ПРЕВЕНАР 13 ВАКЦИНА ПНЕВМОКОКОВА ПОЛІСАХАРИДНА КОН'ЮГОВАНА (ТРИНАДЦЯТИВАЛЕНТНА АДСОРБОВАНА) Ціна

Загальна характеристика:

міжнародна непатентована назва: pneumoccocal saccharide conjugated vaccine adsorbed

основні властивості лікарської форми: гомогенна біла суспензія.

Якісний та кількісний склад:

діючі речовини: одна доза (0, 5 мл) містить:

допоміжні речовини: алюмінію фосфат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій, полісорбат 80, бутандіова кислота.

Форма випуску

Cуспензія для ін’єкцій.

Код ATC

J07AL02. Пневмококовий полісахаридний очищений антиген кон’югований.

Імунологічні і біологічні властивості

Превенар^® 13 містить 7 пневмококових капсульних полісахаридів, ідентичних тим, які входять до складу вакцини Превенар (4, 6В, 9V, 14, 18C, 19F, 23F), а також 6 додаткових полісахаридів (1, 3, 5, 6А, 7F, 19А). Усі вони кон’юговані з білком-носієм CRM₁₉₇.

Частота захворюваності у немовлят та дітей віком від 6 тижнів до 5 років.

Базуючись на дослідженні серотипів, проведеного в Європі до виведення вакцини Превенар на ринок, Превенар^® 13 охоплює 73–100% (залежно від країни) серотипів, які викликають інвазивне пневмококове захворювання (ІПЗ) у дітей віком до 5 років. У цій віковій групі серотипи 1, 3, 5, 6А, 7F та 19А спричиняють 15,6% — 59,7% інвазивних захворювань, залежно від країни, періоду дослідження та застосування препарату Превенар. Гострий середній отит (ГСО) різної етіології є поширеним дитячим захворюванням. 60–70% епізодів ГСО можуть бути спричинені бактеріями S. Pneumoniаe, одними з найпоширеніших збудників бактеріального ГСО в усьому світі.

Визначено, що Превенар^® 13 охоплює більш ніж 90% серотипів, які викликають резистентні до антибіотиків ІПЗ.

Частота захворюваності у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років

У дітей та підлітків віком від 6 до 17 років частота випадків пневмококової інфекції була низькою, однак, існує підвищений ризик захворюваності та смертності у осіб з фоновими супутніми захворюваннями.

Частота захворюваності у дорослих осіб віком від 50 років

Частота виникнення ІПЗ у дорослих зростає при досягненні віку 50 років та більше, за наявності факторів ризику (паління або вживання алкоголю) та супутніх захворювань (хронічні захворювання серцево-судинної системи, хронічні захворювання легень (включаючи астму), розлади функції нирок, цукровий діабет та хронічні захворювання печінки, включаючи алкогольне ураження печінки). Найчастішими проявами ІПЗ у дорослих осіб віком від 50 років є бактеріемічна пневмонія, бактеріемія без чіткого вогнища та менінгіт. Згідно з даними спостереження, пневмококові серотипи, що входять до складу вакцини Превенар^® 13, можуть бути причиною щонайменше 50 — 76% (залежно від країни) випадків ІПЗ у осіб віком від 50 років. Бактеріемічна пневмонія складає приблизно 80% випадків виникнення ІПІ у дорослих осіб.

Клінічні дослідження імуногенності Превенар^® 13 у немовлят та дітей

Захисну ефективність Превенар^® 13 стосовно ІПЗ не вивчали. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) оцінка потенційної ефективності у немовлят та дітей стосовно ІПЗ базувалася на порівнянні імунної відповіді на сім спільних серотипів, що входять до складу вакцин Превенар^® 13 та Превенар, ефективність яких було доведено. Також визначали імунну відповідь для 6 додаткових серотипів.

Імунні відповіді після первинного курсу вакцинації немовлят трьома дозами

У кількох європейських країнах та США були проведені клінічні дослідження із застосуванням декількох схем вакцинації, включаючи два рандомізовані дослідження еквівалентності (проведені у Німеччині із застосуванням первинних курсів за схемою 2–3-4 місяці [006] та у США із застосуванням первинних курсів за схемою 2–4-6 місяців [004]). У цих двох дослідженнях імунні відповіді на пневмококову вакцину порівнювали за низкою критеріїв еквівалентності, включаючи відсоток осіб з сироватковими рівнями серотип-специфічного антиполісахаридного IgG ≥ 0,35 мкг/мл через 1 місяць після первинного курсу вакцинації, порівняння середніх геометричних концентрацій IgG методом ІФА (ELISA GMCs); крім того, порівнювали титри функціональних антитіл (ОРА) між суб’єктами, які отримували Превенар^® 13 та Превенар. Для шести додаткових серотипів ці величини порівнювали з найнижчою відповіддю серед усіх семи спільних серотипів у осіб, які отримували Превенар.

Порівняння еквівалентності імунної відповіді для дослідження 006, що базується на співвідношенні немовлят у яких концентрації антиполісахаридного IgG досягли ≥ 0,35 мкг/мл, представлені в Таблиці 1. Результати дослідження 004 були подібними. Еквівалентність Превенар^® 13 (нижня межа 95% довірчого інтервалу (ДІ) для різниці (у відсотках) між групами пацієнтів, що відповіли на введення препарату, при 0,35 мкг/мл становила > -10%) була доведена для всіх семи спільних серотипів, за виключенням серотипу 6В у дослідженні 006 та серотипів 6В та 9V у дослідженні 004. Для цих серотипів відхилення від допустимих меж було незначним. Всі сім спільних серотипів відповідали встановленим критеріям еквівалентності для IgG ELISA GMCs. Превенар^® 13 призводив до утворення антитіл до 7 спільних серотипів у концентраціях співставних з такими, що зумовлені вакциною Превенар, хоча дещо нижчі за них. Клінічна значущість цих відмінностей невідома.

Еквівалентність за співвідношенням немовлят, у яких концентрації антитіл досягли ≥ 0,35 мкг/мл та за результатами порівняння IgG ELISA GMC була встановлена для 6 додаткових серотипів у дослідженні 006 та для 5 з 6 серотипів, за винятком серотипу 3 у дослідженні 004. Для серотипу 3 відсоток осіб, які отримували Превенар^® 13 та мали сироваткову концентрацію IgG ≥ 0,35 мкг/мл, становив 98,2% у дослідженні 006 і 63,5% у дослідженні 004.

