Довгострокові наслідки цього феномену на даний час невідомі, а його механізми не достатньо вивчені. Існує гіпотеза про зв’язок між вісцеральним ліпоматозом та інгібіторами протеази, а також між ліпоатрофією та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Підвищений ризик пов’язаний з такими індивідуальними особливостями пацієнта, як літній вік, а також з тривалою антиретровірусною терапією і супутніми метаболічними порушеннями. Клінічний огляд ВІЛ-інфікованих пацієнтів повинен включати оцінку фізичних ознак перерозподілу жирової тканини.

Синдром відновлення імунітету.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії може виникнути запальна реакція на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції, яка може проявлятися погіршенням клінічного стану та посиленням існуючих симптомів. Зазвичай такі реакції спостерігаються у перші тижні або місяці після початку комбінованої антиретровірусної терапії. Як приклад можна навести цитомегаловірусний ретиніт, генералізовані та/або локалізовані мікобактеріальні інфекції і пневмонію, спричинену Pneumocystis jiroveci. Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного огляду та, за необхідності, лікування.

Остеонекроз.

Хоча етіологія вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжка імуносупресія, високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу спостерігались у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-хворобою або довготривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. При відчутті болю у суглобах, скутості суглобів та труднощах при русі пацієнтіам слід звернутися за медичною допомогою.

Взаємодія з лікарськими засобами.

Не рекомендується комбінувати етравірин з типранавіром/ритонавіром через фармакокінетичну взаємодію (76% зменшення AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») етравірину), що може значно знизити вірусну реакцію на етравірин. За інформацією щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Непереносимість лактози та лактозна недостатність.

Одна таблетка містить 160 мг лактози, тому Інтеленс^® не можна призначати хворим з вродженою непереносимістю галактози, лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Інтеленс^® не має або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами. Частота таких побічних реакцій як сонливість або вертиго у групі Інтеленс^® була подібною до такої у групі плацебо. Немає доказів, що Інтеленс^® може змінювати швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, проте слід взяти до уваги профіль побічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію етравірину в плазмі.

Етравірин метаболізується ізоферментами CYP3А4, CYP2С9 та CYP2С19, а його метаболіти піддаються глюкуронідації під впливом ферменту уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази. Лікарські засоби, які індукують CYP3А4, CYP2С9 та CYP2С19, можуть прискорювати кліренс етравірину, внаслідок чого знижується його концентрація в плазмі.

Одночасне застосування з лікарськими засобами, які пригнічують CYP3А4, CYP2С9 та CYP2С19, можуть уповільнювати кліренс етравірину, внаслідок чого збільшується його концентрація в плазмі.

Лікарські засоби, на метаболізм яких впливає етравірин.

Етравірин є слабким індуктором ізоферменту CYP3А4. Одночасне застосування препарату Інтеленс^® і препаратів, які переважно метаболізуються CYP3А4, може призводити до зниження концентрації таких препаратів у плазмі і, отже, послаблювати або скорочувати їхні терапевтичні ефекти.

Крім того, етравірин є слабким інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP2С19. Одночасне застосування етравірину та препаратів, які метаболізуються переважно CYP2С9 та CYP2С19, може підвищувати концентрацію таких препаратів у плазмі і, отже, посилювати або пролонгувати їхні терапевтичні або побічні ефекти або змінювати профіль їх побічних реакцій.

Вже відомі взаємодії з вибірковими антиретровірусними та іншими препаратами та ті, що припускаються, наведені у таблиці.

Таблиця взаємодій

Взаємодії між етравірином та лікарськими засобами, які застосовуються одночасно, перелічені в таблиці (збільшення позначається як «↑», зменшення як «↓», без змін «↔», не досліджувалася «НД», довірчий інтервал як «ДІ»).

^а Порівняння базується на попередніх даних.

