КСЕПЛІОН Ціна

Склад:

діюча речовина: paliperidone palmitate;

1 мл суспензії містить паліперидону пальмітату у кількості, що відповідає 100 мг паліперидону;

допоміжні речовини: полісорбат 20; поліетиленгліколь 4000; кислота лимонна, моногідрат; динатрію гідрофосфат безводний; натрію дигідрофосфату моногідрат; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Суспензія для ін’єкцій пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичний засіб (нейролептик).

Код АТХ N05A Ч13.

Клінічні характеристики.

Показання. Підтримуюча терапія симптомів шизофренії у дорослих, стан яких стабілізовано паліперидоном або рисперидоном. У окремих випадках дорослим пацієнтам з шизофренією, які раніше ефективно лікувалися паліперидоном або рисперидоном, Ксепліон можна застосовувати без попередньої стабілізації пероральними препаратами даної групи, якщо стан хворого варіює від легкого до помірного і якщо показано лікування прологованою ін’єкційною формою.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, або до рисперидону.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендується починати терапію паліперидону пальмітатом з дози 150 мг у перший день лікування та 100 мг через 1 тиждень (восьмий день лікування). Обидві ін’єкції вводити в дельтоподібний м’яз. У подальшому рекомендується щомісячна підтримуюча доза 75 мг. Дозу можна збільшити або зменшити в діапазоні 25–150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пацієнтам, які мають надлишкову масу тіла або ожиріння, може бути потрібне підвищення дози. Після другої дози наступні ін’єкції можна вводити в дельтоподібний або сідничний м’яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісячно. Однак при цьому слід враховувати тривале вивільнення діючої речовини, оскільки ефект корекції дозування може повністю проявитися через кілька місяців.

Пероральний прийом паліперидону або рисперидону можна припинити на момент початку лікування Ксепліоном.

Хворим, які отримували рисперидон пролонгованої дії у вигляді ін’єкцій, слід розпочинати терапію Ксепліоном відповідно до терміну введення наступної ін’єкції. Ксепліон вводять 1 раз на місяць. Тижневий ініціюючий режим внутрішньом’язового введення (день 1-ий та 8-ий), як описано раніше, не потрібен. Пацієнти, раніше стабілізовані різними дозами рисперидону пролонгованої дії, можуть досягти такої ж ефективності під час під-тримуючого лікування Ксепліоном щомісячно при дотриманні дози за схемою, наведеною в таблиці нижче.

У разі відміни терапії Ксепліоном слід враховувати тривалий період вивільнення діючої речовини. Також слід проводити періодичну оцінку необхідності продовження застосування засобів профілактики екстрапірамідних симптомів.

Пропуск дози.

Рекомендації щодо уникнення пропущених доз. Другу навантажувальну дозу Ксепліону рекомендовано вводити через тиждень після введення першої дози. Щоб уникнути пропущених доз, другу дозу можна ввести за дві доби до або після запланованого терміну введення. Аналогічно, третю та наступні дози, рекомендовані для підтримуючої щомісячної терапії, можна вводити на сім днів раніше або пізніше запланованої дати введення. Якщо пропущено термін введення другої дози (8-ий день±2 дні), повторна ініціація рекомендується залежно від тривалості часу з моменту першої ініціюючої ін’єкції.

Пропуск другої дози (< 4 тижнів з моменту першої ін’єкції ).

Якщо минуло менше ніж 4 тижні з моменту введення першої ін’єкції, то другу ін’єкцію в дозі 100 мг потрібно ввести якомога швидше в дельтоподібний м’яз. Третю дозу Ксепліону 75 мг потрібно ввести через 5 тижнів після введення першої ін’єкції в дельтоподібний або сідничний м’яз (незважаючи на термін введення другої ін’єкції). Далі вводити Ксепліон один раз на місяць у дельтоподібний або сідничний м’яз у дозі 25–150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності.

Пропуск другої дози (4–7 тижнів з моменту першої ін’єкції).