Таблиця 1

Порівняння співвідношення учасників дослідження, у яких концентрація пневмококового антиполісахаридного IgG досягла ≥ 0,35 мкг/мл після введення 3 дози в межах курсу для немовлят — дослідження 006

Превенар^®13 зумовлював утворення функціональних антитіл до всіх 13 серотипів в дослідженнях 004 та 006. Для 7 спільних серотипів не було різниці між групами щодо співвідношення пацієнтів з титрами ОРА ≥ 1:8. Через місяць після первинного курсу вакцинації препаратом Превенар^® 13 >96% та >90% пацієнтів мали титр ОРА ≥ 1:8 для кожного з семи спільних серотипів в дослідженнях 006 та 004 відповідно.

Через місяць після первинного курсу вакцинації Превенар^® 13 зумовлював титри ОРА ≥ 1:8 для всіх 6 додаткових серотипів у 91,4–100% вакцинованих пацієнтів в обох дослідженнях. Середні геометричні значення титрів ОРА для серотипів 1, 3 та 5 були нижчими за титри для кожного з решти додаткових серотипів; клінічна значущість цього спостереження для захисної ефективності невідома.

Імунні відповіді після первинного курсу вакцинації немовлят двома дозами

Імуногенність препарату після введення двох доз немовлятам була підтверджена у чотирьох дослідженнях. Відсоток немовлят, у яких концентрації IgG до пневмококового капсульного полісахариду досягли ≥ 0,35 мкг/мл через місяць після введення другої дози, становив 79,6–98,5% для 11 з 13 серотипів вакцини. У всіх дослідженнях із застосуванням схеми 2-й, 4-й місяці відсоток немовлят, у яких було досягнуто порогової концентрації антитіл (0,35 мкг/мл) до серотипів 6В (27,9–57,3%) та 23F (55,8–68,1%), був меншим, ніж у дослідженні із застосуванням схеми 3-й і 5-й місяці, в якому отримано показники 58,4% для серотипу 6В та 68,6% для серотипу 23F. Після ревакцинації всі серотипи вакцини, включаючи 6В та 23F, зумовлювали імунну відповідь, яка відповідала ефективній первинній імунізації двома дозами. У дослідженні, яке проводилось в Сполученому Королівстві, утворення функціональних антитіл (ОРА) було співставним для всіх серотипів, включаючи 6В та 23F, при застосуванні вакцин Превенар та Превенар^® 13 після первинного курсу вакцинації у віці 2 та 4 місяці та після ревакцинації у віці 12 місяців.

Серед пацієнтів, які отримували Превенар^® 13, кількість осіб з титром ОРА ≥ 1:8 становила щонайменш 87% після курсу вакцинації у ранньому віці та щонайменше 93% після ревакцинації. Середні геометричні значення титрів ОРА для серотипів 1, 3 та 5 були нижчими за титри для кожного з решти додаткових серотипів; клінічна значущість цього спостереження невідома.

Відповіді на ревакцинацію немовлят після первинних курсів двома та трьома дозами

Після ревакцинації концентрації антитіл до всіх 13 серотипів збільшувалися порівняно з рівнями, які спостерігалися до введення дози для ревакцинації. Після проведення ревакцинації концентрації антитіл для 12 серотипів були вищими, ніж після первинного курсу вакцинації у ранньому віці. Ці спостереження узгоджуються з результатами ефективної первинної імунізації (індукції імунологічної пам’яті). Імунна відповідь для серотипу 3 після ревакцинації не перевищувала рівні, що спостерігалися після курсу вакцинації у ранньому віці; клінічна значущість цього спостереження щодо індукції імунної пам’яті серотипу 3 невідома.

Утворення антитіл після ревакцинації для всіх 13 серотипів вакцини було співставним при первинній вакцинації як двома, так трьома дозами.

У дітей віком від 7 місяців до 5 років імунізація «навздогін», відповідно до віку, призводила до утворення антитіл IgG до капсульного полісахариду кожного з 13 серотипів у кількостях, які були принаймні співставними з тими, що спостерігалися після первинного курсу імунізації трьома дозами у немовлят.

Персистенція антитіл та імунологічна пам'ять оцінювались у дослідженні за участю здорових дітей, які отримували разову дозу вакцини Превенар^® 13 щонайменше через 2 роки після попередньої імунізації 4 дозами Превенару: або 3-дозовою серією Превенару для немовлят з наступним уведенням Превенару 13 у віці 12 місяців, або 4 дозами Превенару^® 13.

Разова доза Превенару 13 у дітей віком приблизно 3,4 років, незалежно від попереднього вакцинаційного анамнезу Превенаром або вакциною Превенар^® 13, індукувала потужну гуморальну відповідь до 7 спільних серотипів та 6 додаткових серотипів Превенару^® 13.

Дані епідеміологічного нагляду щодо розповсюдження пневмококової інфекції, отримані з початку виведення на ринок 7-валентної вакцини Превенар в 2000 році, не продемонстрували зниження імунітету, викликаного препаратом Превенар у ранньому дитинстві, з часом.

Діти (віком 12–59 місяців) повністю імунізовані Превенаром (7-валентним)

Після введення разової дози Превенару 13 дітям (віком 12–59 місяців), які вважалися повністю імунізованими Превенаром (7-валентним) (2 або 3 дозами первинної серії плюс бустер-ін'єкцією), частка пацієнтів, які досягли рівнів IgG у плазмі ≥ 0,35 мкг/мл та титрів активності опсонінів (АО) ≥ 1:8, становила щонайменше 90%. Однак, 3 (серотипи 1, 5 та 6A) з 6 додаткових серотипів продемонстрували нижчі значення середньогеометричної концентрації (СГК) IgG та АО середньогеометричного титру антитіл (СГТА) порівняно з дітьми, які отримали щонайменше одну попередню вакцинацію Превенаром 13. На сьогодні клінічна значущість нижчих СГК та СГТА невідома.

Невакциновані діти (віком 12–23 місяців)

Дослідження Превенару (7-валентного) у невакцинованих дітей (віком 12–23 місяців) показало, що були необхідні 2 дози для досягнення концентрації IgG у сироватці для серотипів 6B та 23F, подібної до тієї, що індукується 3-дозовою серією вакцини для немовлят.

