ВЕНТАВІС Ціна

Склад:

діюча речовина: iloprost;

1 мл розчину містить ілопросту трометамол, що еквівалентно 10 мкг ілопросту;

1 ампула з 2 мл розчину для інгаляцій містить ілопросту трометамол, що еквівалентно 20 мкг ілопросту;

допоміжні речовини: трометамол, етанол 96%, натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інгаляцій.

Фармакотерапевтична група. Антиагреганти.

Код АТС B01A C11.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ) (група 1 за ВООЗ) для покращення комбінованого показника, який складається з толерантності до фізичного навантаження, симптомів (функціональні класи за NYHA) та відсутності клінічного погіршення.

За даними клінічних досліджень доведена ефективність при застосуванні переважно пацієнтам з ідіопатичною або спадковою ЛАГ (65%) NYHA III.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до ілопросту або до будь-якого іншого компонента препарату.
• Стани, при яких дія препарату на тромбоцити може підвищити ризик виникнення кровотечі (наприклад, пептичні виразки у стадії загострення, травма, внутрішньочереп-ний крововилив).
• Ішемічна хвороба серця тяжкого ступеня або нестабільна стенокардія.
• Інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців.
• Декомпенсована серцева недостатність при відсутності ретельного контролю лікаря.
• Тяжкі аритмії.
• Підозра на застійні явища в легенях.
• Цереброваскулярні захворювання (у тому числі транзиторна ішемічна атака, інсульт) упродовж останніх 3 місяців.
• Легенева гіпертензія внаслідок венозної оклюзії.
• Не пов’язані з легеневою гіпертензією спадкові або набуті вади клапанів з вираженими порушеннями функції міокарда.
• Дитячий вік до 18 років.
• Вагітність або період годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати препарат слід тільки під контролем лікаря, який має досвід лікування легеневої гіпертензії.

Вентавіс призначений для застосування шляхом інгаляції.

Готовий до застосування розчин вводити за допомогою відповідних інгаляційних пристроїв (інгаляторів) згідно з рекомендаціями, наведеними у підрозділі «Вказівки до застосування». Терапію необхідно пристосувати до потреб конкретного пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тривалість лікування залежить від клінічного статусу і визначається лікарем.

Дорослі пацієнти

Кожну серію інгаляції слід розпочинати з дози, що становить 2,5 мкг (що відповідає дозі ліків у трубці інгалятора). Дозу можна підвищити до 5 мкг ілопросту залежно від потреб та переносимості кожного конкретного пацієнта. У випадку поганої переносимості дози 5 мкг необхідно зменшити дозу до 2,5 мкг.

Дозу, що відповідає серії інгаляцій, слід вводити 6–9 разів на день залежно від потреб та переносимості кожного конкретного пацієнта.

Залежно від потрібної дози у трубці та балончику інгалятора тривалість кожної серії інгаляцій становить приблизно 4–10 хв.

Пацієнти з порушеною функцією печінки

Виведення ілопросту з організму знижується у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Щоб уникнути небажаної акумуляції препарату протягом дня, потрібен особливий контроль за цією групою пацієнтів під час титрування початкової дози. Спершу дози по 2,5 мкг слід вводити з інтервалами, що становлять не менше 3 годин (відповідає введенню максимально 6 разів на день). Після цього інтервали між дозуванням можна обережно скоротити з огляду на переносимість препарату пацієнтом. Якщо показане подальше підвищення дози до 5 мкг, препарат слід також спершу вводити з інтервалами, що становлять не менше 3 годин, які можна згодом скоротити залежно від переносимості пацієнта. Подальша небажана кумуляція препарату після лікування протягом кількох днів малоймовірна через перерву на ніч.

Пацієнти з порушеною функцією нирок

Немає потреби у корекції дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв (що визначається за сироватковим рівнем креатиніну за формулою Cockroft-Gault). Пацієнти з кліренсом креатиніну ≤ 30 мл/хв не брали участі у клінічних дослідженнях препарату Вентавіс. На підставі даних, отриманих з ілопростом для внутрішньовенного введення, при нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення препарату з організму зменшується (див. рекомендації щодо дозування у розділі для пацієнтів з порушенням функції печінки).

