ГЕНОТРОПІН Ціна

Склад:

діюча речовина: somatropin (соматропін 6,1 мг);

1 мл розчину після відновлення містить соматропіну 16 МО (5,3 мг);

допоміжні речовини: гліцин, маніт (E421), натрію дигідрофосфат, натрію гідрофосфат безводний додекагідрат;

розчинник: м-крезол, маніт (E421), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гормони передньої частки гіпофіза та їх аналоги. Соматропін. Код АТС H01A C01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Діти

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту (дефіцит гормону росту, ДГР).

Порушення росту при синдромі Тернера.

Порушення росту у пубертатному періоді при хронічній нирковій недостатності.

Порушення росту (величина стандартного відхилення (СВ) поточного росту < –2,5 і величина стандартного відхилення генетично зумовленого росту < –1) у низьких від народження дітей з ростом, нижчим за вікову норму, які народилися з масою і/або довжиною тіла менше –2 стандартних відхилення, і не змогли досягти вікової норми росту (величина стандартного відхилення швидкості росту < 0 протягом останнього року) до досягнення ними 4 років і більше.

Порушення росту при синдромі Прадера-Віллі з метою покращення росту і будови тіла.

Діагноз синдрому Прадера-Віллі слід підтвердити відповідними генетичними тестами.

Дорослі

Генотропін показаний як замісна терапія дорослим із вираженим дефіцитом гормону росту, асоційованим з множинним гормональним дефіцитом внаслідок відомої патології гіпоталамуса або гіпофіза, а також тим пацієнтам, які мають дефіцит хоча б одного з гормонів гіпофіза, за винятком пролактину. Таким пацієнтам слід провести відповідний динамічний тест для встановлення наявності чи відсутності дефіциту гормону росту.

Для пацієнтів, у яких дефіцит фактора росту виник ще в дитинстві (як результат природжених, генетичних, набутих або ідіопатичних причин), слід повторно оцінити можливість продукувати гормон росту після закінчення поздовжнього росту. Для пацієнтів з високою імовірністю постійного ДГР, наприклад, при природженому або вторинному ДГР внаслідок гіпоталамо-гіпофізарного захворювання або інсульту, СВ ІФР — І < –2 без лікування гормоном росту протягом щонайменше 4 тижнів, повинно вважатися достатньою підставою для діагностики ДГР. Для всіх інших пацієнтів достатньо провести аналіз ІФР-І та одного тесту стимуляції гормону росту.

Протипоказання. Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до діючої речовини або до інших компонентів, що входять до його складу.

Соматропін не слід призначати за наявності будь-яких ознак пухлинного росту. До початку терапії гормоном росту внутрішньочерепні пухлини мають бути в неактивній стадії, а протипухлинну терапію потрібно завершити. За наявності будь-яких ознак пухлинного росту лікування слід припинити.

Генотропін не слід призначати для стимуляції росту дітям із закритими епіфізарними зонами росту.

Соматропін протипоказаний дітям із синдромом Прадера-Віллі, які страждають ожирінням тяжкого ступеня або мають тяжкі порушення з боку дихальних шляхів.

Лікування препаратом Генотропін^® протипоказано пацієнтам, що перебувають у критичному стані, який гостро розвинувся внаслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, у результаті множинної травми, гострої дихальної недостатності або інших подібних станів (інформацію щодо пацієнтів, які отримують замісне лікування, див. у розділі «Особливості застосування».)

Соматропін протипоказаний хворим на активну проліферативну або тяжку непроліферативну діабетичну ретинопатію.

Спосіб застосування та дози. Дозування та режим призначення потрібно підбирати індивідуально. Ін’єкцію слід виконувати підшкірно та змінювати місце введення для попередження ліпоатрофії.

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту у дітей. Зазвичай рекомендується доза 0,025–0,035 мг/кг маси тіла на добу або 0,7–1,0 мг/м² площі поверхні тіла на добу. Повідомлялось також про застосування вищих доз.

У разі якщо ДГР зберігається в юності, необхідно продовжити лікування до досягнення повного соматичного розвитку (побудова тіла, маса кісток). У якості контролю, досягнення нормального піку маси кісток, що визначається як величина показника Т > –1 (стандартизовано до середнього піку маси кісток дорослого, виміряного за допомогою двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії з урахуванням статі та етнічної приналежності) є однією з терапевтичних цілей протягом перехідного періоду. Дози для дорослих описано нижче.