Діти та підлітки віком від 5 до 17 років

У відкритому дослідженні із залученням 592 здорових дітей та підлітків, включаючи хворих на бронхіальну астму (17,4%), які можуть мати схильність до пневмококової інфекції, при застосуванні вакцини Превенар^® 13 було досягнуто імунної відповіді до всіх 13 серотипів. Разову дозу Превенару 13 вводили дітям віком від 5 до 10 років, які попередньо були вакциновані щонайменше 1 дозою Превенару, а також дітям та підліткам віком від 10 до 17 років, які раніше ніколи не отримували пневмококову вакцину.

Як у дітей віком від 5 до 10 років, так і у дітей та підлітків віком від 10 до 17 років імунна відповідь на Превенар^® 13 була не гіршою за імунну відповідь на Превенар для 7 спільних серотипів та на Превенар 13 для 6 додаткових серотипів порівняно з імунною відповіддю після четвертої дози у немовлят, вакцинованих на 2, 4, 6 та 12–15 місяцях життя, що вимірювалось за рівнями IgG у сироватці.

У дітей та підлітків віком від 10 до 17 років показники АО СГТА через 1 місяць після вакцинації не поступалися АО СГТА у дітей вікової групи від 5 до 10 років для 12 з 13 серотипів (за винятком серотипу 3).

Імунна відповідь після підшкірного введення

Підшкірний шлях введення вакцини Превенар^®13 був оцінений у непорівняльному дослідженні із залученням 185 здорових пацієнтів (немовлят та дітей) з Японії, які отримали 4 дози препарату у віці 2, 4, 6 та 12–15 місяців. Результати дослідження показали, що безпека та імуногенність вакцини при підшкірному застосуванні були загалом співставними з тими, що спостерігалась у дослідженнях при введенні вакцини внутрішньом’язово.

Європейське агентство з оцінки лікарських препаратів відклало обов’язок надання результатів досліджень з використанням вакцини Превенар^® 13 за участю пацієнтів, що відносяться до однієї або більше підгруп пацієнтів дитячого віку з пневмококовими інфекціями.

Вплив на носоглоткове носійство

У дослідженні в рамках фармакологічного нагляду у Франції у дітей з гострим середнім отитом зміни в носоглотковому (НГ) носійстві пневмококових серотипів оцінювали після введення Превенару (7-валентного) та пізніше Превенару 13. Превенар^® 13 значно зменшував НГ носійство 6 додаткових серотипів (і серотипу 6C) разом та окремих серотипів 6C, 7F, 19A порівняно з Превенаром. Також спостерігалося зменшення носійства серотипу 3 (2,5% проти 1,1%; p=0,1). Носійства серотипів 1 та 5 не спостерігалося.

Вплив пневмококової кон'югованої вакцини на носоглоткове носійство досліджувався в рандомізованому подвійному сліпому дослідженні на території Ізраїлю, в якому діти отримували або Превенар 13, або Превенар (7-валентний) на 2, 4, 6 та 12 місяці життя. Превенар 13 значно зменшував нещодавно встановлену НГ сприйнятливість 6 додаткових серотипів (та серотипу 6C) разом та окремих серотипів 1, 6A, 6C, 7F, 19A порівняно з Превенаром. Зменшення не спостерігалося при застосуванні серотипу 3, а для серотипу 5 колонізація була дуже рідкою, щоб можна було оцінити вплив. Подібні рівні НГ сприйнятливості спостерігалися для 6 з 7 спільних серотипів в обох групах вакцинації, а для серотипу 19F спостерігалося значне зниження сприйнятливості.

Захисна ефективність 7-валентної вакцини Превенар у немовлят та дітей

Ефективність 7-валентної вакцини Превенар оцінювали в двох масштабних, рандомізованих, подвійно-сліпих дослідженнях з активним контролем — Northern California Kaiser Permanente (NCKP) та Finnish Otitis Media (FinOM). Всіх немовлят, що приймали участь у дослідженнях було ранодомізовано в групи, які отримували Превенар або контрольну вакцину (NCKP, менінгококова вакцина серогрупи С кон’югована з CRM [MnCC]; FinOM, вакцина для профілактики гепатиту В) курсом з чотирьох доз, які вводили у віці 2, 4, 6 та 12–15-місяців. Результати оцінки ефективності, отримані в дослідженнях (відносно ІПЗ, пневмонії та ГСО), наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Резюме ефективності 7-валентної вакцини Превенар¹

Ефективність Превенар (7-валентного)

Ефективність (прямий та непрямий ефект) 7-валентної вакцини Превенар щодо пневмококового захворювання оцінювали у програмах первинних курсів імунізації немовлят трьома та двома дозами, після кожного з яких проводили ревакцинацію (таблиця 3). Після широкого застосування вакцини Превенар частота випадків виникнення ІПЗ послідовно та суттєво знизилася. В деяких країнах повідомлялося про збільшення частоти випадків ІПЗ, спричиненого серотипами, що не входять до складу вакцини Превенар, такими як 1, 7F та 19А.

Епідеміологічний нагляд щодо Превенар^® 13 продовжується, і при оновленні даних за результатами нагляду в різних країнах інформація в цій таблиці може змінитися.

За оцінками, проведеними із застосуванням скринінгового методу, серотип-специфічна результативність курсу імунізації двома дозами, які вводили дітям віком до 1 року у Сполученому Королівстві, становила 66% (-29, 91%) та 100% (25, 100%) для серотипів 6В та 23F відповідно.

Таблиця 3

Резюме ефективності 7-валентної вакцини Превенар щодо ІПЗ

Також після введення вакцини у національну програму імунізації була встановлена ефективність застосування Превенар за схемою 3+1 відносно ГСО та пневмонії. При ретроспективній оцінці великої страхової бази даних США частота візитів з приводу ГСО знизилася на 42,7% (95% ДІ, 42,4 — 43,1%), а кількість рецептів, виписаних дітям молодше 2 років з приводу ГСО, — на 41,9%, порівняно з вихідними даними до видачі ліцензії на препарат (2004 проти 1997–99 рр.). У подібному аналізі кількість госпіталізацій та амбулаторних візитів з приводу пневмонії (будь-якого ґенезу) знизилося на 52,4% та 41,1%, відповідно. Для випадків, ідентифікованих як пневмококова пневмонія, зниження числа госпіталізацій та амбулаторних візитів для дітей молодше 2 років становило 57,6% та 46,9%, відповідно. Хоча аналіз, що базується на спостереженні, не дає можливості встановити безпосередній причинно-наслідковий зв’язок, ці результати свідчать, що Превенар відіграє важливу роль у зниженні навантаження захворювання слизових оболонок (ГСО та пневмонія) у цільовій популяції.

