БЕТАФЕРОН Ціна

Загальна характеристика:

міжнародна непатентована назва — Interferon beta-1b

основні фізико-хімічні властивості: порошок ліофілізований білого кольору для приготування розчину для ін'єкцій і прозорий розчинник, що не містить видимих часток.

Якісний та кількісний склад:

діюча речовина: в 1 мл розчину, що готовий до застосування, міститься 0,25 мг (8,0 мільйонів міжнародних одиниць (МО)) рекомбінантного інтерферону бета-lb. Один флакон з порошком ліофілізованим для приготування розчину для ін'єкцій містить 0,3 мг (9,6 млн МО) рекомбінантного інтерферону бета-lb при розрахованому надлишку заповнення 20%.

допоміжні речовини: альбумін людини, манітол.

Розчинник: 0,54% розчин натрію хлориду — 1,2 мл.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій по 0,3 мг (9,6 млн. МО) у флаконах у комплекті з розчинником у попередньо заповнених шприцах і насадкою (адаптером) з голкою, 2 спиртовими серветками: №15, та/або інжектоматом Бетаджект «Комфорт»

Код АТС. L03A В08. Інтерферон бета-lb.

Імунобіологічні і біологічні властивості. Інтерферони належать до родини цитокінів, які є природними протеїнами. Молекулярні маси інтерферонів складають від 15 000 до 21 000 дальтон. Виділяють три основні класи інтерферонів: альфа, бета і гамма. Інтерферон альфа, інтерферон бета та інтерферон гамма мають певні схожі біологічні властивості. Активність інтерферону бета-lb є видоспецифічною, зважаючи на це, найбільш важливу фармакологічну інформацію про інтерферон бета- lb отримують із досліджень клітин людини в культурах або у людей in vivo.

Інтерферон бета-lb має противірусну та імунорегулюючу активність. Механізм дії інтерферону бета-lb при розсіяному склерозі (PC) остаточно не з'ясований. Проте відомо, що біологічні властивості щодо модифікування відповідної реакції на інтерферон бета-lb опосередковуються його взаємодією зі специфічними рецепторами, виявленими на поверхні клітин людини. Зв'язування інтерферону бета- lb з цими рецепторами індукує експресію низки речовин, які вважаються медіаторами біологічних ефектів інтерферону бета- lb. Вміст деяких із цих речовин визначали в сироватці та фракціях клітин крові хворих, які лікувалися інтерфероном бета- lb. Інтерферон бета- lb знижує спорідненість до зв'язування та підвищує інтерналізацію та руйнування рецептора інтерферону гамма. Крім того, інтерферон бета- lb підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферійної крові.

Не проводилося жодних окремих досліджень стосовно впливу Бетаферону^® на серцево-судинну систему, дихальну систему та функції ендокринних залоз.

Дані доклінічних досліджень.

Не проводилось жодних досліджень гострої токсичності.

Оскільки гризуни не дають реакції на людський інтерферон бета-lb, оцінка ризику грунтувалась на дослідженнях із багаторазовим введенням препарату, які проводилися на макаках-резус. Спостерігалася транзиторна гіпертермія, а також значне транзиторне зростання рівня лімфоцитів та значне транзиторне зниження кількості тромбоцитів і сегментоядерних нейтрофілів.

Довготривалі доклінічні дослідження не проводились. Результати досліджень репродуктивної функції, проведені на макаках-резус, вказують на токсичність для матері та підвищення частоти викиднів. У тварин, що народилися, не спостерігалося жодних вроджених вад. Дослідження щодо фертильності не проводились. Не спостерігалось жодного впливу на естральний цикл мавп.

Результати проведеного дослідження генотоксичності (тест Еймса) не вказують на існування

мутагенної дії. Досліджень канцерогенності не проводилося. Результати тесту трансформації

клітин іп vitro не вказують на канцерогенну дію.

Фармакокінетика. Після підшкірного введення Бетаферону в рекомендованій дозі (0,25 мг) концентрація інтерферону бета-lb в сироватці є низькою, або такою, що не може бути визначеною. Зважаючи на це, відомостей про фармакокінетику препарату у хворих на розсіяний склероз, які отримують Бетаферон в рекомендованій дозі, немає.

Після підшкірного введення 0,5 мг Бетаферону здоровим добровольцям, максимальна концентрація в сироватці досягається через 1–8 годин після введення і складає близько 40 МО/мл. При внутрішньовенному застосуванні інтерферону бета- середній кліренс та період напіввиведення із сироватки складають в середньому 30 мл/хв./кг та 5 годин, відповідно.