Вказівки до застосування.

Вміст однієї відкритої ампули препарату Вентавіс слід повністю перенести в балончик інгалятора перед кожною серією інгаляцій.

Невикористаний під час серії інгаляцій розчин слід знищити.

Також необхідно чітко дотримуватись інструкцій щодо гігієни та очищення небулайзера, що додаються виробниками пристроїв.

Застосування з інгаляторами:

Загалом для інгаляційної терапії препаратом Вентавіс слід застосовувати зареєстровані компресорні, ультразвукові інгалятори або інгалятори з вібруючою сіткою-мембраною.

Інгалятори, що підходять для інгаляції ілопросту, повинні доставляти 2,5 мкг або 5 мкг ілопросту в трубці за період 4–10 хв. Мас-медіанний аеродинамічний діаметр (ММАД) аерозолю становить 1–5 мкм.

Щоб мінімізувати ризик ненавмисного впливу препарату, рекомендується застосовувати Вентавіс з інгаляторами із системою фільтрів або системою для запуску інгаляції та підтримувати кімнату у добре вентильованому стані.

Перехід на інший тип інгалятора слід здійснювати під наглядом лікаря.

Побічні реакції.

Побічні реакції, про які повідомляється нижче, базуються на об’єднаних даних клінічних досліджень фази II і III з участю 131 пацієнта, які приймали препарат, та на даних постмаркетингового спостереження.

Крім місцевих реакцій, спричинених введенням ілопросту шляхом інгаляції, таких як кашель, побічні реакції на ілопрост пов’язані з фармакологічними властивостями простагландинів. Побічні реакції, що спостерігались у ході клінічних досліджень найчастіше (≥ 20%), включають вазодилатацію, включаючи гіпотензію, головний біль та кашель. Найсерйознішими побічними реакціями були артеріальна гіпотензія, епізоди кровотеч та бронхоспазм.

Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні Вентавісу, наведені у таблиці нижче. Вони зазначені відповідно до класифікації систем органів (MedDRA, версія 14.0). Відповідні терміни з вказаної класифікації були використані для описання певних реакцій та відповідних станів. Побічні реакції, визначені за даними клінічних досліджень, класифіковані відповідно до частоти їх виникнення таким чином: дуже часто :1/10 та часто: 1/100 до <1/10.

Побічні реакції, виявлені лише протягом постмаркетингового спостереження і частоту яких не можна встановити, визначені як «частота невідома».

У кожній групі небажані ефекти зазначені у порядку зниження їх тяжкості.

* Було зареєстровано небезпечні для життя і/або летальні випадки.

^§ Епізоди кровотеч (в основному носові кровотечі і кровохаркання) спостерігалися дуже часто у популяції з високою часткою пацієнтів, які приймали антикоагулянти як супутню терапію. Ризик кровотечі може збільшуватися у пацієнтів, які приймають як супутню терапію інгібітори агрегації тромбоцитів або антикоагулянти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Опис окремих небажаних явищ

Синкопальний стан є поширеним симптомом самого захворювання, але він також може виникати під час лікування. Збільшення частоти синкопальних станів може свідчити про загострення захворювання або про недостатню ефективність препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Периферичні набряки є дуже поширеним симптомом самого захворювання, але вони можуть також часто виникати під час лікування. Поява периферичного набряку може свідчити про загострення захворювання або про недостатню ефективність препарату.

У пацієнтів з легеневою гіпертензією синкопальний стан був дуже частим явищем і його частота значно не відрізнялася між групами лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування.

• Симптоми передозування.

Не зареєстровано жодного випадку передозування. При передозуванні можуть спостерігатися гіпотензивні/вазовагальні реакції, а також головний біль, припливи, нудота, блювання та діарея. Також можливе підвищення артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, біль у спині або кінцівках.

