Загальна характеристика:
міжнародна непатентована назва: Interferon beta — lb;
основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до бежевого кольору, вільний: від чужерідних часток.
Якісний та кількісний склад:
діючі речовини: І ампула або флакон містить 0,3 мг (9 600 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-lb; 1 мл приготованого розчину містить 0,25 мг (8 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета-lb.
допоміжні речовини: глюкози: моногідрат, альбумін людський 20%;
розчинник: натрію хлорид 0.54%.
Форма випуску. Порошок для розчину для ін'єкцій.
Код АТС. L03A В08. Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон бета-lb.
Імунологічні та біологічні властивості. Має прошв і рус ну та імуномодулюючу дію. Активність інтерферону бета-lb є видоспецифічною. Механізми дії інтерферону бета-lb при розсіяному склерозі остаточно не встановлені. Однак відомо, що біологічний ефект Інтерферону бета-lb опосередковується його взаємодією зі специфічними рецепторами, що виявлені на поверхні клітин людини. Зв'язування, інтерферону бета-lb з цими рецепторами індукує експресію низки речовин, що розглядаються в якості медіаторів біологічних ефектів інтерферону бета-lb. Інтерферон бета-lb знижує зв'язуючу здатність і експресію рецепторів до інтерферону гама, підсилює їхній розпад. Крім того, інтерферон бета-lb підвищує супресорну активність мононукяеарних клітин периферичної крові.
Застосування препарату при розсіяному склерозі дозволяє затримати подальше прогресування захворювання і настання інвалідності, у тому числі тяжкої, терміном до 12 місяців. Цей ефект спостерігається у пацієнтів як із загостреннями захворювання, так і без них, а також з будь-яким ступенем їнвалідизації. У дослідженні приймали участь пацієнти з оцінкою до 5,5 балів за шкалою EDSS. Як при ремітуючому, так і при вторинно — прогресуючому розсіяному склерозі, лікування препаратом знижує частоту і тяжкість загострень хвороби, кількість госпіталізацій і потребу в лікуванні стероїдами, також подовжує тривалість ремісії.
Показання до застосування. Розсіяний склероз з рецидивуюче-ремітуючим типом перебігу, що характеризується не менше, як двома загостреннями протягом попередніх 2 років і відсутністю ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами з новим або неповним відновленням неврологічного дефіциту. Вторинно-прогресуючий розсіяний склероз з активним перебігом захворювання, який характеризується загостренням або значним погіршенням неврологічних функцій протягом останніх двох років.
Спосіб застосування та дози. 8 000 000 MO інтерферону бета — 1b ( 1 мл приготовленого розчину) вводять підшкірно, через день. Для одержання розчину препарату у ампулу або флакон з Бетфером®-1b вводять 1,2 мл розчинника (0,54% р-р натрію хлориду). Порошок повинен розчинитися, повністю без струшування; перед використанням слід оглянути готовий розчин. При наявності часток або зміни кольору розчин застосовувати не можна.
В даний час залишається невирішеним питання тривалості терапії інтерфероном бета-1b. У контрольованому клінічному дослідженні ефект лікування зберігався протягом усіх 3 років спостережень.
Побічна дія. Можливі лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія (у
поодиноких випадках — виражена). Повідомлялося про розвиток кардиоміопатії; біль за грудиною, тахікардія або пальпітація.
У рідких випадках на тлі лікування, препаратом відзначалися порушення функції щитоподібної залози (гіпертиреоз, а також гіпотиреоз). Можливі нудота і блювання. У поодиноких випадках у хворих із гіпертригліцеридеміею може виникнути небезпека розвитку панкреатиту. Частими є грипоподібні симптоми (лихоманка, озноб, міалгіі, загальне нездужання, пітливість), астенія. Можуть виникнути, тяжкі реакції гіперчутливості (у рідких випадках спостерігаються такі реакції, як бронхоспазм, анафілаксія і кропив'янка). При використанні препарату в рекомендованій дозі може спостерігатися підвищення активності АСТ, АЛТ і г-глутамілтрансферази; описані випадки гепатиту; вірогідно лікарської етіології. При лікуванні препаратом у деяких випадках спостерігалися гіпокальціємія і гілерурикемія, іноді — гіпертриглідеридемїя, задишка, депресія:, відчуття тривоги, емоційна лабільність, деперсоналізація, судоми, суїцидальні тенденції і сплутаність свідомості. Відомі, випадки: підвищення, м'язового тонусу. У жінок, що не досягти менопаузи, можуть виникнути порушення менструального циклу. Описані окремі випадки задишки після ін'єкцій препарату. Рідко спостерігається алопеція. Місцеві реакції у вигляді гіперемії, набряків, зміни кольору шкіри, запалення, болю, гіперчутливості, некрозу, лімфаденопатії. Зазвичай при продовженні лікування частота реакцій у місці введення препарату зазвичай знижується.
Протипоказання. Період вагітності та годування груддю. Реакції гіперчутливості в анамнезі на природний чи рекомбінантний інтерферон — бета або людський альбумін. Тяжкі депресивні стани та/або суїцидальні тенденції в анамнезі. Епілепсія: без належного терапевтичного супроводу. Захворювання печінки у фазі декомпенсації.
Особливості застосування. Хворих треба інформувати про те, що побічними діями інтерферону бета-lb можуть бути депресія і суїцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У поодиноких, випадках ці стани можуть призвести до спроб самогубства. При наявності депресії і суіцидальних думок варто негайно припинити лікування.
