ЕРІДОН Ціна

Склад:

діюча речовина: рисперидон;

1 таблетка містить рисперидону 4 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, покриття для нанесення оболонки Opadry II Pink (заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A Ч08.

Клінічні характеристики.

Показання.

Купірування гострих нападів та довготривала підтримуюча терапія при хронічному перебігу:

• при гострій та хронічній шизофренії (включаючи перший епізод психозу) та інших психотичних розладах з продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та негативною (загальмованість емоцій, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мовлення) симптоматикою;
• при афективних розладах при шизофренії (тривога, страх, депресія);

Монотерапія або комбіноване лікування маніакальних та змішаних епізодів при біполярних розладах.

Протипоказання. Ерідон протипоказаний пацієнтам зі встановленою гіперчутливістю до препарату.

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами.

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Ерідон рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з антипсихотичної терапії у формі «депо», лікування препаратом Ерідон рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у подовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.

Дорослі.

У більшості випадків препарат призначають у початковій дозі 2 мг на добу за 1 або 2 прийоми, при необхідності дозу збільшують на 1–2 мг за добу. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4–6 мг на добу.

Доза, що перевищує 10 мг на добу, в більшості випадків не має додаткових переваг ефективності, може призводити до збільшення кількості побічних реакцій, тому рекомендується з обмеженнями.

Безпека доз більше 16 мг на добу не вивчалась, тому ці дози застосовувати не можна.

Підтримуюча терапія шизофренії (запобігання рецидивам) передбачує застосування 2–6 мг Ерідону на добу. Пацієнти, які отримують підтримуючу терапію, потребують періодичного обстеження, оскільки доза препарату може змінюватися.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза — 0,5 мг два рази на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 1–2 мг два рази на добу (для забезпечення доз 0,5 мг і 1 мг слід застосовувати препарати рисперидону у відповідному дозуванні, зокрема — Ерідон, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2 мг).

Біполярні розлади.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза Ерідону становить 2–3 мг на добу. За необхідності дозу змінюють додаванням 1 мг/добу через день до 6 мг препарату на добу або зменшенням на 1 мг/добу. Ефективність доз, що перевищують 6 мг, при біполярних розладах не вивчалась.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендована початкова доза — 0,5 мг два рази на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 1–2 мг два рази на добу.

Рекомендації щодо підбору доз препарату

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

Рекомендована початкова доза — 0,5 мг два рази на добу. Зазначену дозу можна індивідуально збільшувати до 1–2 мг два рази на добу. При лікуванні пацієнтів цієї групи Ерідон слід застосовувати з обережністю до отримання більш детальної інформації.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що спостерігаються у зв’язку із застосуванням Ерідону, зазначені нижче.

З боку нервової системи та органів чуття: порушення сну, у т.ч. безсоння або сонливість, підвищена збудливість, стомлюваність, порушення уваги, неспокій, тривога, головний біль, запаморочення, екстрапірамідні розлади (тремор, ригідність, брадикінезія, гіпокінезія, гіперсалівація, акатизія, гостра дистонія), пізня дискінезія, нейролептичний злоякісний синдром, порушення терморегуляції, судомні напади, інсульт (у схильних пацієнтів літнього віку), сплутаність свідомості, втрата свідомості, летаргія, ортостатичне запаморочення, транзиторна ішемічна атака, цереброваскулярні розлади, дизартрія, розлади рухів, гіперсомнія, манія, паркінсонізм, відсутність реакції на подразник.

З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зору, кон’юнктивіт, очна гіперемія, виділення з очей, закочування очей, набряк повік, припухлість очей, кірка на краю повіки, сухість очей, сльозоточивість, фотофобія, глаукома, зниження гостроти зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах, біль у вухах, розлади рівноваги.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (АДГ), підвищення рівня глюкози в крові, гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет), діабетична кома.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, рефлекторна тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, синусова брадикардія, синусова тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, блокада лівої гілки пучка Гіса, блокада правої гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на кардіограмі.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки: закладеність носа, носова кровотеча, фаринголарингічний біль, назофарингіт, тонзиліт, трахеїт, бронхіт, пневмонія, кашель, диспное, свистяче дихання, дисфонія, продуктивний кашель, застійні явища в дихальних шляхах, вологі хрипи, гіпервентиляція, синдром апное уві сні, синусит, грипоподібний синдром.