Якщо з моменту прийому першої ін’єкції минуло від 4 до 7 тижнів, слід дотримуватися нижчезазначеного порядку дій.

1. Ввести ін’єкцію в дозі 100 мг в дельтоподібний м’яз якомога швидше.

2. Наступну ін’єкцію в дозі 100 мг ввести в дельтоподібний м’яз через один тиждень.

3. В подальшому рекомендується щомісячне введення 25–150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності.

Пропуск другої дози (> 7 тижнів з моменту першої ін’єкції).

Якщо минуло більше ніж 7 тижнів з моменту введення першої дози, лікування слід розпочати спочатку.

Пропуск щомісячної підтримуючої дози (строк від 1 місяця до 6 тижнів).

Після початку лікування Ксепліоном рекомендовано вводити підтримуючу дозу щомісячно. Якщо з моменту введення останньої підтримуючої дози пройшло від 1 місяця до 6 тижнів, то наступну дозу слід ввести якомога швидше. Після цього відновити регулярне щомісячне введення призначеної дози Ксепліону.

Пропуск щомісячної підтримуючої дози (> 6 тижнів до 6 місяців).

Якщо з моменту останньої ін’єкції паліперидону пальмітату минуло більше 6 тижнів, то лікування відновлюють з попередньої дози в нижчезазначеному порядку.

Пацієнти, які приймали підтримуючу дозу 25–100 мг

1. Ввести дозу препарату, яка дорівнює попередній, в дельтоподібний м’яз якомога швидше.

2. Ввести таку ж дозу паліперидону пальмітату в дельтоподібний м’яз через один тиждень.

3. Відновити ін’єкції в дельтоподібний або сідничний м’яз з інтервалом 1 місяць.

Пацієнти, які приймали підтримуючу дозу 150 мг

1. Ввести дозу препарату 100 мг у дельтоподібний м’яз якомога швидше.

2. Ввести таку ж дозу паліперидону пальмітату в дельтоподібний м’яз через один тиждень.

3. Відновити ін’єкції в дельтоподібний або сідничний м’яз з інтервалом 1 місяць у дозі 25–150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності.

Пропуск щомісячної підтримуючої дози (> 6 місяців).

Якщо минуло більше ніж 6 місяців з моменту прийому останньої дози, лікування слід розпочати спочатку.

Спосіб застосування.

Паліперидону пальмітат призначений тільки для застосування внутрішньом’язово. Препарат вводять повільно глибоко в м’яз. Ін’єкції повинен проводити виключно медичний працівник. Вміст одного шприца слід вводити повністю за один раз, не можна вводити дозу за кілька ін’єкцій. Не можна вводити препарат у кровоносні судини або підшкірно.

Ін’єкцію в перший та на восьмий день лікування потрібно ввести в дельтоподібний м’яз для швидкого досягнення терапевтичного ефекту. Далі підтримуючу щомісячну дозу можна вводити або в дельтоподібний, або в сідничний м’яз.

Розмір голки, рекомендований для введення паліперидону пальмітату в дельтоподібний м’яз, визначають за масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥ 90 кг рекомендовано довгу голку з набору. Для хворих з масою тіла < 90 кг рекомендовано коротку голку з набору. Слід чергувати введення препарату в правий та лівий дельтоподібний м’яз.

Для введення паліперидону пальмітату в сідничний м’яз рекомендовано довгу голку з набору. Ін’єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід чергувати введення препарату в правий та лівий сідничний м’яз.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Під час досліджень застосування перорального паліперидону хворим з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не була потрібна. Застосування паліперидону пальмітату хворим з тяжкими порушеннями печінки не вивчалося, тому Ксепліон слід застосовувати таким пацієнтам з обережністю.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Застосування паліперидону пальмітату хворим з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. Хворим з легким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну від ≥ 50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування паліперидону пальмітату з дози 100 мг у 1-й день лікування і 75 мг на 8-й день лікування (обидві ін'єкції проводять в дельтоподібний м'яз). Після цього вводять по 50 мг щомісяця в дельтоподібний або сідничний м'яз.