Порушення росту при синдромі Прадера-Віллі, з метою покращення росту і будови тіла. Зазвичай призначають по 0,035 мг/кг маси тіла на добу або 1,0 мг/м² площі поверхні тіла. Добову дозу 2,7 мг не слід перевищувати. Генотропін^® не слід застосовувати дітям зі швидкістю росту менше 1 см на рік і у віці, коли починається закриття росткових зон в епіфізах кісток.

Порушення росту при синдромі Тернера. Рекомендована доза становить 0,045–0,050 мг/кг маси тіла на добу або 1,4 мг/м² площі поверхні тіла на добу.

Порушення росту при хронічній нирковій недостатності. Рекомендована доза — 1,4 мг/м² поверхні тіла на добу (приблизно 0,045–0,050 мг/кг маси тіла на добу). Недостатня швидкість росту може вимагати призначення вищої дози. Корекція дози може бути необхідною через 6 місяців лікування.

Порушення росту у дітей маленького зросту, які народилися з малою масою тіла. Зазвичай рекомендується доза 0,035 мг/кг маси тіла на добу (1 мг/м² площі поверхні тіла на добу) до досягнення остаточного росту. Лікування слід припинити після першого року лікування, якщо СВ швидкості росту менше +1. Лікування слід припинити, якщо швидкість росту менше 2 см/рік і кістковий вік становить більше 14 років для дівчаток або 16 років — для хлопчиків (визначають при необхідності), що відповідає віку закриття росткових зон в епіфізах кісток.

Рекомендації щодо дозування для пацієнтів педіатричної групи

Дорослі з дефіцитом гормону росту. Для пацієнтів, які продовжують терапію гормоном росту після ДГР у дитинстві, рекомендована доза становить 0,2–0,5 мг/добу. Дозу потрібно поступово збільшувати або зменшувати залежно від потреб пацієнта, що визначається концентрацією ІФР-І.

Якщо ДГР виник у дорослого, лікування рекомендується починати з низької дози — 0,15–0,3 мг на добу, поступово підвищуючи дозу з урахуванням клінічного ефекту, що визначається концентрацією ІФР-І.

В обох випадках метою лікування є досягнення концентрації ІФР-І в межах 2 СВ від вікової норми. Пацієнтам з концентрацією ІФР-І в межах норми на початку курсу лікування слід добирати таку дозу препарату, щоб досягти збільшення концентрації ІФР-І до верхніх меж норми, але не більше 2 СВ. При підборі дози також слід брати до уваги клінічний ефект і небажані реакції. Доведено, що у деяких пацієнтів з ДГР, незважаючи на гарну клінічну відповідь, не нормалізуються рівні ІФР-І; таким пацієнтам підвищення дози не потрібне. Щоденна підтримуюча доза лише зрідка може перевищувати 1,0 мг на добу. Для жінок може бути необхідним застосування вищих доз, ніж для чоловіків, оскільки у чоловіків з часом відзначається вища чутливість до ІФР-І. Це означає, що у жінок, особливо тих, хто отримує пероральну естрогензамісну терапію, існує ризик розвитку недостатнього клінічного ефекту, а у чоловіків — надлишкового. Корекцію дози препарату Генотропін^® слід проводити кожні 6 місяців. Оскільки з віком відбувається фізіологічне зменшення продукування гормону росту, може бути необхідно зменшити дозу препарату. У пацієнтів віком понад 60 років терапію потрібно розпочинати з дози 0,1–0,2 мг на добу, дозу слід повільно підвищувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Потрібно застосовувати мінімальні ефективні дози. Добова підтримуюча доза для цих пацієнтів рідко перевищує 0,5 мг.

Введення препарату

Для використання двокамерного картриджа, його необхідно вставити в ін’єкційний пристрій так, щоб камера, яка містить порошок, щільно прилягала до голки (додаткова інформація стосовно використання ін’єкційного пристрою наведена у супутній інструкції з експлуатації). Попередньо наповнена ручка вже містить двокамерний картридж з порошком і розчинником, і додаткові пристрої не потрібні.