Додаткові дані щодо імуногенності 7-валентної вакцини Превенар: діти з серповидно-клітинною анемією

Імуногенність Превенар досліджували у відкритому багатоцентровому дослідженні за участю 49 немовлят з серповидно-клітинною анемією. Діти були щеплені вакциною Превенар (3 дози з місячними інтервалами, починаючи з 2 місяців), також 46 з цих дітей отримали 23-валентну пневмококову полісахаридну вакцину у віці 15–18 місяців. Після первинної імунізації 95,6% пацієнтів мали рівні антитіл щонайменше 0,35 мкг/мл до всіх семи серотипів, що входять до складу Превенар. Спостерігали статистично значуще підвищення концентрацій антитіл проти семи серотипів після полісахаридної вакцинації, що свідчить про встановлення хорошої імунологічної пам’яті.

Дослідження імуногенності за участю осіб віком від 50 років

У дорослих осіб поріг антитіл для серотип-специфічних пневмококових полісахаридних IgG, що зв’язаний з концентрацією антитіл та асоціюється із досягненням захисту не був визначений. У всіх основних клінічних дослідженнях для оцінки потенційної ефективності проти інвазивних пневмококових інфекцій та пневмонії використовували серотип-специфічні опсоно-фагоцитарні реакції (ОФР). Через місяць після кожної вакцинації визначали титри ОФР та проводили розрахунок геометричних середніх титрів (ГСТ) ОФР. Титри ОФР відображаються як зворотне значення найбільшого розведення сироватки, яке б знижувало виживаність пневмококів щонайменше на 50%.

Базові дослідження вакцини Превенар^® 13 були побудовані таким чином, щоб показати, що через один місяць після вакцинації функціональна імунна відповідь ОФР для 13 серотипів не поступається, а для деяких серотипів перевищує імунну відповідь на 12 серотипів, спільних з ліцензованою 23-валентною полісахаридною пневмококовою вакциною (серотипи 1, 3, 4, 5, 6B, 7F, 9V, 14, 18C, 19A, 19F, 23F). Імунна відповідь на унікальний для вакцини Превенар^® 13 серотип 6А оцінювали шляхом демонстрації 4-кратного зростання специфічного титру ОФР порівняно з рівнем до імунізації.

У Європі та США було проведено п’ять клінічних досліджень з метою оцінки імуногенності вакцини Превенар^® 13 у різних вікових груп (в діапазоні 50 — 95 років). На сьогоднішній день клінічні дослідження вакцини Превенар^® 13 забезпечують дані щодо імуногенності у дорослих осіб віком від 50 років, у тому числі віком 65 років та старших, які раніше (за 5 років до включення у дослідження) проходили вакцинацію однією чи декількома дозами 23-валентної полісахаридної вакцини. У кожне дослідження були включені: здорові особи, імунокомпетентні особи зі стабільними основними захворюваннями, які обумовлюють схильність до пневмококової інфекції (напр., хронічні захворювання серцево-судинної системи, хронічні захворювання дихальної системи, включаючи астму, розлади функції нирок, цукровий діабет та хронічні захворювання печінки, включаючи алкогольне ураження печінки), а також особи з факторами ризику (паління та зловживання алкоголем).

Безпечність та імуногенність вакцини Превенар^® 13 було доведено у осіб віком 50 років та старше, включаючи осіб, які раніше були вакциновані пневмококовою полісахаридною вакциною.

Дорослі, які раніше не були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною

У прямому порівняльному дослідженні, яке було проведене із залученням осіб віком 60–64 роки, учасники отримували разові дози вакцини Превенар^® 13 або 23-валентної полісахаридної вакцини. У тому ж дослідженні інша група дорослих віком 50–59 років отримувала разову дозу вакцини Превенар^® 13.

Порівняння значень ГСТ ОФР (через 1 місяць після вакцинації) у 60–64-річних учасників, які отримували разову дозу Превенар^® 13 або 23-валентної полісахаридної вакцини, та у 50–59-річних учасників, які отримували разову дозу вакцини Превенар^® 13, наведені у таблиці 4.

Таблиця 4

ГСТ ОФР у дорослих учасників віком 60–64 роки, що отримували Превенар^® 13 або 23-валентну полісахаридну вакцину (PPSV23) та у дорослих осіб віком 50–59 років, які отримували Превенар^® 13^{а, б, в}

У дорослих віком 60–64 роки ГСТ ОФР для вакцини Превенар^® 13 були не менше, ніж ГСТ ОФР, отримані для 23-валентної полісахаридної вакцини (для 12 серотипів, що входили до складу обох вакцин). Для 9 серотипів титри ОФР були статистично достовірно більш високими у осіб, які отримували вакцину Превенар^® 13.

У дорослих віком 50–59 років ГСТ ОФР для всіх 13 серотипів вакцини Превенар^® 13 були не меншими, ніж рівні імунної відповіді на Превенар^® 13 у осіб віком 60–64 роки. Для 9 серотипів імунна відповідь залежала від віку та була статистично достовірно більш вираженою у осіб 50–59 років, ніж у осіб 60–64 років.

У всіх дорослих осіб віком ³ 50 років, які отримали разову дозу вакцини Превенар^® 13, титри ОФР для серотипу 6А були значно вищими, ніж у осіб віком ³ 60 років, які отримали разову дозу 23-валентної полісахаридної вакцини.

Через рік після вакцинації препаратом Превенар^® 13 титри ОФР знизились порівняно з рівнями, визначеними через місяць після вакцинації. Водночас, титри ОФР для всіх серотипів залишались вищими, ніж на вихідному рівні:

Дорослі, які раніше були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною

Порівняння імунної відповіді на введення Превенар^® 13 та 23-валентної полісахаридної вакцини проводили у прямому порівняльному дослідженні за участю осіб віком від 70 років і старше, які щонайменше за 5 років до вакцинації у дослідженні отримували разову дозу пневмококової полісахаридної вакцини.