Паліперидону пальмітат не рекомендується застосовувати хворим з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <50 мл/хв).

Пацієнти літнього віку.

Ефективність та безпека Ксепліону для пацієнтів віком понад 65 років не вивчалася. Загалом, для літніх хворих з нормальною функцією нирок рекомендується загальна схема дозування паліперидону пальмітату. Однак у пацієнтів літнього віку функція нирок може бути зниженою, тому слід розглядати необхідність корекції дози як для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Інші особливі категорії хворих.

Коригувати дози паліперидону пальмітату залежно від статі, раси хворих, а також для курців не потрібно.

Вказівки щодо застосування. Шприц призначений тільки для одноразового застосування.

1. Інтенсивно струшуйте шприц протягом 10 секунд, щоб його вміст набув вигляду однорідної суспензії.

2. Виберіть відповідну голку.

Для введення в дельтоподібний м'яз хворим з масою тіла < 90 кг використовують

коротку голку (з блакитним корпусом), а хворим з масою тіла > 90 кг — довгу голку

(з сірим корпусом).

Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з сірим корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зніміть з нього гумовий ковпачок, акуратно обертаючи за годинниковою стрілкою.

4. Наполовину відкрийте упаковку безпечної голки, візьміться за ковпачок голки через упаковку і вставте шприц в люерівський ковпачок голки шляхом обережного обертання за годинниковою стрілкою.

5. Зніміть з голки ковпачок, потягнувши його уздовж голки. Не обертайте ковпачок, оскільки це може послабити з'єднання голки зі шприцом.

6. Направте шприц з голкою вгору і видавіть зі шприца повітря, злегка натиснувши на поршень.

7. Введіть весь вміст шприца в обраний м'яз (дельтоподібний або сідничний).

Слід уникати введення підшкірно або в кровоносну судину.

8. Після завершення ін'єкції активуйте захисний механізм голки з допомогою великого (рис. 8а) або вказівного (рис. 8b) пальця, або твердої поверхні (рис. 8с). Захисний механізм спрацював, якщо почулося клацання. Утилізуйте шприц з голкою належним чином.

8a

8b

8с

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями під час клінічних досліджень були безсоння, головний біль, збільшення маси тіла, реакції в місці ін'єкції, збудження, сонливість, акатизія, нудота, запор, запаморочення, тремор, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, діарея, тахікардія. З них акатизія виявилася дозозалежною побічною реакцією.

Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 та <1/10), нечасті (≥ 1/1000 та <1/100), рідкі (≥ 1/10000 та <1/1000), дуже рідкі (<1/10000) і невідомі (не можуть бути оцінені на основі наявних даних).

Інфекції:

часті — інфекції верхніх дихальних шляхів.

Імунні порушення:

нечасті — гіперчутливість.

Ендокринні порушення:

нечасті — гіперпролактинемія.

Метаболічні порушення та порушення харчування:

часті — підвищеня маси тіла, підвищення рівнів глюкози у крові, підвищення рівнів тригліцеридів;

нечасті — гіперглікемія, гіперінсулінемія, зниження апетиту, посилення апетиту, збільшення рівнів холестерину крові.

З боку психіки:

дуже часті — безсоння;

часті — збудження;

нечасті — нічні кошмари.

З боку нервової системи:

дуже часті — головний біль;

часті — дистонія, паркінсонізм, акатизія, дискінезія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість;

нечасті — втрата свідомості, постуральне запаморочення, судоми, пізня дискінезія, дизартрія, психомоторна гіперактивність, летаргія;

рідкі — злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні порушення.

З боку органів зору:

нечасті — порушення зору;

рідкі — закочування очей, порушення їх руху.

З боку органів слуху та рівноваги:

нечасті — вертиго.