• Лікування при передозуванні.

Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується припинити застосування та проводити симптоматичну терапію і моніторинг.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Жінкам з легеневою гіпертензією слід уникати вагітності, оскільки це може призвести до небезпечного для життя загострення хвороби. На даний момент існує недостатньо даних щодо застосування Вентавісу вагітним. Дослідження на щурах з тривалим внутрішньовенним введенням ілопросту продемонстрували наявність аномалій кінцівок у кількох плодів/щурят без дозової залежності. Ці ефекти не розглядаються як тератогенні, вони швидше за все пов'язані з ілопрост-індукованою затримкою росту через гемодинамічні зміни у фетоплацентарній одиниці та не спостерігаються в інших видів (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини невідомий. Зважаючи на це, Вентавіс протипоказано застосовувати вагітним жінкам. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування Вентавісом.

Годування груддю

Невідомо, чи екскретуються ілопрост/метаболіти у грудне молоко. За даними доклінічних досліджень, ілопрост і/або метаболіти екскретуються у молоко у незначній кількості (менше 1% від дози ілопросту, введеного внутрішньовенно). Тому під час лікування Вентавісом (див. розділ «Особливості застосування») слід припинити годування груддю.

Діти.

Досвід застосування препарату дітям обмежений. Зважаючи на це, Вентавіс протипоказано застосовувати цій групі пацієнтів.

Особливі заходи безпеки.

Розчин для інгаляцій Вентавіс не повинен потрапляти на шкіру та в очі; слід уникати перорального застосування препарату. Під час сеансів інгаляцій не рекомендується використовувати маску, слід застосовувати трубку інгалятора.

Особливості застосування.

Ризик синкопальних станів

На початку лікування препаратом Вентавіс слід моніторувати основні показники стану організму пацієнта. Для хворих зі зниженим системним тиском необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ. Лікування препаратом Вентавіс не слід розпочинати, якщо у пацієнта систолічний АТ нижче 85 мм рт.ст.

Лікарі повинні звертати особливу увагу на наявність у пацієнта супутніх хвороб або одночасне застосування лікарських засобів, які можуть підвищувати ризик розвитку синкопального стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Синкопальний стан є поширеним симптомом самої хвороби. Пацієнти з легеневою гіпертензією, у яких розвивається синкопальний стан, повинні уникати надмірного напруження, наприклад, під час фізичного навантаження. Перед фізичним навантаженням рекомендується здійснити інгаляцію. Легеневий вазодилататорний ефект ілопросту у вигляді легеневих інгаляцій є нетривалим (1–2 години). Збільшення частоти синкопальних станів може відображати недоліки режиму терапії і/або загострення захворювання, у цьому випадку слід розглянути питання про потребу адаптувати і/або змінити схему (див. розділ «Побічні реакції»).

Бронхоспазм

Інгаляція препаратом Вентавіс може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму, особливо у пацієнтів з гіперреактивністю бронхів (див. розділ «Побічні реакції»). Користь від терапії не була підтверджена для пацієнтів з наявністю хронічного обструктивного захворювання легень та тяжкої астми. Пацієнти з супутніми інфекційними захворюванням легень у гострій стадії, з хронічним обструктивним захворюванням легень та тяжкою астмою повинні знаходитись під ретельним моніторингом лікаря.

Легенева венозна гіпертензія

Вентавіс не слід застосовувати як терапію першочергового вибору при тромбоемболічній легеневій гіпертензії, якщо можлива хірургічна операція.

При появі ознак набряку легень при застосуванні ілопросту у вигляді інгаляцій у пацієнтів з легеневою гіпертензією слід розглянути питання про наявність асоційованого венооклюзивного захворювання легень. У такому випадку лікування слід припинити.

Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю

При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і порушенні функції печінки виведення препарату з організму знижується, що було продемонстровано даними дослідженнями внутрішньовенного застосування ілопросту. Рекомендується обережне титрування початкової дози з інтервалами у застосуванні, що становлять 3–4 години.