Порівняння значень ГСТ ОФР (через 1 місяць після вакцинації) у раніше вакцинованих пневмококовою полісахаридною вакциною учасників віком старше 70 років, які отримали разову дозу вакцини Превенар^® 13 або 23-валентної полісахаридної вакцини, наведені у таблиці 5.

Таблиця 5

ГСТ ОФР у дорослих учасників віком старше 70 років раніше вакцинованих пневмококовою полісахаридною вакциною, які отримували разову дозу Превенар^® 13 або 23-валентної полісахаридної вакцини (PPSV23) ^{а, б, в}

У дорослих осіб вакцинованих пневмококовою полісахаридною вакциною щонайменше за 5 років до початку клінічного дослідження ГСТ ОФР для вакцини Превенар^® 13 були не меншими, ніж відповідні показники для 12 спільних серотипів 23-валентної полісахаридної вакцини. Більш того, у цьому дослідженні для 10 з 12 спільних серотипів було показано статистично достовірно більші рівні ГСТ ОФР. Після вакцинації препаратом Превенар^® 13 імунна відповідь на серотип 6А була статистично достовірно більш вираженою, ніж після вакцинації 23-валентною полісахаридною вакциною.

У осіб віком 70 років та старших, які раніше були вакциновані 23-валентною полісахаридною вакциною щонайменше за 5 років до початку дослідження, через рік після вакцинації препаратом Превенар^® 13 титри ОФР знизились порівняно з рівнями, отриманими через місяць після вакцинації. Водночас, титри ОФР для всіх серотипів залишались вищими, ніж на вихідному рівні:

Показання для застосування

Активна імунізація проти інвазивних захворювань, пневмонії та гострого середнього отиту, спричинених Streptococcus pneumoniae, у немовлят та дітей віком від 6 тижнів до 17 років.

Активна імунізація проти інвазивних захворювань, спричинених Streptococcus pneumoniae, у дорослих віком 50 років та старше.

Застосування вакцини Превенар^® 13 має базуватись на основі офіційних рекомендацій із урахуванням впливу інвазивних захворювань у різних вікових групах, а також варіабельності епідеміології серотипів у різних географічних зонах.

Спосіб застосування і дози

Вакцину слід вводити внутрішньом’язово. Препарат бажано вводити у наступні ділянки: передньолатеральна поверхня стегна (латеральний широкий м’яз стегна) у немовлят або дельтовидний м’яз плеча у дітей та дорослих.

Схема імунізації:

Схема імунізації вакциною Превенар^® 13 має базуватися на офіційних рекомендаціях.

Немовлятам, які отримали першу дозу Превенар^® 13, рекомендовано закінчити курс вакцинації препаратом Превенар^® 13.

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років

Немовлята віком від 6 тижнів до 6 місяців

Первинна вакцинація трьома дозами

Рекомендований курс імунізації складається з чотирьох доз по 0,5 мл кожна. Первинна вакцинація у немовлят складається з трьох доз. Першу дозу звичайно вводять у віці 2 місяці. Інтервал між дозами становить не менше 1 місяця. Першу дозу можна вводити у віці не менше 6 тижнів. Четверту дозу (ревакцинація) рекомендується вводити у віці 11–15 місяців.

Первинна вакцинація двома дозами

Альтернативно, коли Превенар^® 13 призначають в межах стандартної програми імунізації немовлят, можна застосовувати курс, що складається з трьох доз, по 0,5 мл кожна. Першу дозу можна вводити, починаючи з 2-місячного віку, другу — через 2 місяці. Третю дозу (ревакцинація) рекомендується вводити у віці 11–15 місяців.

Немовлята та діти віком старше 7 місяців, які не проходили вакцинацію

Немовлята віком 7–11 місяців

Дві дози, по 0,5 мл кожна, з інтервалом між дозами не менше 1 місяця. Третю дозу рекомендується вводити на другому році життя.

Діти віком 12–23 місяці

Дві дози, по 0,5 мл кожна, з інтервалом між дозами не менше 2 місяців.

Діти віком 2 — 5 років

Одна доза — 0,5 мл.

Немовлята та діти, які попередньо були вакциновані Превенаром (7-валентним) (Streptococcus pneumoniae серотипи 4, 6В, 9V, 14, 18C, 19F та 23F).

Превенар^® 13 містить ті ж самі 7 серотипів пневмококових полісахаридів, кон’югованих з тим самим білком-носієм CRM _197, що входять до складу Превенару. Немовлят та дітей, імунізацію яких було розпочато з Превенаром, можна перевести на Превенар^® 13 на будь-якому етапі імунізації.

Діти молодшого віку (12–59 місяців) повністю імунізовані Превенаром (7-валентним)

Дітям молодшого віку, які вважаються повністю імунізованими Превенаром (7-валентним), слід ввести одну дозу 0,5 мл Превенару 13, щоб індукувати імунну відповідь на 6 додаткових серотипів. Цю дозу Превенару 13 слід ввести щонайменше через 8 тижнів після останньої дози Превенару (7-валентного) (див. розділ 5.1).

Діти віком 5 –17 років

Дітям віком від 5 до 17 років можна вводити одну дозу Превенару 13, якщо вони раніше були вакциновані однією або більшою кількістю доз Превенару. Цю дозу Превенару 13 слід ввести щонайменше через 8 тижнів після останньої дози Превенару (7-валентного) .

Дорослі віком від 50 років

Одна разова доза.

Необхідність ревакцинації наступною дозою вакцини Превенар^® 13 встановлено не було.

Якщо використання 23-валентної полісахаридної вакцини вважається доцільним, слід спершу вводити Превенар^® 13 незалежно від стану вакцинації іншими пневмококовими вакцинами (див. розділи «Особливості застосування» та «Імунологічні і біологічні властивості»).

Побічна дія

Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях або протягом постмаркетингового періоду застосування вакцини, наведені нижче за класами систем органів у порядку зниження частоти та тяжкості. Частоту визначають за наступними категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000), частота невідома (неможливо встановити, виходячи з наявної інформації).