З боку серцево-судинної системи:

часті — тахікардія, артеріальна гіпертензія;

нечасті — синусова тахікардія, порушення провідності, атріовентрикулярна блокада І ступеня, брадикардія, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, тріпотіння, подовження інтервалу QT, зміни на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.

З боку травної системи:

часті — блювання, біль у верхній частині живота, дискомфорт у животі, діарея, нудота, запор, зубний біль;

нечасті — сухість у роті.

З боку шкіри:

часті — висип;

нечасті — кропив’янка, генералізований свербіж, свербіж.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини:

часті — біль у спині, біль у кінцівках;

нечасті — міалгія, скутість суглобів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

нечасті — гінекомастія, порушення ерекції, порушення сексуальних функцій; галакторея, аменорея, нерегулярні менструації, затримка менструацій;

рідкі — виділення з грудних залоз.

Загальні розлади та стан місця введення:

часті — астенічні розлади, дискомфорт у ділянці ін’єкції (біль, свербіж, вузол або ущільнення), слабкість, біль у місці введення;

нечасті — свербіж у місці введення.

Передозування.

У цілому, прояви ознак і симптомів передозування Ксепліоном відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, наприклад сонливість, загальмованість, тахікардія, гіпотонія, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Шлуночкова тахікардія за типом «пірует» та фібриляція шлуночків спостерігалися при передозуванні пер-оральними формами паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість застосуваннями пацієнтами кількох препаратів.

При терапії передозування слід враховувати тривале вивільнення та довгий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту до паліперидону не існує. Заходи при передозуванні паліперидону включають симптоматичну терапію та спостереження за клінічним станом пацієнта.

Слід проводити загальні підтримуючі заходи, забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію та насичення крові киснем.

Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ, для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження артеріального тиску та циркуляторного колапсу слід вжити відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують холінолітики. Слід ретельно контролювати стан хворого до його відновлення.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування внутрішньом’язового паліперидону пальмітату або перорального паліперидону вагітним жінкам не встановлена. У ході досліджень на тваринах ніякої тератогенної дії не виявлено, але спостерігались інші види репродуктивної токсичності. У плодів, матері яких приймали антипсихотики, включаючи паліперидон, у третьому триместрі вагітності, ймовірний розвиток таких побічних реакцій, як екстрапірамідні симптоми та симптоми відміни після народження. Їх інтенсивність та тривалість варіюють. Повідомлялось про збудження, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, порушення дихання або порушення харчування. З огляду на вищесказане, за немовлятами слід ретельно наглядати. Ксепліон можна призначати вагітним тільки у випадку нагальної потреби, зваживши користь і ризики.

Годування груддю.

Застосування паліперидону у тварин і рисперидону у людей виявило проникнення паліперидону в грудне молоко. Тому слід припинити годування груддю до початку лікування Ксепліоном.

Діти.

Безпека та ефективність застосування паліперидону пальмітату для дітей не вивчалися, тому препарат не застосовують у цій віковій групі.

Особливості застосування.

Застосування пацієнтам у гострій фазі або у тяжкому психічному стані.

Ксепліон не слід призначати нестабілізованим пацієнтам у гострій фазі або у тяжкому психічному стані, коли потрібен швидкий контроль симптомів.

Інтервал QT.

Як і у випадку застосування інших нейролептиків, слід проявляти обережність при призначенні паліперидону пальмітату хворим, які мають в анамнезі серцеву аритмію, вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT.

Злоякісний нейролептичний синдром.

При застосуванні нейролептиків, у тому числі паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатин-фосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність.

При появі симптомів, що дають змогу припустити ЗНС, прийом усіх нейролептиків, включаючи паліперидону пальмітат, слід скасувати.

Пізня дискінезія.

Застосування препаратів-антагоністів дофамінових рецепторів супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними мимовільними рухами, в основному язика та/або лицьових м'язів. При появі симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи паліперидону пальмітат.