Введення Бетаферону через день не зумовлює підвищення рівня препарату в сироватці, а його фармакокінетика протягом курсу терапії не змінюється.

При підшкірному введенні Бетаферону в дозі 0,25 мг через день здоровим добровольцям рівні маркерів біологічної реакції (неоптерину, β2-мікроглобуліну та імуносупресивного цитокіну, IL -10) значно підвищилися у порівнянні з базовими рівнями через 6–12 годин після введення першої дози препарату. Вони досягали найвищих значень через 40–124 години і залишалися підвищеними упродовж 7- денного (168 годин) періоду дослідження. Зв'язок між рівнями інтерферону бета-lb в сироватці або рівнями маркерів індукованої біологічної реакції з механізмом дії Бетаферону при лікуванні розсіяного склерозу нез'ясований.

Показання для застосування

• Окремий клінічний прояв, що дає підстави підозрювати захворювання на розсіяний склероз («клінічно ізольований синдром»):

з метою затримки прогресування захворювання до підтвердженого діагнозу на розсіяний склероз та стійкої неврологічної інвалідизації.

• Рецидивуючо-ремітуючий перебіг розсіяного склерозу:

для зменшення частоти і ступеня тяжкості клінічних рецидивів у амбулаторних хворих (тобто у пацієнтів, які в змозі ходити без сторонньої допомоги) за наявності в анамнезі не менше двох загострень неврологічної дисфункції за останні два роки з повним або неповним відновленням неврологічних функцій.

• Вторинно-прогресуючий перебіг розсіяного склерозу, що характеризується загостреннями або вираженим погіршенням неврологічних функцій упродовж останніх двох років:

з метою зменшення частоти та тяжкості загострень, а також для сповільнення прогресування захворювання.

Спосіб застосування і дози

Спосіб застосування: підшкірна ін'єкція

Дорослі

Лікування Бетафероном слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід у лікуванні розсіяного склерозу.

Рекомендовану дозу Бетаферону 0,25 мг (8 мільйонів МО), що міститься в 1 мл розчину, що готовий до застосування, вводять підшкірно через день.

Зазвичай, на початку лікування рекомендується титрувати дозу.

Лікування слід розпочинати з дози 0,0625 мг (0,25 мл), що вводиться підшкірно через день, і поступово збільшувати до 0,25 мг (1,0 мл) через день. Період титрування можна адаптувати в залежності від індивідуальної переносимості.

У дослідженні за участю пацієнтів з окремим клінічним проявом захворювання дозування збільшували за схемою, наведеною у таблиці.

* Дана схема титрування застосовувалась у дослідженні за участю пацієнтів із окремим клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання розсіяним склерозом. Період титрування може бути змінений в залежності від індивідуальної переносимості.

До цього часу невідомо як довго пацієнт повинен лікуватися. У контрольованому клінічному дослідженні була продемонстрована ефективність лікування, яке тривало протягом трирічного періоду. Є результати клінічних досліджень, в яких тривалість лікування пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом і вторинно- прогресуючим розсіяним склерозом досягала 5 та 3 років, відповідно. Наявні результати неконтрольованих досліджень, в яких тривалість лікування пацієнтів із вторинно-прогресуючим розсіяним склерозом складала 4,5 років.

Дані за 5-річний період лікування пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом вказують на стійкий ефект від терапії Бетафероном протягом усього періоду лікування.

У випадку вторинно-прогресуючого розсіяного склерозу у контрольованому клінічному дослідженні була продемонстрована ефективність терапії упродовж двох років з обмеженими даними за період до трьох років лікування.

У пацієнтів із окремим клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання розсіяним склерозом, ефективність лікування була продемонстрована упродовж п'ятирічного періоду.

Діти

Ефективність та безпечність Бетаферону не досліджувалися систематично у дітей та підлітків, які не досягли 18-річного віку. Однак обмежені дані свідчать, що профіль безпеки у дітей старше 12 років, які отримували 0,25 мг препарату Бетаферон підшкірно через день, подібний до профілю безпеки, що спостерігається у дорослих. Існує тільки обмежена інформація про застосування препарату Бетаферон у дітей молодше 12 років і тому Бетаферон не рекомендується застосовувати у цієї групи пацієнтів.

Несумісність

За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими препаратами.

При використанні інжектомату Бетаджект див. інструкцію для застосування інжектомату Бетаджект.