Розчин готують, скручуючи частини пристрою разом таким чином, щоб розчинник змішався з порошком у двокамерному картриджі.

Обережно розчинити порошок повільним вихровим рухом. Не трясти сильно, оскільки це може призвести до денатурації активного компонента. Відновлений розчин для ін’єкцій майже безбарвний або дещо опалесцентний. Розчин необхідно оглянути перед застосуванням, і лише прозорий розчин без видимих часток можна використовувати.

При використанні ін’єкційного пристрою голка повинна знаходитись у пристрої перед змішуванням. Для кожної ін’єкції потрібно застосовувати нову голку.

Побічні реакції.

Для пацієнтів з дефіцитом гормону росту характерною є недостатня кількість позаклітинної рідини. Після початку лікування соматропіном відбувається швидка компенсація цього дефіциту рідини. У дорослих пацієнтів часто спостерігаються побічні ефекти, обумовлені затримкою рідини, а саме: периферичні набряки, скутість кінцівок, артралгії, міальгії та парестезії. Ці побічні ефекти зазвичай слабко або помірно виражені, виникають протягом перших місяців лікування та зникають спонтанно або після зниження дози.

Частота цих побічних ефектів залежить від дози препарату, віку пацієнта та, можливо, обернено пропорційна віку, в якому виникла недостатність гормону росту. У дітей такі побічні ефекти виникають нечасто.

Найбільш серйозні^б та/або найчастіші ^а побічні реакції під час лікування соматропіном:

• ^бвнутрішньочерепні пухлини, зокрема менінгіоми, у підлітків/молоді, які в дитинстві проходили курс лікування опроміненням злоякісних пухлин голови одночасно з терапією соматропіном;
• ^браптова смерть у дітей з синдромом Прадера-Віллі з такими факторами ризику, як ожиріння тяжкого ступеня, обструкція верхніх дихальних шляхів або апное уві сні та неідентифіковані респіраторні інфекції в анамнезі;
• ^а,бпорушення толерантності до глюкози, в тому числі глікемія натще, а також явний цукровий діабет;
• ^бвиражена діабетична ретинопатія;
• ^бвивих голівки стегнової кістки у дітей;
• ^бпрогресування сколіозу у дітей;
• ^авиявлення латентного центрального гіпотиреозу;
• ^ареакції в місці ін’єкції, висипання, ліпоатрофія, рідкі генералізовані реакції гіперчутливості;
• ^бпанкреатит (див. розділ «Особливості застосування»).

Генотропін^® спричиняє утворення антитіл у приблизно 1% пацієнтів. Ці антитіла характеризуються слабкою зв’язуючою здатністю, а їх утворення не призводило до будь-яких клінічних змін (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижчезазначені побічні ефекти, що спостерігались та про які повідомляли під час лікування препаратом Генотропін^®, виникали з такою частотою: дуже часто (³1/10), часто (від ³1/100 до <1/10), нечасто (від ³1 000 до <1/100), рідко (від ³1/10 000 до <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).

Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи)

Дуже рідко: лейкемія*.

Розлади системи імунітету

Часті: утворення антитіл.

Розлади ендокринної системи

Рідко: цукровий діабет 2 типу.

Розлади нервової системи

Часто: у дорослих — парестезія.

Нечасто: у дорослих − карпальний тунельний синдром, у дітей — парестезія.

Рідко: доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

Розлади шкіри та підшкірних тканин

Часто: у дітей − транзиторні реакції в місці ін’єкції.

Розлади кістково-м’язової системи, сполучної тканини та кісток

Часто: у дорослих −скутість кінцівок, артралгія, міальгія.

Нечасто: у дітей − скутість кінцівок, артралгія, міальгія.

Системні розлади та розлади у місці введення препарату

Часто: у дорослих − периферичні набряки.

Нечасто: у дітей − периферичні набряки.

Відомо, що соматропін знижує рівні кортизолу у сироватці крові, можливо, за рахунок впливу на білки-переносники або за рахунок збільшення печінкового кліренсу. Клінічне значення цих явищ може бути обмежене. У будь-якому разі, слід оптимізувати замісну терапію кортикостероїдами до початку терапії препаратом Генотропін^®.

