КЛАРИТРОМІЦИН ГРІНДЕКС Ціна

Склад:

діюча речовина: кларитроміцин (clarithromycin);

1 таблетка містить 250 мг або 500 мг кларитроміцину;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, натрію кроскармелоза;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, пропіленгліколь.

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами.

Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо).

Інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт тощо).

Інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, еризипелоїд тощо).

• Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.
• Профілактика дисемінованих інфекцій, спричинених комплексом Mycobacterium avium (МАК) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з кількістю CD4-лімфоцитів ≤ 100/мм³.

Ерадикація H.pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки при пригнічені секреції соляної кислоти, яке спричиняє омепразол або ланзопразол (активність кларитроміцину відносно до H. pylori більша при нейтральному рН, ніж при кислому рН).

Лікування одонтогенних інфекцій.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.
• Одночасне застосування з будь-яким із таких препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes)), ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), ловастатин або симвастатин (через ризик виникнення рабдоміолізу; застосування цих лікарських засобів необхідно припинити під час лікування кларитроміцином) (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Наявність в анамнезі подовження інтервалу QT або шлуночкових серцевих аритмій, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes).
• Пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю, які приймають Р-глікопротеїн або сильний інгібітор CYP3A4 (наприклад кларитроміцин), одночасне застосування колхіцину протипоказане.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить 250 мг 2 рази на день, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг 2 рази на день. Звичайна тривалість лікування становить 5–14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії та синуситів, яке триває 6–14 днів.

Кларитроміцин Гріндекс можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями.

Рекомендована доза для дорослих становить 500 мг 2 рази на день.

Лікування МАК-інфекцій у хворих на СНІД триває стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату. Кларитроміцин слід застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій визначається лікарем індивідуально.

Профілактика МАК-інфекцій: рекомендована доза кларитроміцину для дорослих становить 500 мг 2 рази на день.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Застосовують по 250 мг 2 рази на день протягом 5 днів.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7–14 днів).

Кларитроміцин 500 мг 2 рази на день, лансопразол 30 мг 2 рази на день та амоксицилін 1000 мг 2 рази на день протягом 7–14 днів.

Потрійна терапія (7 днів).

Кларитроміцин 500 мг 2 рази на день, лансопразол 30 мг 2 рази на день та метронідазол 400 мг 2 рази на день протягом 7 днів.

Потрійна терапія (7 днів).

Кларитроміцин 500 мг 2 рази на день, омепразол 40 мг 1 раз на день та амоксицилін 1000 мг 2 рази на день або метронідазол 400 мг 2 рази на день протягом 7 днів.

Потрійна терапія (10 днів).

Кларитроміцин 500 мг 2 рази на день, амоксицилін 1000 мг 2 рази на день та омепразол 20 мг 1 раз на день протягом 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів).

Звичайна доза кларитроміцину становить 500 мг 3 рази на день протягом 14 днів. Кларитроміцин застосовують одночасно з омепразолом 40 мг 1 раз на день. Базове дослідження проводилося з омепразолом 40 мг 1 раз на день протягом 28 днів. Підтримуючі дослідження проводилися з омепразолом 40 мг 1 раз на день протягом 4 днів.

Застосування літнім пацієнтам: як у дорослих.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю: зазвичай у корекції дози немає необхідності, за винятком пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатинину <30 мл/хв). Якщо необхідна корекція, то дозу слід зменшити наполовину, наприклад 250 мг 1 раз на день або 250 мг 2 рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Побічні реакції.

Кларитроміцин зазвичай добре переноситься.

Найчастішими та загальними побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та порушення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції.

Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі негайного вивільнення. Побічні реакції, щонайменш імовірно пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: понад 10% — дуже часто, 1–10% — часто, 0,1–1% — нечасто, та з невідомою частотою* (побічні реакції при постмаркетинговому дослідженні; частоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції і інвазії: нечасто — целюліт¹, кандидоз ротової порожнини, гастроентерит², інфекція³, вагінальна інфекція; з невідомою частотою — псевдомембранозний коліт, бешихове запалення, еритразма.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: нечасто — лейкопенія, нейтропенія⁴, тромбоцитемія³, еозинофілія⁴; з невідомою частотою — агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: нечасто — анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; з невідомою частотою — анафілактичні реакції.