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років

Безпечність вакцини оцінювали у контрольованих клінічних дослідженнях із залученням 4429 здорових немовлят віком від 6 тижнів на момент першої вакцинації та 11–16 місяців на момент ревакцинації. Протягом дослідження було застосовано 14267 доз препарату Превенар^® 13. В усіх дослідженнях за участю немовлят Превенар^® 13 застосовували одночасно зі звичайними педіатричними вакцинами.

Також оцінювали безпеку застосування вакцини у 354 дітей (віком від 7 місяців до 5 років), які раніше не були вакциновані.

До найбільш розповсюджених побічних проявів у немовлят та дітей віком від 6 тижнів та 5 років належать реакції у місці введення, лихоманка, дратівливість, зниження апетиту та підвищена сонливість і/або погіршення сну.

У клінічному дослідженні у немовлят, вакцинованих на 2, 3, та 4 місяці життя, повідомлялося про більшу частоту випадків підвищення температури ≥ 38 °C серед немовлят, яким вводили Превенар (7-валентний) одночасно з Інфанриксом гекса (від 28,3% до 42,3%), ніж у немовлят, які отримували тільки Інфанрикс гекса (від 15,6% до 23,1%). Після ін'єкції бустер-дози у віці від 12 до 15 місяців частота випадків підвищення температури ≥ 38 °C становила 50,0% у немовлят, які отримували одночасно Превенар (7-валентний) та Інфанрикс гекса, порівняно з 33,6% у немовлят, які отримували тільки Інфанрикс гекса. Ці реакції були переважно помірними (39 °C або менше) та тимчасовими.

Повідомлялося про підвищення частоти виникнення побічних реакцій у місці введення вакцини у дітей старше 12 місяців порівняно з частотою виникнення, яка спостерігалась у немовлят під час первинного курсу введення Превенар^® 13.

Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях

В клінічних дослідженнях профіль безпеки вакцини Превенар^® 13 був подібним до Превенару. Нижчезазначена частота ґрунтується на побічних реакціях, що були кваліфіковані як пов’язані з вакцинацією препаратом Превенар^® 13 у клінічних дослідженнях.

Розлади з боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості, такі як набряк обличчя, задишка, бронхоспазм.

Розлади з боку нервової системи:

рідко: судоми (включаючи фебрильні судоми), гіпотонічно-гіпореспонсивний епізод.

Розлади з боку травної системи:

дуже часто: знижений апетит;

нечасто: блювання; діарея.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

рідко: висип, кропивниця або висип, подібний до кропивниці.

Загальні розлади та реакції у місці введення:

дуже часто: гіпертермія, роздратованість, будь-яке почервоніння у місці введення, затвердіння/набряк або біль/болючість, сонливість, порушення сну. Почервоніння місця введення або затвердіння/припухлість розміром 2,5 см — 7,0 см (після ревакцинації та у дітей старшого віку (2–5 років));

часто: підвищення температури тіла > 39 °С, обмеження рухів у місці введення (через виникнення болю), почервоніння у місці введення або набряк/затвердіння розміром 2,5 см — 7,0 см (після курсу вакцинації у ранньому віці);

нечасто: почервоніння у місці введення, припухлість/затвердіння розміром > 7,0 см, плач.

Небажані реакції, зафіксовані під час постреєстраційного застосування Превенару 13

Хоча наступні небажані реакції на лікарський препарат не спостерігалися під час клінічних досліджень Превенар^® 13 у немовлят та дітей, наступні явища вважаються небажаними реакціями на лікарський препарат Превенар^® 13, оскільки вони були зареєстровані протягом постреєстраційного застосування препарату. Оскільки ці реакції були отримані зі спонтанними звітами, їх частоту не можна було визначити, а отже вона вважалася невідомою.

Розлади з боку кровоносної та лімфатичної системи:

лімфаденопатія (обмежена місцем ведення ін’єкції).

Розлади з боку імунної системи:

анафілактична/анафілактоїдна реакція, включаючи шок, ангіоневротичний набряк;

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

багатоформна еритема.

Загальні розлади та реакції у місці введення:

почервоніння, запалення, свербіж у місці введення, почервоніння обличчя.

Додаткова інформація щодо особливих груп пацієнтів: апное у глибоко недоношених дітей (≤ 28 тижнів вагітності).

Діти та підлітки віком від 6 до 17 років

Безпечність препарату оцінювали у 592 дітей віком від 6 до 17 років, 294 дітей віком від 5 до 10 років, попередньо імунізованих щонайменше однієї дозою Превенару, та 298 дітей віком від 10 до 17 років, які не отримували пневмококової вакцини. Найпоширенішими небажаними явищами у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років були:

Розлади з боку нервової системи

Часто: головні болі

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: Знижений апетит

Часто: блювання, діарея

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висипання, кропив'янка або висипання, подібні до кропив'янки

Загальні розлади та реакції у місці введення

Дуже часто: дратівливість; еритема у будь-якому місці введення вакцини;

ущільнення/припухлість або біль/болісність; сонливість; погана якість сну; болісність у місці ін'єкції вакцини (в тому числі порушення руху);

Часто: пірексія.

Інші небажані явища, які попередньо спостерігалися у немовлят та дітей віком від 6 тижнів до 5 років, можуть також бути застосовними до цієї вікової групи, але не спостерігалися у цьому дослідженні, можливо через невеликий розмір вибірки.

Дорослі віком від 50 років

Оцінку безпеки проводили у 6 клінічних дослідженнях за участю 6198 дорослих віком від 50 до 95 років. Превенар^® 13 вводили 5667 дорослим учасникам, з яких 2616 (46,2%) мали вік від 50 до 64 років, а 3051 (53,8%) належали до вікової групи 65 років та старше. 1916 пацієнтів із загального числа осіб, що отримували Превенар^® 13, раніше (щонайменше за 3 роки до щеплення у дослідженні) були вакциновані 23-валентною пневмококовою полісахаридною вакциною, а 3751 пацієнт не проходив раніше вакцинацію 23-валентною полісахаридною вакциною. Незалежно від того, чи мала місце попередня вакцинація, у осіб віком 65 років та старше спостерігали меншу кількість небажаних реакцій, ніж у більш молодих осіб. Загалом для обох вікових груп категорії частоти не відрізнялись.

Небажані реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях

У кожному клінічному дослідженні реєстрацію місцевих та системних реакцій проводили щоденно протягом 14 днів після кожної вакцинації. Нижче наведено частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних з вакцинацією дорослих осіб вакциною Превенар^® 13:

Розлади метаболізму та травлення:

дуже часто: зниження апетиту.