У пацієнтів з депресією, в осіб, в анамнезі яких є вказівка на депресію або судоми, а також у хворих, що одержують протиепілептичні засоби, препарат варто застосовувати з обережністю. Інтерферон бета-1b необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями серця, зокрема, у хворих із серцевою недостатністю III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA та у хворих з кардіоміопатіями. Якщо спостерігається зв'язок між виникненням кардіоміопатії та застосуванням інтерферону бета-1b, препарат слід відмінити. До призначення препарату і на фоні лікування варто регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, а також визначати активність АСТ, АЛТ і г-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці, крові, слід проводити ретельне спостереження й обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності, клінічних ознак ушкодження печінки, після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування препарату у хворих з порушеною функцією печінки або нирок немає.
У поодиноких випадках спостерігався панкреатит, часто обумовлений гіпертриглицеридемією.
У клінічних дослідженнях у 41% хворих з ремітуючим розсіяним склерозом відзначалася поява сироваткових нейтралізуючих антитіл до інтерферону бета-1b (два послідовних титри ≥ 20). У дослідженні у хворих із повторно прогресуючим розсіяним склерозом поява нейтралізуючих антитіл виявлена в 28% випадків. Вплив утворення антитіл на клінічну ефективність інтерферону бета-1b у даний час вивчається. Наявні результати суперечливі і не дозволяють зробити, однозначний висновок. Ознак негативного вітливу нейтралізуючих антитіл на перебіг хвороби при вторинно — прогресуючому розсіяному склерозі не виявлено.
In vitrо встановлено, що нейтралізуючі антитіла проти рекомбінантвого інтерферону бета-1b взаємодіють також із природним інтерфероном бета, хоча й менше.
In vivо цей ефект не вивчався, тому клінічне його значення невідомо.
Відомості про хворих, що завершили терапію інтерфероном бета-1b незважаючи на появу нейтралізуючих антитіл, нечисленні й непереконливі.
У хворих, які одержували інтерферон бета-1b, описані випадки некрозу в місці ін'єкції. З появою множинних, чи великих вогнищ некрозу лікування варто припинити до їхнього повного загоєння. При наявності одного вогнища і. відсутності великого некрозу лікування може бути продовжено. Щоб знизити ризик розвитку некрозу в місці ін'єкції, слід суворо дотримуватися, правил асептики при виконанні ін'єкцій, а також постійно змінювати місця ін'єкції.
Необхідно дотримуватися, обережності, при лікуванні хворих з мієлосупресією, анемією або тромбоцитопенією.
Застосування цитокінїв у хворих з моноклонольною гамапатією іноді супроводжувалося
системним підвищенням проникності, капілярів із шокоподібними симптомами і летальним кінцем.
Невідомо, чи здатний інтерферон бета-1b спричиняти ушкодження, плода при лікуванні жінок у період вагітності або/й впливати на репродуктивну функцію людини. У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих на розсіяний склероз відзначалися випадки самовільного аборту. При дослідженнях у макак резус інтерферон бета-1b чинив ембріотоксичну дію. а в більш високих дозах викликав збільшення частоти абортів. Отже, інтерферон бета-1b протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку при. лікуванні цим препаратом слід використовувати надійні методи контрацепції. У випадку настання вагітності під час лікування чи плануванні вагітності жінку слід інформувати про потенційний ризик і рекомендувати припинення лікування. Невідомо, чи виділяється інтерферон бета-1b із грудним: молоком. Враховуючи потенційну можливість розвитку серйозних небажаних реакцій, на інтерферон бета-1b у дітей грудного віку необхідно припинити годування, груддю або відмінити препарат. Ефективність і безпечність застосування інтерферону бета-1b для. дітей і підлітків до 18 років не вивчалися; у зв'язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.
Застосування під час вагітності і годування груддю. Протипоказане.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив препарату у дозі 8 000 000 МО через день на метаболізм, лікарських речовин у хворих на розсіяний склероз не вивчено. При лікуванні загострень хвороби в пацієнтів, які одержували препарат, переносимость кортикостероїдів чи АКТГ, що застосовували, курсами, до 28 днів, була доброю. Застосування, препарату одночасно з іншими імуномодуляторами, крім, кортикостероїдів або АКТГ, не вивчалося.
Інтерферони знижують активність печінкових цитохром, Р450-залежних ферментів у людини і тварин. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату у комбінації з медичними препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких значною мірою залежить від печінкової системи цитохрому Р450 (наприклад, протиепілептичні засоби). Необхідно також дотримуватись обережності при одночасному застосуванні із будь-якими препаратами, що впливають на систему кровотворення.
Передозування. Не встановлено.
Вплив на здатність керування автотранспортом. Побічні ефекти з боку ЦНС, обумовлені застосуванням інтерферону бета-1b, у чутливих осіб можуть вплинути на здатність до керування транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Умови зберігання. У сухому; захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 °С. Термін придатності приготовленого розчину до 3 годин при температурі від 2 до 8 °С.
Термін придатності. 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Порошок по 0,3 мг (9 600 ООО МО) противірусної активності в ампулах, або флаконах № 10 у комплекті з розчинником (натрію хлорид 034% р-н) по 2 мл в ампулах або флаконах № 10 у пачці, з гофрованою вкладкою або з полімерною вкладкою із плівки полівінїлхлоридної .
Виробник. ПрАТ «БІОФАРМА».
Адреса: Україна. 03680, м. Київ, вул. М Амосова. 9, тел. (044) 275–16–04., (044) 275–91–50, (044) 521–15–39.
Коментарі