Порушення з боку метаболізму і харчування: нечасто — анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою — гіпоглікемія.

Порушення з боку психіки: часто — безсоння; нечасто — тривожність, нервозність³, скрикування³; з невідомою частотою — психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння.

Порушення з боку ЦНС: часто — дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, порушення смаку; нечасто — втрата свідомості¹, дискінезія¹, запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою — судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія.

Порушення з боку органів слуху і лабіринтну: нечасто — запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою — втрата слуху.

Порушення з боку серця: нечасто — зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу QT, екстасистоли¹, відчуття серцебиття; з невідомою частотою — піруетна шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), шлуночкова тахікардія.

Порушення з боку судинної системи: часто — вазодилатація¹; з невідомою частотою — крововилив.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — астма¹, носова кровотеча², емболія судин легенів¹.

Порушення з боку травної системи: часто — діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасто — езофагіт¹, гастроезофагіальне рефлюксне захворювання², гастрит, прокталгія², стоматит, глосит, здуття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; з невідомою частотою — гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

Порушення гепатобіліарної системи: часто — відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасто — холестаз⁴, гепатит⁴, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ⁴; з невідомою частотою — печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часто — висипання, гіпергідроз; нечасто — бульозний дерматит¹, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип³; з невідомою частотою — синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна-Геноха.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто — м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹, міалгія²; з невідомою частотою — рабдоміоліз² (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно зі статинами, фібратами, колхіцином або алопуринолом), міопатія.

Порушення з боку нирок і сечовидільної системи: нечасто — підвищення креатиніну крові¹, підвищення сечовини крові¹; з невідомою частотою — ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та порушення у місці введення: дуже часто — флебіт у місці введення¹; часто — біль, запалення у місці введення¹; нечасто — нездужання⁴, лихоманка³, астенія, біль у грудях⁴, озноб⁴, стомленість⁴.

Лабораторні дослідження: нечасто — зміна співвідношення альбумін-глобулін¹, підвищення рівня лужної фосфатази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові⁴; з невідомою частотою — підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомлялося добровільно з популяції пацієнтів невстановленої кількості. Не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.

^1,2,3,4Про дані побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 — порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 — таблеток пролонгованої дії, 3 — суспензії, 4 — таблеток негайного вивільнення.

Повідомлялося про парестезію, артралгію, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко повідомлялось про увеїт, переважно у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин. Більшість реакцій були оборотними.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Пацієнти з порушенням імунної системи.

У ВІЛ-інфікованих хворих та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна розрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, і симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найбільш частими побічними ефектами були нудота, блювання, зміна смаку, біль у животі, діарея, висип, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ і АСТ. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У 2–3% пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ і АСТ та значне зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини.

Передозування.

Симптоми: передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку ШКТ. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулись зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування: необхідно застосовувати активоване вугілля та проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримку життєвих функцій організму.

Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, що гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливають на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину в період вагітності та годування груддю не встановлена. Тому кларитроміцин не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю, за винятком випадків, коли користь від застосування буде перевищувати ризик. Деякі дослідження на тваринах свідчили про ембріотоксичний ефект, але тільки при дозах, які були явно токсичними для матерів.

Кларитроміцин проникає в грудне молоко.

Діти.

Дітям віком до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії.

Дітям віком від 12 років слід застосовувати препарат як дорослим.

Особливості застосування.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинити надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.

Про розвиток діареї від легкого ступеня до псевдомембранозного коліту з летальним наслідком, викликаної Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які отримували кларитроміцин.

Препарат виводиться через печінку і нирками. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату пацієнтам з недостатністю функції печінки, із середнім або тяжким ступенем недостатності функції нирок.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином та кліндаміцином.

У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H.pylori до кларитроміцину.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, наприклад триазолам, мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з ризиком подовження інтервалу QT слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам із підвищеною тенденцією до розвитку подовження інтервалу QT і torsades de pointes.

Пневмонія.

Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У випадку госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості.

Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У випадках, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад при алергії) як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, наприклад кліндаміцин. У даний час макроліди відіграють роль у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, наприклад інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimum (еритразма), Аcne vulgaris, бешиховим запаленням; та у ситуаціях, коли не можна застосовувати лікування пеніцилінами.