Розлади з боку нервової системи:

дуже часто: головний біль.

Розлади з боку травної системи:

дуже часто: діарея;

часто: блювання;

нечасто: нудота.

Розлади з боку імунної системи:

нечасто: реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, задишка, бронхоспазм.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини:

дуже часто: висипання.

Загальні розлади та реакції у місці введення:

дуже часто: озноб, стомлюваність, еритема, затвердіння чи набряк, біль або болючість у місці ін’єкції, обмеження рухів кінцівки;

часто: лихоманка;

нечасто: локальна лімфаденопатія у місці ін’єкції.

Розлади з боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин:

дуже часто: артралгія, міалгія.

Загалом введення вакцини Превенар^® 13 особам, що вже раніше були вакциновані пневмококовою полісахаридною вакциною, не супроводжувалось значними відмінностями у частоті побічних реакцій.

При одночасному застосуванні Превенар^® 13 та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини спостерігали підвищення частоти певних очікуваних системних реакцій порівняно з введенням окремо тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини (головний біль, озноб, висипання, зниження апетиту, артралгія та міалгія) або вакцини Превенар^® 13 (головний біль, стомлюваність, озноб, зниження апетиту та артралгія).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючих речовин, до будь-якої з допоміжних речовин або до дифтерійного анатоксину.

Застосування препарату Превенар^® 13, як і інших вакцин, слід відкласти у осіб з гострими, тяжкими фебрильними захворюваннями. Однак наявність інфекції легкого ступеня, такої як застуда, не потребує відкладання терміну вакцинації.

При проведенні вакцинації на території України слід керуватися діючими наказами МОЗ України щодо інформації з протипоказань та взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Особливості застосування

Превенар^® 13 не слід застосовувати внутрішньосудинно.

Протягом зберігання може відбутися розшарування вакцини на білий осад та прозорий розчин. Перед витисненням повітря із шприцу вакцину слід добре струсити до отримання однорідної білої суспензії. Перед застосуванням вакцину слід візуально перевірити щодо наявності твердих часток та/або зміни зовнішнього вигляду. Не застосовувати, якщо вміст виглядає інакше, ніж описано. Невикористані залишки або відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Як і для усіх ін’єкційних вакцин, необхідно забезпечити медичний нагляд протягом 30 хв. з моменту вакцинації та можливість отримання відповідного лікування при виникненні анафілаксії, яка у рідкісних випадках може розвинутися після застосування вакцини.

Вакцину не слід вводити в/м пацієнтам з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями коагуляції, яким можуть бути протипоказані внутрішньом’язові ін’єкції, але можна вводити підшкірно, якщо потенційна користь явно переважає ризик від застосування вакцини.

Превенар^® 13 захищає тільки від серотипів Streptococcus pneumoniae, які входять до складу вакцини та не захищає від інших мікроорганізмів, що спричиняють інвазивні захворювання, пневмонію або середній отит. Як будь-яка інша вакцина, Превенар^® 13 не може захистити всіх осіб, які отримують вакцину, від пневмококової інфекції.

У пацієнтів з порушеною імунологічною реактивністю, зумовленою імуносупресивною терапією, генетичним дефектом, ВІЛ-інфекцією або іншими причинами, утворення антитіл у відповідь на активну імунізацію може бути зниженим.

На цей час дані з безпеки та імуногенності вакцини Превенар^® 13 стосовно пацієнтів, які входять в інші специфічні групи високого ризику щодо інвазивного пневмококового захворювання (наприклад, діти з іншою уродженою або набутою дисфункцією селезінки, ВІЛ-інфіковані, із злоякісним захворюванням, трансплантацією гемопоетичних стовбурних клітин, нефротичним синдромом) відсутні. Можливість вакцинації у групах високого ризику слід розглядати індивідуально.

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років

У клінічних дослідженнях Превенар^® 13 викликав імунну відповідь на усі тринадцять серотипів, що входять до складу вакцини. Імунна відповідь на серотип 3 після ревакцинації не перевищувала рівні, що спостерігалися після серії вакцинації у ранньому дитячому віці. Клінічне значення цього спостереження щодо індукції імунної пам’яті серотипу 3 невідоме.

Відсоток осіб, у яких вироблялися функціональні антитіла (титри OPA ≥ 1:8) до серотипів 1, 3 та 5 був високим. Проте середні геометричні значення титрів ОРА були нижчими за відповідні значення титрів для кожного з решти додаткових серотипів вакцини; клінічна значущість цього спостереження для ефективності захисту невідома.

Обмежені дані продемонстрували, що 7-валентний Превенар (первинний курс трьома дозами) викликає задовільну імунну відповідь у немовлят з серповидно-клітинною анемією, причому профіль безпеки був схожим з тим, що спостерігається у групах без наявності високого ризику.

Діти віком до 2 років повинні проходити курс вакцинації препаратом Превенар^® 13, який відповідає їхньому віку. Застосування пневмококової кон’югованої вакцини не заміняє застосування 23-валентних пневмококових полісахаридних вакцин у дітей віком ≥ 2 років з такими станами, як серповидно-клітинна анемія, аспленія, ВІЛ-інфекція, хронічне захворювання або ослаблена імунна система, що відносять їх до групи підвищеного ризику щодо інвазивного захворювання, спричиненого Streptococcus pneumoniae. За наявності рекомендацій, діти з групи ризику віком 24 місяці і старше, які вже були первинно вакциновані Превенар^® 13, повинні отримувати 23-валентну пневмококову полісахаридну вакцину. Інтервал між застосуванням 13-валентної пневмококової кон’югованої вакцини (Превенар^® 13) та 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини повинен становити принаймні 8 тижнів. Немає даних про те, чи може застосування 23-валентної пневмококової полісахаридної вакцини у дітей, які не отримували первинної вакцинації, або у дітей, яких було первинно вакциновано Превенар^® 13, призвести до низької реактивності на наступні дози Превенар^® 13.

При первинному курсі імунізації глибоко недоношених немовлят (народжених ≤ 28 тижнів вагітності) та особливо тих, що мають незрілість дихальних шляхів в анамнезі, слід враховувати потенційний ризик розвитку апное та необхідність моніторингу дихання протягом 48–72 годин. Оскільки у цієї групи немовлят користь від вакцинації є значною, не слід відміняти або відкладати вакцинацію.