Вагітність або годування груддю

На даний час існує недостатньо даних щодо застосування Вентавісу вагітним. Тому жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування Вентавісом (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Невідомо, чи екскретуються ілопрост/метаболіти у грудне молоко. Тому жінки не повинні годувати груддю під час лікування препаратом Вентавіс (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Вентавіс не рекомендовано застосовувати пацієнтам з нестабільною легеневою гіпертензією з прогресуючою правошлуночковою недостатністю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід бути уважним на початку терапії щодо виникнення будь-яких ефектів. У пацієнтів, у яких спостерігаються пов’язані з артеріальною гіпотензією симптоми, такі як запаморочення, швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами може бути значно порушена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ілопрост може посилювати антигіпертензивну дію засобів, що розширюють судини, а також антигіпертензивних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»). Необхідно дотримуватися обережності при супутньому призначені препарату Вентавіс із засобами, що розширюють судини, або з антигіпертензивними препаратами, оскільки може виникнути потреба у корекції дози.

Через інгібування ілопростом агрегації тромбоцитів його застосування в комбінації з антикоагулянтами (наприклад, гепарином, антикоагулянтами, похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (такими як ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби, інгібітори фосфодіестерази або нітровмісні засоби, що розширюють судини) може підвищити ризик виникнення кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). Необхідно здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів, які приймають антикоагулянти або інші інгібітори агрегації тромбоцитів, відповідно із загальноприйнятими медичними рекомендаціями.

Проведення премедикації ацетилсаліциловою кислотою у дозі до 300 мг на день протягом 8 днів не чинило жодного впливу на фармакокінетичні властивості ілопросту.

У ході досліджень на тваринах було встановлено, що застосування ілопросту може призводити до зниження рівноважних концентрацій тканинного активатора плазміногена.

Результати клінічних досліджень вказують на те, що: інфузії ілопросту не впливають на фармакокінетичні властивості дигоксину при його багаторазовому пероральному прийомі, ілопрост не чинить жодної дії на фармакокінетичні властивості тканинного активатора плазміногену, що вводиться одночасно.

У ході досліджень на тваринах вазидилататорний ефект ілопросту знижується при попередньому лікуванні тварин глюкокортикоїдами, тоді як інгібіторний ефект на агрегацію тромбоцитів залишався незмінним. Важливість цих встановлених даних для застосування препарату Вентавіс людям нез’ясована.

Хоча не проводилося клінічних досліджень щодо цього, результати досліджень in vitro, у ході яких вивчали інгібіторну дію ілопросту на активність ферментів системи цитохрому Р450, вказують на те, що ілопрост не інгібує метаболізм лікарських засобів через ці ферменти.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ілопрост, діюча речовина препарату Вентавіс, є синтетичним аналогом простацикліну, фармакологічна дія якого полягає у:

• інгібуванні агрегації, адгезії та реакції вивільнення тромбоцитів;
• дилатації артеріол і венул;
• підвищенні щільності капілярів і зменшенні підвищеної судинної проникності у системі мікроциркуляції, що спричинена такими медіаторами як серотонін чи гістамін;
• активізації фібринолізу;
• протизапальній дії, а саме: інгібуванні адгезії лейкоцитів після ушкодження ендотелію та накопиченні лейкоцитів в ушкодженій тканині, а також зниженні вивільнення фактора некрозу пухлини.

Фармакологічні ефекти після інгаляції Вентавіс.

Пряма вазодилатація легеневих артерій з подальшим значним позитивним ефектом відносно легеневого артеріального тиску, судинної резистентності та серцевого викиду, а також змішаного насичення киснем венозної крові.

Вплив на системний судинний опір і системний артеріальний тиск були мінімальними.

Дані доклінічних досліджень не виявили особливого ризику для людей, базуючись на стандартних дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності при повторному застосуванні, генотоксичності, канцерогенного потенціалу. Такі ефекти у ході доклінічних досліджень спостерігались лише у разі застосуваня доз, що значно перевищували максимальну дозу для людей, що вказує на їх невелике значення для клінічного застосування.