Гіперглікемія. У ході клінічних досліджень паліперидону пальмітату зареєстровані поодинокі випадки небажаних явищ, пов'язаних зі збільшенням рівня глюкози. Рекомендується відповідним чином контролювати стан хворих на цукровий діабет та хворих, які мають фактори ризику розвитку цукрового діабету.

Гіперпролактинемія. Дослідження культури тканин дають змогу припустити, що патологічний ріст клітин тканини молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на відсутність чіткого зв’язку із застосуванням антипсихотичних препаратів, рекомендується застосовувати з обережністю дану групу препаратів пацієнтам із підозрою на пролактинзалежні пухлини або пацієнтам, які мають пролактинзалежні пухлини в анамнезі.

Ортостатична гіпотензія.

Володіючи активністю альфа-блокатора, паліперидон у деяких хворих може спричиняти ортостатичну гіпотонію. Паліперидону пальмітат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження тиску (такими як зневоднення, зменшення об’єму крові, застосування гіпотензивних препаратів).

Судоми.

Як і інші нейролептики, паліперидону пальмітат слід з обережністю застосовувати хворим, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг.

Порушення функції нирок.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок плазмові концентрації паліперидону підвищуються, тому пацієнтам з легкими порушеннями слід підбирати дозу індивідуально. Паці-єнтам з порушеннями функції нирок від середнього до тяжкого ступенів (кліренс креатиніну <50 мл/хв) Ксепліон не рекомендований.

Порушення функції печінки.

Немає даних щодо застосування паліперидону пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (за шкалою Чайлд-П’ю клас С). Таким пацієнтам паліперидон слід застосовувати з обережністю.

Літні хворі з деменцією.

Застосування паліперидону пальмітату літнім хворим з деменцією не вивчалося. Таким пацієнтам Ксепліон слід застосовувати з обережністю через ризик інсульту. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, то слід враховувати досвід застосування рисперидону.

Загальна смертність.

Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність літніх хворих з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у тому числі рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Серед хворих, які отримували рисперидон і плацебо, смертність становила відповідно 4% і 3,1%.

Серцево-судинні реакції.

Під час проведення клінічних плацебо-контрольованих, рандомізованих досліджень застосування деяких атипових антипсихотиків, включаючи рисперидон, арипіпразол та оланзапін, у літніх пацієнтів з деменцією спостерігалося триразове підвищення ризику серцево-судинних реакцій. Механізм підвищення ризику невідомий.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікар повинен враховувати співвідношення ризик/користь під час застосування нейролептиків, включаючи паліперидону пальмітат, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, оскільки в обох цих категорій хворих може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість ходи з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми.

Пріапізм. Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, спричиняти пріапізм. Хоча в ході клінічних досліджень паліперидону пальмітату випадків розвитку пріапізму не відзначено, таке явище зареєстровано в рамках постмаркетингового контролю застосування перорального паліперидону, який є активним метаболітом рисперидону. Пацієнтам слід рекомендувати звернутися за медичною допомогою, якщо пріапізм не зникне протягом 3–4 годин.

Регуляція температури тіла.

Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму зменшувати внутрішню температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні паліперидону пальмітату хворим, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, зокрема сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю холінолітиків, а також зневодненню.

Венозна тромбоемболія. На тлі застосування антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії. Оскільки у пацієнтів, які отримують антипсихотичні препарати, в анамнезі часто виявляються фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, це слід враховувати до та під час лікування паліперидону пальмітатом.

Антиеметична дія.

Доклінічні дослідження паліперидону виявили протиблювотну дію. Цей ефект у людини може маскувати ознаки і симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечнику, синдром Рейє або пухлина мозку.

Збільшення маси тіла.

Пацієнтів потрібно попередити про можливість збільшення маси тіла. Контроль маси тіла потрібно проводити регулярно.

Введення. При введенні Ксепліону слід проявляти обережність для недопущення випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Паліперидону пальмітат може порушувати виконання дій, що потребують розумової зібраності, та може впливати на зір. Тому хворим слід рекомендувати уникати керування автомобілем або іншими рухомими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що вимагають обережності.