Передозування

Застосування інтерферону бета-lb не супроводжувалося серйозними побічними ефектами, які ставлять під загрозу життєво важливі функції дорослих онкологічних пацієнтів при індивідуальних дозах у 5,5 мг (176 мільйонів МО) внутрішньовенно 3 рази на тиждень.

Побічна дія

Часто спостерігаються грипоподібні симптоми (озноб, лихоманка, головний біль, міалгія, артралгія, нездужання або епізоди посиленого потовиділення). Частота виникнення симптомів зменшується з часом.

Для покращення переносимості Бетаферону, зазвичай, на початку лікування рекомендується титрувати дози. Симптоми, подібні до грипу, можуть також бути мінімізовані шляхом введення нестероїдних протизапальних препаратів. Часто після введення Бетаферону виникали реакції в місці введення (наприклад, гіперемія, припухлість, зміна кольору шкіри, запалення, біль, гіперчутливість, некроз і неспецифічні реакції).

Частота виникнення реакцій в місці ін'єкції зазвичай зменшувалася через деякий час, її також можна знизити шляхом застосування інжектомату Бетаджект. Частота побічних ефектів і їх частота, які спостерігалися під час застосування Бетаферону зазначені в Таблиці.

реакцій визначається як «дуже часті» (≥ 1/10) і «часті» (≥ 1/100 — <1/10). Побічні реакції, зареєстровані тільки під час постмаркетингового нагляду, і для яких частота виникнення не може бути встановлена, зазначені в колонці таблиці «частота невідома».

• Обстеження/Імуногенність

При застосуванні всіх протеїнів з терапевтичними властивостями існують потенційні можливості для розвитку імуногенності.

Рішення про продовження чи відміну терапії повинно перш за все ґрунтуватись на показниках клінічної активності захворювання, а не на статусі нейтралізуючої активності.

Протипоказання

Бетаферон протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до природного або рекомбінантного інтерферону-В або до будь-якої із допоміжних речовин в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Спеціальних досліджень взаємодії Бетаферону з іншими лікарськими препаратами не проводилося.

Вплив препарату Бетаферон на метаболізм лікарських засобів у хворих із розсіяним склерозом невідомий. Під час застосування Бетаферону кортикостероїди та адренокортикотропний гормон, що призначалися на період до 28 днів при лікуванні загострень, переносяться добре.

Застосування Бетаферону одночасно з іншими імуномодуляторами, окрім кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону, не вивчалося.

Інтерферони знижують активність печінкових цитохром Р450-залежних ферментів у людини та тварин. Особливої обережності слід дотримуватися при призначенні Бетаферону в комбінації з медичними препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких значною мірою залежить від печінкової системи цитохрому Р450. Необхідно також бути обережними при одночасному застосуванні будь-яких препаратів, що впливають на систему гемопоезу.

Особливості застосування

Спеціальні застереження Неврологічні розлади

Хворих потрібно інформувати про те, що побічною дією лікування препаратом Бетаферон може бути депресивний розлад та суїцидальні думки, при появі яких слід негайно звернутися до лікаря. У поодиноких випадках ці симптоми можуть призвести до спроби суїциду.

За пацієнтами, у яких виникла депресія та суїцидні думки, необхідно ретельно спостерігати, і слід розглянути питання про припинення лікування. У двох контрольованих клінічних дослідженнях за участю 1657 пацієнтів із вторинним прогресуючим розсіяним склерозом, не відзначалося жодних істотних відмінностей стосовно депресії і суїцидальних думок між пацієнтами, які отримували Бетаферон, і пацієнтами, які отримували плацебо. Однак, оскільки не можна виключити того, що в окремих пацієнтів лікування препаратом Бетаферон може бути пов'язане з депресією і суїцидом, Бетаферон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з депресивними розладами або суїцидальними думками в даний час або в анамнезі. Питання про припинення терапії препаратом Бетаферон слід розглядати у випадку, якщо такі явища будуть розвиватися під час терапії.

Цей препарат містить людський альбумін, похідне людської крові. Завдяки ефективному скринінгу донорів і виробничому процесу, ризик передачі вірусних захворювань надзвичайно малий. Теоретичний ризик передачі хвороби Кройцфельдта-Якоба (ХКЯ) також вважається вкрай малим. Для альбуміну не було встановлено жодного випадку передачі вірусних захворювань або ХКЯ. Бетаферон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі.