Примітка: У дослідженнях взаємодії лікарських засобів використовувалися різні лікарські форми та/або дози етравірину, що призводило до однакових концентрацій, тому взаємодії, які актуальні для однієї лікарської форми, актуальні і для іншої.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Етравірин є ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази (ННІЗТ) вірусу імунодефіциту людини — ВІЛ-1. Етравірин безпосередньо зв’язується із зворотною транскриптазою і блокує РНК-залежну і ДНК-залежну активність ДНК-полімерази, спричиняючи руйнування каталітичних ділянок цього ферменту.

Противірусна активність in vitro. Етравірин є активним щодо ізолятів ВІЛ-1 дикого типу в Т-клітинних лініях та первинноінфікованих клітинах з середніми значеннями ЕС₅₀ від 0,9 до 5,5 нМ. Етравірин має противірусну активність відносно широкого кола представників групи М ВІЛ-1 (субтипи А, В, С, D, E, F, G) і первинноінфікованих ізолятів групи О ВІЛ-1, для яких його середня ефективна концентрація (ЕС₅₀) варіює від 0,3 до 1,7 нМ і від 11,5 до 21,7 нМ, відповідно. Хоча in vitro етравірин є активним щодо ВІЛ-2 дикого типу з середніми значеннями ЕС₅₀ від 5,7 до 7,2 нМ, лікування інфекції ВІЛ-2 етравірином не рекомендується через відсутність клінічних даних. Етравірин зберігає активність проти штамів ВІЛ-1, резистентних до нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази/інгібіторів протеази. Також етравірин демонструє кратність зміни (FC) у ЕС₅₀ ≤ 3 проти 60% з 6 171 клінічних ізолятів, резистентних до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази.

Резистентність.

Ефективність етравірину, що пов’язана з резистентністю до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, в основному, аналізувалась з етравірином у комбінації з дарунавіром/ритонавіром (DUET-1 та -2). Інгібітори протеази, такі як дарунавір/ритонавір, показали вищий бар’єр резистентності порівняно з іншими класами антиретровірусних препаратів. Контрольні точки для зниженої ефективності етравірину (>2 етравірин-асоційованих мутацій на початку) використовували, коли етравірин застосовували у комбінації з інгібіторами протеази. Ці контрольні точки можуть бути нижчими в комбінованій антиретровірусній терапії, яка не включає інгібітори протеази.

У Фазі ІІІ досліджень DUET-1 та DUET-2 мутаціями, які частіше виникали у пацієнтів з невдалим вірусологічним результатом лікування комбінаціями, що містили етравірин, були V108I, V179F, V179I, V181C та Y181I, які зазвичай виникали на тлі інших багато численних мутацій, резистентних до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. У всіх інших дослідженнях, які проводилися з Інтеленс^® у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, найбільш часто виникали наступні види мутацій: L100I, E138G, V179F, V179I, Y181C та H221Y.

Перехресна резистентність. Пацієнтів, у яких з вірусологічної точки зору режим лікування, що містив етравірин, виявився неефективним, не рекомендується лікувати ефавіренцом та/або невірапіном.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості вивчалися на дорослих здорових добровольцях та на ВІЛ-1-інфікованих пацієнтах, яких вже лікували раніше. У хворих на ВІЛ-1 концентрації етравірину були нижчими (35–50%), ніж у здорових добровольців.

Абсорбція. Абсолютна біодоступність етравірину невідома через відсутність внутрішньовенної форми. Після прийому внутрішньо з їжею максимальна концентрація етравірину в плазмі крові досягається протягом 4 годин. У здорових добровольців абсорбція етравірину не змінювалася при супутньому прийомі внутрішньо ранітидину або омепразолу, ліків які підвищують шлунковий рН.

Вплив їжі на абсорбцію

Системний вплив (AUC) етравірину знижувався приблизно на 50% при застосуванні Інтеленс^® натщесерце у порівнянні з застосуванням препарату після їжі. Тому Інтеленс^® слід застосовувати після прийому їжі.

Розподіл. In vitro майже 99,9% етравірину зв’язується білками плазми крові, переважно з альбуміном (99,6%) і з α₁-кислим глікопротеїном (97,66 — 99,02%). Розподіл етравірину в інших рідинах організму (наприклад, цереброспінальна рідина, секрет статевих шляхів) у людей не вивчали.