Інфекції та інвазії: інфекції вуха (середній отит, у тому числі хронічний), вірусні інфекції, інфекції ока, інфекції сечовивідних шляхів ( у тому числі цистит).

З боку травної системи: анорексія, диспепсія, гіперсалівація, нудота, блювання, сухість у роті, абдомінальний дискомфорт, нетримання калу, гастрит, припухлість губ, хейліт, кишкова непрохідність, панкреатит, жовтяниця, біль у животі, запор, підвищення рівня печінкових трансаміназ.

З боку сечовидільної системи: енурез, дизурія, поліурія, нетримання сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: збільшення молочних залоз, дисменорея, аменорея, імпотенція, порушення ерекції та еякуляції, аноргазмія, зниження лібідо, пріапізм, сексуальна дисфункція, ретроградна еякуляція, вагінальні виділення.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: целюліт, оніхомікоз, акародерматит, висипання на шкірі (еритематозні, папульозні, макулопапульозні, генералізовані), зміна кольору шкіри, сухість шкіри, лупа, себорейний дерматит, гіперкератоз, свербіж, алопеція, гіперемія.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нейтро- та тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, анемія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія (включаючи зниження кількості тромбоцитів, зниження утворення тромбоцитів).

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк (термін включає ангіоневротичний набряк, навколоротовий набряк, набряк очей, періорбітальний набряк, набряк обличчя, рота, язика, гортані, гортанно-трахеальний набряк, спадковий ангіоневротичний набряк, окуло-респіраторний синдром, гострий набряк тонкої кишки).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у кінцівках, порушення постави, скутість суглобів, міалгія, м’язова слабкість, рабдоміоліз.

Інші: в’ялість, риніт, біль у спині, біль у шиї, збільшення маси тіла, набряки, гіперволемія, полідипсія, зниження температури тіла, спрага, нездужання, дискомфорт, озноб, відчуття холоду в кінцівках, синдром відміни препарату.

Передозування.

У загальному плані ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, — це відомі фармакологічні ефекти препарату в посиленій формі.

Симптоми.

Сонливість, надмірний седативний ефект, тахікардія; артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні порушення; у поодиноких випадках — подовження інтервалу QT.

Лікування.

Ерідон не має специфічного антидоту, тому при передозуванні необхідно проводити симптоматичну та підтримуючу терапію: промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), призначення активованого вугілля разом з проносним засобом, забезпечення прохідності дихальних шляхів, постійний медичний нагляд та моніторинг функції серцево-судинної системи. При артеріальній гіпотензії і судинному колапсі слід проводити внутрішньовенні вливання та/або призначати симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійне медичне спостереження і моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Ерідон можна приймати при вагітності тільки у тому випадку, коли позитивний ефект виправдовує потенційний ризик для плода.

Годування груддю.

Жінкам, які застосовують Ерідон, не слід годувати груддю.

Діти.

Рисперидон не рекомендований дітям віком до 18 років з шизофренією і біполярними розладами у зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату.

Особливості застосування.

α-блокуюча активність.

У зв’язку з тим, що Ерідон є α-блокатором, при його застосуванні може виникати ортостатична гіпотензія, особливо на початку лікування у період підбору дози.

Ерідон слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи (серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності), а також при зневодненні, гіповолемії та цереброваскулярних порушеннях; при цьому дозу препарату слід збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями. При виникненні гіпотонії слід розглянути питання про зменшення дози.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/або обличчя). Повідомлялося про виникнення екстрапірамідних симптомів, що є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Оскільки Ерідон значно меншою мірою провокує розвиток ЕПС, порівняно з класичними нейролептиками, ризик розвитку пізньої дискінезії порівняно з іншими нейролептиками значно менший. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.