Лабораторні показники

Окрім стандартних лабораторних аналізів, що призначаються при обстеженнях пацієнтів із розсіяним склерозом, до початку терапії Бетафероном, регулярно після її початку і згодом час від часу за відсутності клінічних симптомів рекомендується проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, кількості тромбоцитів та хімічного складу крові, а також перевіряти функцію печінки (наприклад, активність ACT, АЛТ і γ-ГТ).

Пацієнтам із захворюванням щитоподібної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитоподібної залози, в інших випадках — за клінічними показаннями.

При лікуванні пацієнтів з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією (окремо або в поєднанні з іншими розладами) може виникнути потреба у більш ретельному моніторингу розгорнутого аналізу крові, включаючи диференційний аналіз та визначення кількості тромбоцитів.

Порушення функції печінки і жовчовивідних шляхів

Під час клінічних досліджень у пацієнтів, які отримували лікування Бетафероном, дуже часто спостерігалося безсимптомне підвищення активності трансаміназ сироватки, у більшості випадків — легкого ступеня та транзиторне за природою.

Під час застосування Бетаферону, як і інших бета-інтерферонів, інколи повідомлялось про ураження печінки тяжкого ступеня, включаючи печінкову недостатність. Найбільш серйозні випадки часто спостерігалися при одночасному застосовуванні інших препаратів або речовин, що асоціюються із розвитком гепатотоксичності або за наявності у пацієнта супутніх станів або захворювань (наприклад, злоякісних пухлин з метастазами, важких інфекційних захворювань або сепсису, алкогольної залежності).

Необхідно ретельно спостерігати за появою ознак ураження печінки. При підвищеній активності трансаміназ сироватки рекомендується призначити ретельний моніторинг та обстеження пацієнта. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або при поєднанні такого підвищення з клінічними симптомами, такими як жовтяниця, слід розглянути питання про доцільність відміни Бетаферону. За відсутності клінічних ознак ураження печінки після нормалізації рівня печінкових ферментів можна зробити спробу повторного призначення терапії при відповідному спостереженні за функціями печінки.

Захворювання серцево-судинної системи

Бетаферон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, такими як застійна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця або аритмії. Попри відсутність доказів потенційного прямого кардіотоксичного впливу препарату, такі пацієнти потребують моніторингу щодо погіршення перебігу їх захворювання серця. Зокрема, це стосується початкового періоду лікування препаратом Бетаферон, коли грипоподібні симптоми, асоційовані із застосуванням бета-інтерферонів, такі як лихоманка, озноб, тахікардія, посилюють навантаження на серце. Це може загострювати симптоми у пацієнтів з тяжкими захворюваннями серця в анамнезі. У постмаркетинговий період випадки погіршення основної серцевої патології, пов'язані з початком терапії препаратом Бетаферон, у пацієнтів з вираженими хворобами серця в анамнезі реєструвалися дуже рідко. Повідомлялося про випадки кардіоміопатії. У разі, якщо під час лікування Бетафероном розвивається кардіоміопатія і припускається, що це пов'язано із застосуванням препарату, то лікування Бетафероном слід припинити.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Іноді під час терапії Бетафероном спостерігався панкреатит, що часто супроводжувався гіпертригліцеридемією.

Обстеження/імуногенність

При застосуванні всіх протеїнів з терапевтичними властивостями існують потенційні можливості для розвитку імуногенності.

Рішення про продовження чи відміну терапії повинно перш за все грунтуватись на показниках клінічної активності захворювання, а не на статусі нейтралізуючої активності.

Розлади імунної системи

Застосування цитокінів у хворих із моноклональною гаммапатією асоціювалось із розвитком синдрому Системного підвищення проникності капілярів з шокоподібними симптомами та летальним кінцем.

Загальні розлади та реакції в місці введення

Можуть спостерігатися серйозні реакції гіперчутливості (поодинокі, проте в гострій і тяжкій формі, такі як бронхоспазм, анафілаксія та кропив'янка).

У пацієнтів, що лікувалися Бетафероном, спостерігалися випадки некрозу в місці ін'єкції. Розмір некрозу може бути значним та поширюватись на м'язові фасції, а також на жирову тканину, і внаслідок цього призводити до утворення рубців. В деяких випадках необхідне видалення відмерлих ділянок або рідше пересадка шкіри. Процес загоєння при цьому може тривати до 6 місяців.

При появі ознак пошкодження цілісності шкіри, що може супроводжуватися набряком або відтоком рідини із місця ін'єкції, пацієнту рекомендується звернутися до лікаря перед продовженням ін'єкцій Бетаферону.