Фармакокінетика.

Всмоктування

При застосуванні ілопросту шляхом інгаляції у пацієнтів з легеневою гіпертензією (доза ілопросту у трубці інгалятора — 5 мкг) у кінці інгаляції спостерігалися пікові сироваткові рівні від 100 до 200 пкг/мл. Ці рівні знижуються з періодом напіввиведення, що становить приблизно 5–25 хв.

Розподіл

При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось. Після внутрішньовенної інфузії очевидний рівноважний об’єм розподілу становив 0,6–0,8 л/кг у здорових суб’єктів. Загальне зв’язування ілопросту з білками плазми є незалежним у діапазоні 30–3000 пкг/мл і становить приблизно 60%, 75% яких — унаслідок зв’язування з альбуміном.

Метаболізм

Дослідження метаболізму ілопросту при призначенні у вигляді інгаляційної форми (Вентавіс) не проводились. Після внутрішньовенного введення ілопрост метаболізується шляхом b-окиснення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому стані речовина з організму не виводиться. Головний метаболіт — тетранор-ілопрост, що виявляється у сечі у вільній та кон’югованій формі. Тетранор-ілопрост фармакологічно неактивний, що доведено під час дослідів на тваринах.

Виведення з організму

При застосуванні шляхом інгаляції досліджень не проводилось. В осіб із нормальними функціями печінки та нирок виведення ілопросту з організму після внутрішньовенної інфузії у більшості випадків має двофазний характер із періодами напіввиведення, що становлять 3 — 5 хв і 15 — 30 хв відповідно. Загальний кліренс ілопросту становить приблизно 20 мл/кг/хв, що вказує на наявність також позапечінкового шляху метаболізму ілопросту. З участю здорових добровольців було проведено дослідження з визначення масових частинок метаболітів із застосуванням ³Н-ілопросту. Після внутрішньовенної інфузії було визначено в цілому 81% радіоактивності, у сечі та фекаліях було виявлено 68% і 12% відповідно. Метаболіти виводяться із плазми та з сечею в 2 фази, причому час напіввиведення з плазми крові становить у першу фазу приблизно 2 години і 5 годин, а для сечі — відповідно 2 і 18 годин.

Характеристики в окремих групах пацієнтів

Порушена функція нирок

Результати дослідження з участю пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, яким проводили періодичний діаліз, вказують на те, що при внутрішньовенних інфузіях ілопросту у таких хворих кліренс препарату значно нижчий (середня швидкість становить 5 ± 2 мл/хв/кг), ніж той, що спостерігався у пацієнтів з нирковою недостатністю, яким не проводили періодичний діаліз (середня швидкість становить 18 ± 2 мл/хв/кг).

Порушена функція печінки

Оскільки ілопрост значною мірою метаболізується печінкою, на рівень препарату у плазмі впливають зміни функції печінки. Результати дослідження були отримані з участю 8 пацієнтів, хворих на цироз печінки. Визначений середній кліренс ілопросту становив 10 мл/хв/кг.

Вік і стать

Фармакокінетика ілопросту не залежить від віку та статі хворого.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, що не містить часток розчин.

Несумісність.

При відсутності досліджень щодо сумісності цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими препаратами.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Не потребує спеціальних умов зберігання.

Упаковка. По 2 мл в ампулі; по 30 ампул у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

Байєр Фарма АГ, Німеччина (Bayer Pharma AG, Germany).

Берлімед СА, Іспанія (Berlimed SA, Spain).

Місцезнаходження.

13353, Берлін, Мюллєрштрассе, 178, Німеччина/13353, Berlin, Mullerstrasse,178 , Germany

Полігоно Індустріал Санта Роза, вул. Франциско Алонсо 7, Алкала де Хенарес, 28806, Мадрид, Іспанія/

Poligono Industrial Santa Rosa st. Francisko Alonso 7, Alсala de Henares, 28806 Madrid, Spain.