Під час клінічних досліджень додатково повідомлялось про наступні побічні реакції.

У дітей з дефіцитом гормону росту: реакції в місці ін’єкції, включаючи біль або печіння після ін’єкції, фіброз, висип, вузлики, запалення, пігментацію, кровотечу, головний біль, гематурію, гіпотиреоз, гіперглікемію легкого ступеня тяжкості.

У дітей з синдромом Прадера-Віллі: агресивність, випадіння волосся, головний біль.

У дітей з синдромом Тернера: респіраторні захворювання (тонзиліт, отит, синусит, назофарингіт, грип), інфекції сечовивідного тракту.

У дітей з ідеопатичним малим ростом: тонзиліт, синусит, назофарингіт, грип, гастроентерит, головний біль, збільшення апетиту, гарячка, переломи, зміни настрою.

У дорослих з дефіцитом гормону росту: гіпоестезія, головний біль, біль та скутість в кінцівках, біль у спині, слабкість.

У постмаркетинговому періоді повідомляли про рідкісні випадки раптової смерті пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі, які отримували лікування соматропіном, але причинний зв’язок з лікуванням доведено не було.

Додатково протягом належного застосування соматропіну у дітей спостерігалася гінекомастія.

* Дуже рідко зустрічаються випадки захворювання на лейкемію у дітей з дефіцитом гормону росту, що отримували лікування препаратом Генотропін^®, але частота виникнення лейкемії у таких дітей не відрізняється від такої у дітей без дефіциту гормону росту.

Передозування. Передозування та інтоксикація не описані. Гостре передозування може призвести до гіпоглікемії з подальшим розвитком гіперглікемії. Терапія симптоматична. Довготривале передозування може призвести до симптомів, що відповідають відомим ефектам надлишку гормону росту людини.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Інформація з клінічних досліджень впливу препарату на перебіг вагітності відсутня. Таким чином, препарати, що містять соматропін, не рекомендовано призначати протягом вагітності та жінкам, здатним до народження дітей, які не використовують заходи для контрацепції.

Клінічних досліджень використання соматропінвмісних препаратів у жінок, що годують груддю, не проводили. Невідомо, чи виділяється соматропін з грудним молоком людини, але абсорбція інтактного білка з шлунково-кишкового тракту немовляти є надзвичайно малоймовірною. Виходячи з цього, застосування соматропінвмісних препаратів для лікування жінок, що годують груддю, вимагає обережності.

Діти. Препарат застосовується у педіатричній практиці.

Особливості застосування. Діагностику захворювань і застосування препарату слід починати та проводити під наглядом лікаря, який має відповідну підготовку і практичний досвід діагностики і лікування хворих з патологією, яка вказана в розділі «Показання для застосування».

Не слід перевищувати максимальні рекомендовані добові дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Міозит — дуже рідкий побічний ефект, що може бути спричинений дією консерванту м-крезолу, що входить до складу препарату Генотропін^®. У разі міальгії чи підвищеної болісності у місці ін’єкції слід припускати виникнення міозиту. У разі його підтвердження слід застосовувати форму препарату Генотропін^®, що не містить м-крезолу.

Чутливість до інсуліну.

Соматропін може знижувати чутливість до інсуліну. Пацієнти з цукровим діабетом після початку терапії соматропіном можуть потребувати корекції дози інсуліну. Під час терапії соматропіном слід контролювати стан пацієнтів з діабетом, непереносимістю глюкози або додатковими факторами ризику розвитку діабету.

Функція щитовидної залози

Внаслідок лікування препаратом активізується перехід гормону Т₄ у Т₃, що призводить до зниження сироваткової концентрації Т₄ та до підвищення Т₃. Зазвичай рівень цих гормонів у периферичній крові здорових суб’єктів лишається у нормі, але у осіб з субклінічною формою гіпотиреозу теоретично можлива маніфестація гіпотиреозу. У зв’язку з цим стосовно всіх пацієнтів слід вживати заходів для контролю функції щитовидної залози. У пацієнтів з гіпофункцією гіпофіза, які отримують стандартну замісну терапію, слід ретельно контролювати потенційний вплив терапії гормоном росту на функції щитовидної залози.