Нейролептичний синдром.

При застосуванні класичних нейролептиків описані випадки виникнення нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати.

Гіперглікемія.

Під час лікування препаратом можливе виникнення гіперглікемії або загострення існуючого цукрового діабету.

Інтервал QT.

Ерідон, як і інші антипсихотичні засоби, слід з обережністю застосовувати пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Гіперпролактинемія.

Ерідон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із вже існуючою гіперпролактинемією та пацієнтам з можливими пролактин-залежними пухлинами.

Інші.

Стосовно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу. Рекомендується з обережністю застосовувати Ерідон хворим на епілепсію.

Слід також бути обережними при призначенні Ерідону пацієнтам з хворобою Паркінсона, оскільки теоретично це може спричинити погіршення перебігу захворювання.

Пацієнтам слід рекомендувати утримуватись від переїдання у зв’язку з можливістю збільшення маси тіла.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози застосовувати Ерідон не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У процесі лікування рекомендується утримуватись від виконання роботи, що потребує підвищеної концентрації уваги, швидких психічних та рухових реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

З урахуванням того, що Ерідон має вплив, у першу чергу, на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати одночасно з іншими препаратами центральної дії.

При одночасному застосуванні Ерідон зменшує ефект леводопи та інших агоністів дофаміну.

При застосуванні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів можливе зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі крові. Тому при їх відміні дозу Ерідону необхідно переглянути і за необхідності знизити.

Флуоксетин, фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β–блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі. Флуоксетин може збільшити концентрацію рисперидону в плазмі. Це менш стосується антипсихотичної фракції.

При застосуванні Ерідону разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв’язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається.

Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону, але не активну антипсихотичну фракцію. Однак клінічна значимість цієї взаємодії малоймовірна.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі ß-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію.

Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але тільки мінімальну активну антипсихотичну фракцію.

Еритроміцин, інгібітори печінкових ферментів ЗА4 не змінюють фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату одночасно з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT.

Ерідон не виявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалась при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату Ерідон.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рисперидон — селективний антагоніст 5-НТ₂-серотонінергічних та D₂-дофамінергічних рецепторіві; він блокує також a₁-адренергічні та меншою мірою — гістамінові Н₁- і a₂-адренергічні рецептори, не виявляючи впливу на холінергічні рецептори. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та порівняно з класичними нейролептиками меншою мірою індукує каталепсію. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів та розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика. Після перорального прийому активний компонент препарату Ерідон — рисперидон — повністю абсорбується та досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом 1–2 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Рисперидон метаболізується через цитохром Р-450 IID6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування.

При пероральному прийомі період напіввиведення рисперидону становить приблизно 3 години, період напіввиведення 9-гідроксирисперидону досягає 24 годин.

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1–2 л/кг.

Зв’язування рисперидону з білками плазми крові (альбуміном та α₁-кислим глікопротеїном) становить 88%, 9-гідроксирисперидону — 77%.

Рівноважна концентрація рисперидону в плазмі крові у більшості пацієнтів досягається протягом 1 доби, 9-гідроксирисперидону — протягом 4–5 днів. Концентрація рисперидону в плазмі пропорційна дозі препарату (в межах терапевтичних доз).

Через тиждень після початку прийому препарату 70% дози виводиться з сечею, 14% — з калом. Сумарний вміст рисперидону та 9-гідроксирисперидону у сечі досягає 35–45% від величини прийнятої дози препарату, іншу частину становлять неактивні метаболіти.

У пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок після одноразового прийому препарату відмічається вища концентрація активної речовини та уповільнене її виведення.

У пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки концентрація рисперидону в плазмі крові не відрізняється від концентрації, що спостерігається у пацієнтів з нормальною функцією печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з рискою, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів в пачці картонній.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фарма Старт».

Місцезнаходження. Україна, 03124, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8.