При виникненні численних уражень, лікування Бетафероном слід припинити до повного загоєння пошкоджених ділянок. За наявності одного ураження, застосування Бетафероном може продовжуватися за умови, що некроз не є надто поширеним, оскільки у деяких пацієнтів під час лікування Бетафероном спостерігалося загоєння уражених некрозом ділянок в місці ін'єкції.

З метою зниження ризику розвитку некрозу в місці введення хворим слід рекомендувати:

• дотримуватись правил асептики при ін'єкції
• кожного разу змінювати місце ін'єкції

Періодично слід контролювати правильність виконання самостійних ін'єкцій, особливо у разі виникнення місцевих реакцій.

Даний препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на мл, тобто практично не містить натрію.

Вагітність та лактація

Невідомо, чи може Бетаферон спричинити ураження плода при лікуванні вагітних жінок або впливати на репродуктивну функцію людини. Під час проведення контрольованих клінічних досліджень у хворих на розсіяний склероз спостерігалися випадки мимовільних абортів.. В дослідженнях у макак-резус рекомбінантний інтерферон бета-1b людини виявляв ембріотоксичну дію і в більш високих дозах зумовлював зростання кількості викиднів. Зважаючи на це, жінки репродуктивного віку при лікуванні цим препаратом повинні вживати надійних контрацептивних заходів. При виникненні вагітності під час лікування препаратом Бетаферон або плануванні вагітності, пацієнтку слід повідомити про потенційну небезпеку та рекомендувати припинити терапію.

Невідомо, чи виділяється інтерферон бета-1b з грудним молоком. Зважаючи на потенційну можливість розвитку серйозних реакцій на Бетаферон у немовлят на грудному вигодовуванні, необхідно або припинити годування груддю, або відмінити препарат.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами

Вплив препарату Бетаферон на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не досліджувався.

Побічні ефекти з боку центральної нервової системи, що асоціюються із використанням Бетаферону, можуть впливати на здатність пацієнтів, які мають схильність до їх виникнення, керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Інструкції щодо використання

• Приготування ін'єкційного розчину

Комплект із насадкою (адаптером)

Для розчинення ліофілізованого порошку інтерферону бета-1b для ін'єкцій насадку (адаптер) для флакону з голкою одягають на флакон. Приєднують шприц із розчинником до насадки (адаптера) і вводять у флакон з Бетафероном 1,2 мл розчинника (0,54% розчин натрію хлориду). Порошок повинен розчинитись повністю без струшування.

Після приготування набирають 1,0 мл розчину з флакону у шприц для введення препарату Бетаферон. Для титрування дози на початку лікування набирають відповідний об'єм, як зазначено в розділі «Спосіб застосування та дози».

Перед використанням слід уважно оглянути готовий розчин препарату. За наявності механічних включень або зміни кольору розчину, його не можна використовувати. В 1 мл готового розчину міститься 0,25 мг (8 мільйонів МО) інтерферону бета-1b.

• Застосування інжектомату

За даними клінічних досліджень при використанні інжектоматів може бути знижена частота розвитку реакцій в місці ін'єкції.

Умови та термін зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С, не заморожувати.

Після приготування згідно із інструкцією розчин використати впродовж 3 годин (зберігати розчин, що готовий до використання, при температурі 2–8 °С).

Термін придатності.

Ліофілізат — 24 місяці.

Розчинник — 36 місяців.

Пакування. Порошок ліофілізований у флаконі у комплекті з розчинником у попередньо заповненому шприці і насадка (адаптер) з голкою, 2 спиртові серветки. По 15 комплектів в упаковці.

Виробники

Форми "in bulk":

Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG., Німеччина

Адреса:

Біркендорфер штр. 65, 88397 Біберах ан дер Рісс, Німеччина Готової лікарської форми: Bayer Pharma AG, Німеччина

Адреса:

13353 Берлін, вул. Мюллерштрассе, 178, Німеччина.

У випадку побічної дії (ускладнення) після застосування МІБП необхідно направити термінове повідомлення до:

• Управління лікарських засобів та медичної продукції Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел. (044) 253–61–94);
• Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, тел.: (044) 393–75–86);
• Компанії «Байєр Фарма АГ» в Україні: 03005, м. Київ, вул. Верхній Вал 46, 3 поверх, тел: (044) 220 33 01, факс: 220 33 00) та на адресу підприємства-виробника.