Рекомендується з обережністю призначати паліперидону пальмітат одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, дизопірамід) та ІІІ класу (аміодарон, сотало), з деякими антигістамінними, антипсихотичними та протималярійними (мефлохін) засобами. Цей перелік інформативний і може бути неповним.

Оскільки паліперидону пальмітат гідролізується до паліперидону, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень перорального паліперидону.

Здатність Ксепліону впливати на інші препарати.

Не очікується, що паліперидон буде проявляти клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450.

З огляду на первинну дію паліперидону на ЦНС слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими речовинами, які впливають на ЦНС, та з алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та інших агоністів дофаміну. Якщо така комбінація необхідна, зокрема в термінальній стадії хвороби Паркінсона, то слід призначити найнижчу ефективну дозу препарату.

Оскільки паліперидону пальмітат може спричиняти ортостатичну гіпотензію, можливе адитивне посилення цього ефекту при застосуванні паліперидону пальмітату разом з іншими препаратами, що мають такий самий ефект, наприклад з іншими антипсихотиками, трициклічними антидепресантами.

Слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з препаратами, які знижують судомний поріг (такими як фенотіазини або бутирофенони, трициклічні антидепресанти або інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін).

Комбіноване застосування паліперидону для перорального застосування пролонгованої дії (12 мг один раз на добу) та вальпроату натрію (від 500 мг до 2000 мг один раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату натрію.

Немає клінічних відомостей про взаємодію Ксепліону та препаратів літію, однак фармакокінетична взаємодія не очікується.

Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон.

Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 і CYP3A4 в метаболізмі паліперидону, на сьогодні немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль в його метаболізмі. Одночасне застосування перорального паліперидону з пароксетином, потужним інгібітором CYP2D6, не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику паліперидону.

Одночасний прийом перорального паліперидону пролонгованої дії (1 раз на день) та карбамазепіну (200 мг 2 рази на день) призводив до зниження середньої С_max і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, екскретованого нирками в незміненому вигляді, дає змогу припустити, що карбамазепін лише слабко впливає через CYP на метаболізм або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу паліперидону пальмітату слід переглянути і у разі необхідності збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу паліперидону пальмітату слід переглянути і у разі необхідності зменшити.

Одночасне застосування паліперидону пролонгованої дії для перорального застосування (таблетки 12 мг) з натрію вальпроатом пролонгованої дії (дві таблетки по 500 мг 1 раз на добу) призвело до збільшення С_max і AUC паліперидону приблизно на 50%, ймовірно, в результаті підвищення пероральної абсорбції. Оскільки паліперидон не впливає на системний кліренс, не слід очікувати клінічно значущої взаємодії між вальпроатом натрію пролонгованої дії та Ксепліоном для внутрішньом’язових ін’єкцій. Такий вид взаємодії не вивчався для Ксепліону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Паліперидону пальмітат гідролізується до паліперидону. Останній є центрально-активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, адренергічних a1- і a2-рецепторів і гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з холінергічними М-рецепторами і з адренергічними a1- і a2-рецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону кількісно і якісно однакова.

Паліперидон не зв’язується з холінергічними рецепторами. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів. Блокада інших типів рецепторів може пояснювати деякі інші ефекти препарату.

Фармакокінетика.

Всмоктування і розподіл.

Через низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується в системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові (Т_max) повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13 днів. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше протягом 4 місяців.