При вторинному дефіциті гормону росту, що зумовлений лікуванням злоякісних новоутворень, слід звертати увагу на симптоми рецидиву пухлини.

У хворих з ендокринними розладами, у тому числі з дефіцитом гормону росту, можуть відзначатись вивихи голівки стегна частіше, ніж у населення загалом. Діти, що отримують гормон росту і у яких відзначається кульгавість, мають бути ретельно обстежені.

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія

У разі тяжкого та частого головного болю, порушень зору, нудоти/блювання рекомендовано провести офтальмоскопію щодо виявлення набряку диска зорового нерва. У разі підтвердження набряку диска зорового нерва слід припустити наявність доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. При необхідності терапію гормоном росту слід припинити. На даний час вагомих аргументів, що давали б можливість сформулювати рекомендації щодо продовження терапії гормоном росту пацієнтам після того, як внутрішньочерепна гіпертензія мине, недостатньо. При поновленні терапії потрібен ретельний контроль ознак внутрішньочерепної гіпертензії.

Лейкемія

Існують повідомлення про розвиток лейкемії у незначної кількості пацієнтів с дефіцитом гормону росту. Деякі з цих пацієнтів отримували лікування соматропіном. Водночас відомості про підвищення частоти розвитку лейкемії у пацієнтів, які отримують гормон росту та не мають схильності до лейкемії, відсутні.

Антитіла

Як і при застосуванні будь-яких інших препаратів соматропіну, у певної невеликої частини пацієнтів можуть утворюватись антитіла до препарату Генотропін^®. Генотропін^® спричиняє утворення антитіл приблизно у 1% пацієнтів. Ці антитіла характеризуються слабкою зв’язуючою здатністю та не впливають на швидкість росту. Тестування на наявність антитіл до соматропіну слід проводити у будь-якого пацієнта, якщо в нього спостерігається недостатня відповідь на лікування, яку неможливо пояснити іншими причинами.

Застосування пацієнтам літнього віку

Досвід застосування препарату Генотропін^® пацієнтам віком понад 80 років обмежений. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до дії препарату і тому можуть бути більш схильними до розвитку побічних реакцій.

Гострі критичні стани

Ефективність препарату Генотропін^® при лікуванні пацієнтів, що перебувають у критичному стані, який гостро розвинувся внаслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, у результаті множинної травми та гострої дихальної недостатності, була вивчена в ході двох плацебо-контрольованих досліджень з участю 522 пацієнтів. Смертність серед пацієнтів, що отримували 16 або 24 МО (5,3 або 8 мг) препарату на добу, була вища, ніж у групі плацебо: 42% порівняно з 19%. Виходячи з наведеної інформації, лікування препаратом Генотропін^® для цієї групи пацієнтів протипоказане. Оскільки інформація щодо безпечності проведення замісної терапії гормоном росту пацієнтам з гострими критичними станами відсутня, у подібних ситуаціях слід зважувати користь від продовження лікування та потенційні ризики, якими супроводжується подальше застосування гормону росту.

Синдром Прадера-Віллі

У пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі застосування препарату завжди слід поєднувати з малокалорійною дієтою.

Існують повідомлення про летальні наслідки, пов’язані із застосуванням гормону росту, у дітей із синдромом Прадера-Віллі, які мали один або більше факторів ризику: тяжке ожиріння (пацієнти з перевищенням індексу маса тіла/ріст 200%), дихальна недостатність або апное під час сну в анамнезі або неідентифіковані респіраторні інфекції. Пацієнти з одним або більше із наведених факторів можуть належати до групи підвищеного ризику.

До початку лікування соматропіном у пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно виявити симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів, апное під час сну або наявність респіраторних інфекцій. Якщо під час оцінки прохідності верхніх дихальних шляхів одержані дані про наявність патології, дитину потрібно направити до отоларинголога для лікування та усунення респіраторних розладів до початку лікування гормоном росту. Апное під час сну також потрібно виявити до початку терапії гормоном росту за допомогою методів полісомнографії або нічної оксиметрії та контролювати при можливості його розвитку. Якщо протягом лікування соматропіном у пацієнтів виникають симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів (у т.ч. поява та збільшення хропіння), лікування необхідно перервати та знову проконсультуватися в отоларинголога. Всіх пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі слід контролювати при ймовірності апное під час сну. У пацієнтів необхідно перевіряти симптоми респіраторних інфекцій, які потрібно діагностувати якомога раніше та активно лікувати. У всіх пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно контролювати масу тіла до початку та протягом лікування гормоном росту.

У пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі часто спостерігається сколіоз. У деяких дітей у зв’язку зі швидким ростом сколіоз може прогресувати. Тому при застосуванні препарату слід контролювати ознаки сколіозу. Досвід тривалого застосування гормону росту для лікування дорослих і пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі обмежений.

Низькі від народження діти

При визначенні показань для лікування низьких від народження дітей, які народилися із малою масою тіла, причини низького росту слід встановити ще до початку лікування. Таким дітям до початку лікування слід визначити рівень інсуліну і глюкози у крові натще і щороку повторювати це дослідження.

Пацієнтам з високим ризиком виникнення цукрового діабету (наприклад за наявності діабету в родинному анамнезі, ожиріння, вираженої резистентності до інсуліну, акантокератодермії) слід виконати пероральний тест толерантності до глюкози. Якщо діагностується наявність діабету, то гормон росту призначати не слід.

У низьких від народження дітей, які народились з малою масою тіла, рекомендовано визначати рівні ІФР-І до початку лікування та повторювати це дослідження двічі на рік. Якщо при повторному дослідженні рівень ІФР-І перевищує +2 СВ відносно вікової норми та статевого дозрівання, то для вирішення питання про необхідність корекції дози слід враховувати співвідношення ІФР-І/ІФРЗБ-3.

Досвід лікування безпосередньо перед початком статевого дозрівання низьких від народження дітей, які народились з малою масою тіла, обмежений. Тому не рекомендується починати лікування безпосередньо перед початком статевого дозрівання. Досвід лікування хворих із синдромом Сільвера-Русселя обмежений.

Успіхи, отримані в ході лікування низьких від народження дітей гормоном росту, можуть бути втраченими, якщо лікування припинити до досягнення ними остаточного росту.

Хронічна ниркова недостатність

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю функція нирок до початку лікування має бути нижчою 50% нормальної. Для підтвердження порушень росту зріст слід контролювати протягом року перед початком лікування. У цей час і під час лікування соматропіном слід проводити консервативне лікування ниркової недостатності, яке включає контроль ацидозу, гіперпаратироїдизму та обміну речовин. Лікування слід припинити при трансплантації нирки. На сьогодні відсутні дані щодо досягнення остаточного росту хворими з хронічною нирковою недостатністю при лікуванні препаратом Генотропін^®.

Новоутворення Пацієнти з існуючими пухлинами або дефіцитом гормону росту, що виникли внаслідок внутрішньочерепних уражень, повинні регулярно обстежуватись щодо прогресування або рецидиву основного патологічного процесу. За клінічними даними, у педіатричних пацієнтів не виявлено жодного зв’язку між замісною терапією соматропіном та рецидивом пухлин центральної нервової системи (ЦНС) або виникненням нових екстракраніальних пухлин. Однак, серед дітей з раком, які вижили, повідомлялося про збільшений ризик виникнення другого новоутворення у пацієнтів, які отримували соматропін після лікування першого новоутворення. Внутрішньочерепні пухлини, зокрема менінгіоми, є найпоширенішими вторинними новоутвореннями у пацієнтів, які проходили курс лікування опроміненням голови протягом першого новоутворення.

Невідомо, чи є зв’язок між замісною терапією соматропіном і рецидивом пухлин ЦНС у дорослих пацієнтів.

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом щодо виникнення будь-якої злоякісної трансформації шкірних уражень.

Гіпопітуїтаризм

Замісну терапію слід ретельно контролювати у пацієнтів з гіпопітуїтаризмом під час лікування соматропіном.

Вивих голівки стегнової кістки у дітей

Вивих голівки стегнової кістки частіше виникає у пацієнтів з ендокринними розладами (у тому числі ДГР і синдром Тернера) або у швидкозростаючих пацієнтів. Будь-який педіатричний пацієнт, який почав кульгати або скаржитись на тазостегновий або колінний біль під час терапії соматропіном, повинен бути ретельно обстежений.