Біотрансформація

Експерименти in vitro з мікросомами печінки людини показали, що етравірин переважно піддається окиснювальному метаболізму під дією печінкових ізоферментів родини CYP3А і, меншою мірою, під дією ізоферментів родини CYP2С, а вслід за цим відбувається глюкуронідація.

Елімінація. Після прийому внутрішньо дози міченого ¹⁴С-етравірину 93,7% і 1,2% прийнятої дози виявлялись у калі та сечі відповідно. На частку незміненого етравірину в калі припадало 81,2 — 86,4% прийнятої дози. Незмінений етравірин у калі — лікарська субстанція, що не всмокталася. У сечі незмінений етравірин не виявлявся. Кінцевий період напіввиведення етравірину становив близько 30 — 40 годин.

Особливі категорії пацієнтів

Діти

Фармакокінетика етравірину у дітей наразі досліджується. На сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати дозування у дітей (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний аналіз окремих груп ВІЛ-інфікованих пацієнтів показав, що фармакокінетика етравірину незначно відрізняється у віковому діапазоні (від 18 до 77 років), за участю 6 пацієнтів віком старших 65 років.

Стать. Між чоловіками та жінками не було виявлено значних відмінностей фармакокінетики етравірину. У дослідження було включено обмежену кількість жінок.

Расова приналежність. Фармакокінетичний аналіз етравірину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів показав, що немає відмінностей у розподілі етравірину між європеоїдами, латиноамериканцями та негроїдами. Фармакокінетика представників інших рас не була достатньо оцінена.

Печінкова недостатність. Етравірин метаболізується і виводиться переважно печінкою. Під час дослідження, у якому порівнювалися 8 пацієнтів с легким ступенем порушення функції печінки (клас А за шкалою Чайлда-П’ю), 8 пацієнтів з контрольної групи та 8 пацієнтів з помірним ступенем порушення функції печінки (клас В за шкалою Чайлда-П’ю), виявилося, що після багаторазових доз фармакокінетичні параметри етравірину не змінювалися у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки. Концентрації незв’язаної речовини не оцінювалися. Можна очікувати збільшення концентрації незв’язаної речовини. У пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (категорія С за шкалою Чайлда-П’ю) фармакокінетику препарату Інтеленс^® не вивчали, тому застосування Інтеленс^® не рекомендується (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або вірусом гепатиту С. Фармакокінетичний аналіз досліджень окремих груп пацієнтів DUET-1 та DUET-2 показав знижений кліренс (потенційно веде до посилення дії та зміни профілю безпечності) препарату Інтеленс^® у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, одночасно інфікованих вірусом гепатиту В та/або вірусом гепатиту С. З урахуванням недостатності даних щодо пацієнтів, одночасно інфікованих вірусом гепатиту В та/або С, слід з обережністю застосовувати Інтеленс^® пацієнтам цієї групи.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетику етравірину не вивчали. Результати дослідження балансу маси з міченим ¹⁴С-етравірином показали, що із сечею елімінується менше 1,2% введеної дози. Незмінений етравірин в сечі не виявлений, отже, вплив порушень функції нирок на елімінацію етравірину є мінімальним. Оскільки етравірин має дуже високу здатність зв’язуватися з білками плазми, він навряд чи може видалятися з організму в будь-яких значних кількостях шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі овальні таблетки з гравіюванням “Т125" з одного боку і “100" — з іншого.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка.

По 120 таблеток у білому флаконі з поліетилену високої щільності, закриті алюмінієвою плівкою, поліпропіленовою кришкою, яка захищає від випадкового відкривання дітьми.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Янссен Сілаг С.п.А., Італія. Janssen Cilag S.p.A., Italy.

Місцезнаходження.

Янссен Сілаг С.п.А., Італія, місце виробництва: Віа С. Янссен І-04010 Борго Сан Мішель, Латіна, Італія. Юридична адреса: Колоньо Монзесе Мілан, Буанаротті 23, Італія. Via C. Jansen I–04010 Borgo San Michele, Latina, Italy, legal address: Cologno Monzese (MI), Via Michelangelo Buonarotti 23, Italy.