Очікується, що серотипи вакцини захищають від ГСО значно менше, ніж від інвазивних захворювань. Оскільки середній гострий отит викликають багато інших організмів, окрім пневмококових серотипів, наявних в цій вакцині, очікується, що захист від усіх середніх отитів буде низьким.

При одночасному застосуванні Превенару^® 13 з Інфанриксом гекса (DTPa-HBV–IPV/Hib) частота розвитку фебрильних реакцій є подібною до тієї, що спостерігається при одночасному застосуванні Превенару (7-валентного) та Інфанриксу гекса.

Для дітей з судомними порушеннями або з фебрильними судомами в анамнезі, а також для всіх дітей, які отримують Превенар^® 13 одночасно з вакцинами, до складу яких входить цільноклітинний коклюшний компонент, слід провести жарознижувальне лікування згідно з місцевими рекомендаціями щодо лікування.

Передозування

Передозування вакциною Превенар^® 13 малоймовірне через його форму випуску у вигляді попередньо наповненого шприца. Проте існують повідомлення про передозування вакцини Превенар^® 13, яке описується як застосування наступних доз через менший, ніж рекомендовано, інтервал часу після попередньої дози. Загалом небажані явища, про які повідомлялося при передозуванні, відповідають тим, про які повідомлялося при застосуванні доз за рекомендованою схемою для Превенар^® 13.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Даних стосовно використання пневмококового 13-валентного кон’югату у вагітних жінок немає.

Дослідження на тваринах не показали наявності безпосереднього або опосередкованого шкідливого впливу на репродуктивну функцію.

Невідомо, чи виділяється пневмококовий 13-валентний кон’югат з грудним молоком людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та використовувати інші механізми не проводилися.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Превенар^® 13 не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, оскільки недостатньо даних з дослідження сумісності.

Немовлята та діти віком від 6 тижнів до 5 років

Вакцину Превенар^® 13 можна застосовувати одночасно з будь-якими з наступних антигенів, що застосовуються як у моно-, так і у комбінованих вакцинах: дифтерії, правця, цільноклітинного або ацелюлярного кашлюкового компоненту, ротавірусної вакцини, захворювань, які викликаються Haemophilius influenzaе типу b, інактивованого поліомієліту, гепатиту В, менінгококовий серогрупи С, кору, епідемічного паротиту, краснухи, вітряної віспи.

Діти віком від 6 до 17 років

На сьогодні немає даних щодо сумісного застосування з іншими вакцинами.

Дорослі віком від 50 років

Превенар^® 13 може бути використаний одночасно з сезонною тривалентною інактивованою протигрипозною вакциною.

Результати двох досліджень, проведених на дорослих пацієнтах віком 50–59 років та 65 років і старше, була показана можливість одночасного застосування вакцини Превенар^® 13 та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини. Відповідь на введення трьох антигенів, що входять до складу тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини, при введенні цієї вакцини окремо та у поєднанні з вакциною Превенар^® 13 була співставною.

При одночасному застосуванні вакцини Превенар^® 13 та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини імунна відповідь на Превенар^® 13 була менш вираженою, ніж при самостійному введенні вакцини Превенар^® 13. Клінічне значення цього явища невідоме.

Дослідження одночасного застосування з іншими вакцинами не проводили.

Різні ін’єкційні вакцини слід завжди вводити в різні ділянки тіла.

Досліджень одночасного застосування вакцини Превенар^® 13 та 23-валентної полісахаридної вакцини не проводили. У клінічних дослідженнях застосування вакцини Превенар^® 13 через 1 рік після 23-валентної полісахаридної вакцини імунна відповідь для всіх серотипів була менш вираженою порівняно з імунною відповіддю осіб, яким не проводили попередню імунізацію 23-валентною полісахаридною вакциною. Клінічне значення цього явища невідоме.

Умови зберігання.

Зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Вакцина зберігає стабільність протягом 4 днів при температурі до 25 °C. У кінці цього періоду її слід використати або утилізувати. Цією інформацією повинні керуватися працівники сфери охорони здоров'я у випадку тимчасових коливань температури.

Термін придатності.

3 роки.

Пакування.

По 1 дозі (0,5 мл) суспензії для ін’єкцій у попередньо наповненому шприці об’ємом 1 мл (скло гідролітичного типу I) з шток-поршнем (поліпропілен), з обмежувачем руху поршня (хлорбутиловий каучук, що не містить латексу) і захисним ковпачком (ізопрен бромбутиловий каучук, що не містить латексу).

По 1 попередньо наповненому шприцу та одній відокремленій голці в індивідуальному чохлі вкладають у закритий пластиковий контейнер. Пластиковий контейнер разом з інструкцією про застосування медичного імунобіологічного препарату вкладають у картонну коробку.

Виробник.

1. Ваєт Фармасеутикалс/Wyeth Pharmaceuticals.

Адреса: Нью Лейн, Хавант, Гемпшир PO9 2NG, Велика Британія/New Lane, Havant, Hampshire PO9 2NG, United Kingdom.

2. Пфайзер Ірленд Фармасеутикалс/Pfizer Ireland Pharmaceuticals.

Адреса: Грендж Кастл Бізнес Парк, Клондалкін, Дублін 22, Ірландія/Grange Castle Business Park, Clondalkin, Dublin 22, Ireland.

3. Ваєт Фармасеутикал/Wyeth Pharmaceutical.

Адреса: 401 Нос Мідлтаун Роад, Перл Рівер, 10965 Нью-Йорк, США/401 North Middletown Road, Pearl River, NY 10965, USA

4. Бакстер Фармасеутикал Солюшинс ЛЛС/Baxter Pharmaceutical Solutions LLС

Адреса: 927 Саус Каррі Пайк, Блюмінгтон, Індіана 47403–2624, США/927 South Curry Pike Bloomington IN 47403–2624, USA

У випадку побічної дії після застосування МІБП необхідно направити термінове повідомлення до Управління лікарських засобів та медичної продукції Міністерства охорони здоров’я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел. 200–07–93); Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» (03151 м. Київ, вул. Ушинського ,40 тел. 393–75–86) та на адресу підприємства-виробника.