У випадку розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив малоймовірний. Однак необхідно бути уважним при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості тощо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кларитроміцин не взаємодіє з оральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток важких наслідків взаємодії.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду та терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити збільшення інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків та torsade de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при спільному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Ерготамін/дигідроерготамін.

Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторінг плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівня рифабутину та зниження рівня кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий чи передбачається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин.

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину — мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин.

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, але концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалась. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флуконазол. Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір. Застосування ритонавіру та кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max кларитроміцину підвищувався на 31%, C_min — на 182% і AUC — на 77%. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Однак для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідна корекція дози: для пацієнтів з CLCR 30–60 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 50%. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CLCR <30 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром. Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із порушеннями функції нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Антиаритмічні засоби.

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторінг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.

CYP3A. Одночасне застосування з кларитроміцином може призвести до підвищення концентрації CYP3A в плазмі крові, що, в свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами — субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може виникнути потреба у зміні дози та моніторінгу сироваткових концентрацій лікарського засобу, який метаболізується за участю CYP3A, у пацієнтів, які одночасно отримують кларитроміцин.

Відомо, що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну, теофіліну та вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.

Як і інші макроліди, кларитроміцин призводив до підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як ловастатин та симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні цих лікарських засобів.

Омепразол. Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином — 5,7.

Пероральні антикоагулянти.

Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що вимагає ретельного контролю протромбінового часу у пацієнтів.

Сильденафіл, тадалафіл і варденафіл.

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу, тадалафілу та варденафілу) при їх спільному застосуванні з кларитроміцином, що може вимагати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін, карбамазепін.

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин. Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином. Триазолбензодіазепіни (наприклад алпразолам, мідазолам, триазолам).

Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких же запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і алпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій.

Колхіцин. Колхіцин є субстратом CYP3A та P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин і інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.

Дигоксин. При постмаркетинговому спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які отримували кларитроміцин спільно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, включаючи потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин. Одночасне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричинити зниження рівноважної концентрації зидовудину в сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути за умови дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про такі взаємодії при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Фенітоїн та вальпроат.

Існують спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.

Можлива також двосторонньо направлена лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, інтраконазолом, саквінавіром.

Верапаміл. Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадіаритмії та лактоацидозу при одночасному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин — напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв'язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій та пригніченням біосинтезу білка. Препарат проявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай в два рази нижче МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila та Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно відносно H.рylori, активність кларитроміцину більша при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vitro та in vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae та Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не продукують лактозу, нечутливі до кларитроміцину.

Мікробіологія. Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів мікроорганізмів.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість метицилін- і оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.

Helicobacter: H.рylori.

Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів таких мікроорганізмів, однак клінічна ефективність і безпека його застосування не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C, F, G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori і Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабкіша материнської субстанції, за винятком H.influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція та її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H.іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і добре абсорбується в ШКТ після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболітів. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, рівноважна концентрація досягається протягом 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг 2 рази на день 15–20% незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг 2 рази на день виведення препарату з сечею інтенсивне (приблизно 36%). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, виводиться з сечею в кількості 10–15% від прийнятої дози. Велика частина залишку дози виводиться з калом, переважно з жовчю. 5–10% початкової сполуки виявляється у фекаліях.

При застосуванні 500 мг кларитроміцину 3 рази на день концентрації кларитроміцину в плазмі крові підвищуються порівнянно з дозою 500 мг 2 рази на день.

Концентрації кларитроміцину в тканинах у декілька разів перевищують концентрацію препарату в крові. Підвищені концентрації були виявлені як в тонзилярній, так і в легеневій тканинах. Кларитроміцин у терапевтичних дозах на 80% зв'язується з білками плазми крові.

Кларитроміцин проникає в слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину в слизовій оболонці і тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом з омепразолом, ніж при монотерапії кларитроміцином.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 500 мг: білі або майже білі довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 або 8 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери в пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Блуфарма-Індустрія Фармацевтика, С.А.

Місцезнаходження.

С. Мартіньу ду Бішпу, Коїмбра, 3045–016, Португалія.

Власник реєстраційного посвідчення.

АТ «Гріндекс».

Місцезнаходження.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV–1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205/+371 67083505

Ел.пошта: grindeks@grindeks.lv