Отит та кардіоваскулярні порушення у пацієнтів із синдромом Тернера

Пацієнти з синдромом Тернера мають бути ретельно оцінені щодо виникнення середнього отиту та інших захворювань вуха, оскільки ці пацієнти мають підвищений ризик розвитку таких захворювань та розладів слуху. Лікування соматропіном може призвести до збільшення ризику виникнення середнього отиту у пацієнтів із синдромом Тернера. Крім того, у пацієнтів із синдромом Тернера потрібно ретельно контролювати стан серцево-судинної системи, оскільки такі пацієнти мають підвищений ризик виникнення серцево-судинних захворювань, таких як інсульт, аневризма/розсічення аорти, гіпертонія.

Системні та місцеві реакції

Може виникнути атрофія тканин при введенні соматропіну підшкірно в одне й те ж саме місце протягом тривалого часу.

Як і з будь-яким білком, можуть виникати місцеві або системні алергічні реакції. Батьки/пацієнти повинні бути проінформовані, що такі реакції можливі і що в разі виникнення алергічних реакцій необхідне швидке медичне втручання.

Панкреатит

Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення панкреатиту у дітей та дорослих, які отримують лікування соматропіном, з деякими доказами, що підтверджують більш високий ризик у дітей порівняно з дорослими. Існують дані, що дівчата з синдромом Тернера схильні до більшого ризику, ніж інші діти, яких лікували соматропіном. У будь-якого пацієнта, що проходить лікування соматропіном, особливо у дітей з прогресуючим стійким сильним болем у животі, необхідно розглядати можливість виникнення панкреатиту.

Зміни лабораторних показників

У сироватці крові може збільшитися рівень неорганічного фосфору, лужної фосфатази, паратиреоїдного гормону (ПТГ) та інсуліноподібного фактора росту (IФР-I) під час терапії соматотропіном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Не спостерігалося жодних проявів впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Одночасне застосування з глюкокортикоїдами може послаблювати стимулюючий вплив препаратів соматропіну на швидкість росту. Таким чином, необхідно ретельно контролювати показники росту пацієнтів, які отримують лікування глюкокортикоїдами, щоб мати можливість оцінити потенційний вплив застосування глюкокортикоїдів на ріст.

Відомості, отримані під час дослідження взаємодії лікарських препаратів, проведеного за участю дорослих пацієнтів з дефіцитом гормону росту, свідчать про те, що застосування соматропіну може підвищувати кліренс сполук, що метаболізуються за допомогою ізоферментів цитохрому Р450. Кліренс сполук, що метаболізуються за допомогою цитохрому Р450 3А4 (таких як статеві стероїдні гормони, кортикостероїди, протисудомні препарати та циклоспорин), може збільшуватись особливо інтенсивно, що призведе до зменшення концентрації цих речовин у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме.

Також див. розділ «Особливості застосування» щодо інформації стосовно цукрового діабету та розладів щитовидної залози та розділ «Спосіб застосування та дози» щодо інформації стосовно пероральної естрогензамісної терапії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Соматропін — метаболічний гормон, що впливає на обмін ліпідів, вуглеводів та протеїнів. У дітей з недостатністю ендогенного гормону росту соматропін прискорює лінійний ріст скелета і швидкість росту. Як у дорослих, так і у дітей соматропін підтримує нормальну структуру тіла шляхом покращення засвоєння азоту, прискорення росту скелетних м’язів і вивільнення ліпідів із жирових депо. Особливо чутливою до соматропіну є вісцеральна жирова тканина. Крім стимуляції ліполізу, соматропін зменшує надходження тригліцеридів у жирові депо. Соматропін підвищує сироваткову концентрацію інсуліноподібного ростового фактора ІРФ-І та ІРФ-зв’язуючого білка ІРФЗБ-3.

Крім вищезазначених властивостей, були виявлені такі ефекти соматропіну.