Після одноразового введення дози 25–150 мг у дельтоподібний м'яз С_max в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. Дві початкові ін'єкції в дельтоподібний м'яз (150 мг в 1-й день і 100 мг на 8-й день) допомагають швидко досягти терапевтичної концентрації речовини. Характеристики вивільнення активного компонента і схема дозування паліперидону пальмітату забезпечують тривале підтримання терапевтичної концентрації. При дозах паліперидону пальмітату 25–150 мг загальний рівень системного впливу паліперидону змінювався пропорційно дозі, а С_max при дозах більше 50 мг збільшувалася менш ніж пропорційно дозі. Середнє відношення максимальної і рівноважної концентрацій паліперидону після введення 100 мг паліперидону пальмітату в сідничний м'яз дорівнювало 1,8, а після введення в дельтоподібний м'яз — 2,2. Медіана періоду напіввиведення паліперидону після введення паліперидону пальмітату в дозах 25–150 мг коливалася в межах 25–49 днів.

Абсолютна біодоступність Ксепліону становить 100%.

Після введення паліперидону пальмітату його (-)-енантіомер частково перетворюється в (+)-енантіомер і відношення ППК (+) — і (-)-енантіомерів становить приблизно 1,6–1,8.

У ході популяційного аналізу уявний об'єм розподілу паліперидону дорівнював 391 л; рацемічний паліперидон зв'язується з білками плазми крові на 74%.

Метаболізм та виведення.

За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг 14С-міченого паліперидону з негайним вивільненням активного компонента з сечею в незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність істотного метаболізму препарату в печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося в сечі і 11% — у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізму більш ніж 6,5% введеної дози: деалкілування, гідроксилювання, дегідрогенізації, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дають змогу припустити певну роль CYP2D6 і CYP3A4 в метаболізмі паліперидону, даних про істотну роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітного розходження кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату у пацієнтів з активним і слабким метаболізмом субстратів CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон істотно не гальмує метаболізму ліків ізоферментами цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5.

У ході досліджень in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях — властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих даних невідома.У цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження Ксепліоном перебувала в тому ж діапазоні, що і після прийому перорального паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента в дозах між 6 і 12 мг. Використана схема навантаження Ксепліоном забезпечує підтримання концентрації у цьому діапазоні навіть у кінці міждозового інтервалу (дні 8 та 36). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення Ксепліону у різних пацієнтів були меншими, ніж після прийому перорального паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента. Через відмінності в характері зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід проявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики.

Особливі категорії хворих.

Порушення функції печінки.

Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування Ксепліону хворим з порушенням функції печінки не вивчалося, при слабкому або помірно вираженому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Під час дослідження застосування перорального паліперидону у хворих з порушенням функції печінки середньої тяжкості (клас В за Чайлд-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі крові була такою ж, як у здорових добровольців. Застосування паліперидону хворим з тяжким порушенням функції печінки не вивчалося.

Порушення функції нирок.

Для хворих зі слабким порушенням функції нирок дозу Ксепліону слід зменшити; паліперидону пальмітат не рекомендується застосовувати хворим з помірно вираженими або тяжкими порушеннями функції нирок. Було досліджено розподіл паліперидону після одноразового прийому таблетки перорального паліперидону 3 мг з тривалим вивільненням активного компонента хворими з різним ступенем порушення функцій нирок. Зі змен-шенням розрахункового кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при слабкому порушенні функцій нирок (КК 50–80 мл/хв) — на 32%, при порушенні середньої тяжкості (КК 30–50 мл/хв) — на 64%, при тяжкому порушенні (КК 10–30 мл/хв) — на 71%, у результаті чого середній рівень системного впливу збільшився порівняно з таким у здорових добровольців відповідно в 1,5, 2,6 і 4,8 рази.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла суспензія, вільна від сторонніх включень.

Несумісність.

Не слід змішувати Ксепліон з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 0,5 мл або 0,75 мл, або 1,0 мл, або 1,5 мл у попередньо наповненому шприці; по 1 шприцу і 2 голки для внутрішньом’язових ін’єкцій у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Янссен Фармацевтика Н.В./Janssen Pharmaceutica N.V.

Місцезнаходження.

Турнхоутсевег 30, В-2340 Беерсе, Бельгія/Turnhoutseweg 30, B-2340, Beerse, Belgium.