Обмін ліпідів. Соматропін стимулює рецептори холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (ХЛПНЩ), що знаходяться в печінці, та впливає на профіль ліпідів та ліпопротеїдів у сироватці крові. Загалом, призначення соматропіну пацієнтам з дефіцитом гормону росту призводить до зниження сироваткової концентрації ЛПНЩ та аполіпопротеїну Б. Також може спостерігатись зниження рівня загального холестерину.

Обмін вуглеводів. Соматропін збільшує рівень інсуліну, однак рівень глюкози натще зазвичай не змінюється. У дітей з гіпопітуїтаризмом може спостерігатись гіпоглікемія натще. Соматропін корегує цей стан.

Водно-сольовий обмін. Недостатність гормону росту асоціюється зі зниженням об’єму плазми та тканинної рідини. Обидва ці показники швидко зростають після лікування соматропіном. Соматропін сприяє затримці натрію, калію та фосфору.

Кістковий метаболізм. Соматропін стимулює кістковий метаболізм. У хворих з дефіцитом гормону росту та остеопорозом тривале лікування соматропіном призводить до відновлення мінерального складу та щільності кісток.

Фізична працездатність. Лікування соматропіном підвищує силу м’язів та фізичну витривалість. Соматропін також збільшує серцевий викид, хоча механізм цього ефекту ще не з’ясовано. Певну роль у цьому може відігравати зменшення периферичного судинного опору.

У ході клінічних досліджень низьким від народження дітям з ростом, нижчим за вікову норму, для лікування застосовували дози препарату 0,033 та 0,067 мг/кг маси тіла на день до досягнення остаточного зросту. У 56 пацієнтів, яких постійно лікували і які досягли (майже досягли) остаточного зросту, середня зміна зросту від початку лікування становила +1,90 СВ (для дози 0,033 мг/кг на день) та +2,19 СВ (для дози 0,067 мг/кг на день). Літературні дані щодо низьких від народження дітей, що рано не змогли досягти вікової норми росту спонтанно, яких не лікували, припускають пізній ріст у межах 0,5 СВ. Дані щодо безпеки препарату при довготривалому застосуванні досі обмежені.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Як у здорових осіб, так і у пацієнтів з недостатністю гормону росту всмоктується приблизно 80% соматропіну, введеного підшкірно. Після підшкірного введення препарату у дозі 0,035 мг/кг максимальна концентрація (C_max) та час її досягнення (t_max) становлять 13–35 нг/мл та 3–6 годин відповідно.

Виведення. Середній час напіввиведення після внутрішньовенної ін’єкції соматропіну у дорослих хворих із недостатністю гормону росту становить приблизно 0,4 години. Однак при підшкірному введенні препарату час напіввиведення досягає 2–3 годин. Така різниця, імовірно, пов’язана із більш повільним всмоктуванням при підшкірній ін’єкції.

Субпопуляції. Абсолютна біодоступність соматропіну при підшкірному введенні є однаковою в осіб чоловічої та жіночої статі.

Інформація стосовно фармакокінетики соматропіну в пацієнтів літнього віку, у дітей, у пацієнтів різних рас та з нирковою, печінковою та серцевою недостатністю відсутня або неповна.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий стерильний гомогенний ліофілізований порошок у передній камері та прозорий розчин у задній камері двокамерного картриджа. Розчинник повинен бути практично вільним від видимих часток.

Несумісність.

Цей препарат не можна змішувати з іншими препаратами, оскільки не проводилось досліджень сумісності.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі +2–+8 °С у захищеному від світла місці. Відновлений розчин може зберігатися при температурі +2–+8 °С протягом 28 днів. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Попередньо наповнена ручка або багатодозовий двокамерний картридж для ін’єкційного пристрою Генотропін Пен 5.3.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н.В., Бельгія/Pfizer Manufacturing Belgium N.V., Belgium

Місцезнаходження. Рейксвег 12, 2870 Пуурс, Бельгія/Rijksweg 12, 2870 Puurs, Belgium.

Виробник. Ветер Фарма-Фертигунг, ГмбХ і Ко.КГ, Німеччина/Vetter Pharma-Fertigung, GmbH&Co.KG, Germany

Місцезнаходження. Шутценштрассе 87 та 99–101, 88212 Равенсбург, Німеччина/Schutzenstrasse 87 & 99–101, 88212 Ravensburg, Germany.